Що таке «Риторичний ідеал»?
В античній риториці послідовно виробилися два риторичні ідеали. Для ораторів — носіїв першого ідеалу—головним у риторичній діяльності є переконливість, далі істинність переконливого мовлення, моральність на користь суспільству, чіткість і впорядкованість. Цей ідеал називають сократівським.
Другий риторичний ідеал вважають софістичним. Для носіїв і прихильників цього ідеалу характерною є формальна переконливість, надмірна словесна краса, пишність, вибагливість мовлення, самовираженість і корисливість оратора.
Сучасні ритори вважають, що зараз діють три риторичні ідеали3.
Перший з них можна назвати близьким до софістичного, але нині він дуже американізований, саморекламний, нав'язливий, такий, що повсюдно заполонив собою засоби масової інформації і спрямований на маніпуляцію свідомістю мас.
Другий риторичний ідеал несе в собі морально-етичні цінності східнослов'янського, давньоукраїнського ідеалу. Він близький до першого античного ідеалу — ідеалу переконаності й істинності, ідеалу Платона і Сократа.
Третій риторичний ідеал сформувався в імперський і радянський часи. Цей риторичний ідеал називають тоталітарним, пропагандистським.
В історії красномовства давно було опрацьоване вчення про три стилі красномовства:
високий стиль;
середній (барвистий) стиль;
низький стиль.
Техніка виголошення промови:
Темп мовлення
Ритм
Граматичні паузи
Мовний такт
психологічної паузи
Техніка аргументації:
аргументи раціональні, або «аргументи до справи»;
аргументи ірраціональні (психологічні) — це «аргументи до людини».
Джерела отримання аргументів:
Факти — найбільш надійний вид аргументів.
Авторитети. Звернення до авторитетів — один із найбільш поширених видів аргументів у суперечці.
Відомі істинні судження. Це — закони, теорії, аксіоми, традиційно прийняті в певній людській спільноті як беззаперечно правильні.
Еристика як мистецтво суперечки
Еристика - це напрям досліджень, мета яких полягає в розгляді різноманітних характеристик (логічних, семіотичних, психологічних тощо) такого складного комунікативного процесу, як суперечка.
Отже, предметом вивчення еристики є суперечка.
Суперечка - це комунікативний процес, у якому наявне активне ставлення до точки зору співрозмовника, що виражене в її критичній оцінці.
Будь-яка суперечка передбачає розходження в думках, зіткнення позицій. Кожна сторона активно відстоює свою точку зору та намагається розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає й самого спору, а є якась інша форма комунікації. Наприклад, проповідь, молитва, лекція, інформаційна доповідь - це не суперечки. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які байдуже або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.
Учасники суперечки
Обов'язкові учасники суперечки:
o пропонент;
o опонент;
o аудиторія.
Пропонент - це той, хто висуває та обґрунтовує певну точку зору.
Без пропонента не може бути суперечки, оскільки спірні питання не виникають самі по собі. їх повинен хтось сформулювати та поставити на обговорення. Точка зору пропонента може виражати власну думку або репрезентувати колективну позицію з того чи іншого питання.
Опонент - це той, хто піддає сумніву або заперечує істинність або слушність точки зору пропонента.
Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в ньому.
Аудиторія - це колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання.
Аудиторія є головним об'єктом аргументативного впливу в спорі.