2.2. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля

Коріння появи сучасних екологічних проблем міститься у свідомості людей та у сфері економіки. Ці дві сфери рівною мірою впливають на стан довкілля через складну мережу опосердковуючих зв´язків і механізмів.

Екологічна політика у вигляді екологічної стратегії та екологічної тактики виступає формою реалізації екологічної функції держави.

Екологічна політика є вираженням форм і способів здіснення екологічної функції держави у конкретних історичних умовах конкретними політичними системами. Тому важливим для оцінки ефективності екологічної політики є аналіз екологічних платформ тих чи інших політичних сил і політичних партій, особливо у передвиборчий період [5, с. 60].

Екологічна функція держави є засобом реалізації її обов´язку перед громадянським суспільством, закріпленим у Конституції України [1, с. 16].

Тому держава зобов´язана забезпечувати фінансування екологічних витрат як за рахунок впливу на забруднювачів довкілля та природокористувачів, так і за рахунок бюджету.

Екологічна функція держави почала особливо виокремлюватися в останні десятиліття, що пов´язано з прогресуючим погіршенням стану навколишнього природного середовища планети. Ця функція об´єктивно (адже планета єдина) виходить за межі держави, стає спільною для всіх держав[23, с. 203].

Вперше про це обґрунтовано написали О.С.Колбасов та Ю.С.Шемшученко [4, с. 77].

Нині це є тим більш актуальним з огляду на глобалізацію екологічних проблем, протистояти яким спроможні високоорганізовані та добре координовані державно-організовані суспільства, що відстоюють спільні цивілізаційні цінності та рухаються одним шляхом розвитку.

Екологічні цілі суспільного розвитку повинні розглядатися як однопорядкові поряд з економічними інтересами. Саме з цього виходить і сприйнята більшістю країн світового співтовариства концепція сталого розвитку. Вона, як відомо, ґрунтується на тому, що економічний розвиток не може здійснюватися на довгостроковій основі, якщо природо-ресурсна база вичерпується та погіршується. Водночас не можна забезпечити повноцінної охорони довкілля, коли економічне зростання не враховує власне економічних, матеріальних та інших втрат, пов´язаних з деградацією природного середовища.

У юридичній науці та в законодавчих актах з питань охорони довкілля немає єдиного визначення всього комплексу елементів, які б спрямовувалися на охорону довкілля. Так, у спеціальній літературі можна зустріти терміни «державно-правовий механізм охорони довкілля», «економічний механізм охорони навколишнього природного, середовища» (зокрема, у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища»), «екологічний правопорядок» тощо. Оптимальним вважаємо термін «економіко-правовий механізм охорони довкілля» [9, с. 24].

Тут насамперед поєднуються як власне економічні регулятори, так і правові чинники. Зазначений механізм передбачає організаційно-правову, інституційну, функціональну та економічну (ресурсну) сторони (елементи).

Організаційно-правова сторона даного механізму включає в себе сукупність правових норм, вміщених у відповідних законодавчих актах, спрямованих на забезпечення охорони довкілля у правовій формі. Інституційна сторона охоплює собою систему органів державної влади та місцевого самоврядування, які прямо чи опосередковано беруть участь в охороні довкілля відповідно до покладеної на них компетенції. Функціональна сторона економі-ко-правого механізму охорони довкілля охоплює сукупність функцій з охорони природного середовища, що їх виконують зазначені органи влади у межах, встановлених актами чинного законодавства. Нарешті, економічна сторона цього механізму являє собою сукупність економічних регуляторів, визначених законодавством і спрямованих на забезпечення охорони довкілля. В єдності всі ці елементи становлять явище, яке охоплюється поняттям «економіко-правовий механізм охорони довкілля», який надає державній політиці у цій сфері чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності. Він тісно пов´язаний та закономірно залежить від економічної, політичної, правової, культурної систем суспільства, від особливостей побудови та функціонування державного механізму, а також від еколого-правової культури суб´єктів права.

Створення дієвого економіко-правового механізму охорони довкілля в Україні, таким чином, залежить від розв´язання комплексу проблем. Миттєве їх вирішення за жодних умов є неможливим. Це дає підстави стверджувати, що розроблення і запровадження адекватного економіко-правового механізму охорони довкілля — поетапний, поступовий, довготривалий процес, який проходитиме одночасно і паралельно з процесом становлення й розвитку економічної, політичної та правової систем в Україні і пов´язаний з прийняттям Екологічного кодексу та реформою державного апарату.