4УДМ світлична

Загальні питання правопису

При приготовлении медицинских карандашей использу9 ют различные методы: выливания, прессования, погружения.

Медицинские карандаши отличаются составом основы и в зависимости от этого подразделяются на растворимые, плавле9 ные, мазевые.

Состав карандашей может быть различным в зависимости от места и целей применения.

При приготовлении растворимых медицинских карандашей используют гидрофильные основы. К ним относятся трагакант, желатин, полиэтиленоксиды 1500 и 4000. Такие крандаши мо9 гут изготавливаться методом выливания в формы или методом погружения.

§ 22. Основні правила переносу

Слова з рядка в рядок переносяться за складами: сту1дент, Хар1ків, фар1ма1цевт, бак1ла1жан, ва1гі1ніт, край1ній.

41

Українське ділове мовлення

У решті випадків, які не підходять під зазначені вище пра9 вила, можна довільно переносити слова за складами: сер1цевий

ісе1рцевий, зо1внішній і зов1нішній, не1рви і нер1ви.

§23. Тренувальні вправи

1.Переписуючи слова, позначте перший можливий перенос з рядка в рядок, поясніть його:

а) імунітет, уповільнювати, туберкульоз, іон, екран, мільйон, люблю, бур’ян, ін’єкція, ексудат, мільярд, бряжчу, від’їзд, обшир9 ний, міжальвеолярний, відхаркувати, життєпис, їжджу, в ньо9 го, розігнати, спинний, каяття, зчленувати, відзначати, надзву9 ковий, нігті, вірусоносій, базофілізм, бактеріоносій.

б) Проф. Сердюк, О. І. Бовкун, 1991 р., 300 г, ун9т, 10 кв. м, 59 й, і под., п. Цимбал, ВІЛ.

2. Перекладіть українською мовою:

а) Воск пчелиный, рассеяно9сосудистая, естественный отбор, вредители, действующее вещество, перистое, загрязненный, выживаемость, сахароза, одревеснение, наследственность, пе9 регонка, теневой, диплоидный набор хромосом, зародыш, од9

42

Загальні питання правопису

нополый, поясница, змеиный яд, дисахариды, сапонины, под9 линность, доброкачественная опухоль, обвертка, кустарник, каротиноид.

б) Левзея — травянистое многолетнее растение высотой 80– 120 см, семейства сложноцветных. Произрастает левзея в Си9 бири, на Алтае и в Саянах, для промышленной заготовки вве9 дена в культуру. Для медицинских целей используют корневи9 ща растения. В корневищах левзеи содержатся органические кислоты, смолы, эфирные масла, дубильные и красящие веще9 ства, алкалоиды, а также витамины, в частности аскорбиновая кислота и каротин, инулин и другие соединения.

Фармакологические свойства: Жидкий экстракт и настойка левзеи оказывают возбуждающее действие на ЦНС, которое про9 является в эксперименте на различных видах животных в повы9 шении двигательной активности и рефлекторной возбудимости, а также в усилении уровня поведенческих реакций. Кроме того, галеновые лекарственные формы обладают заметным пробуж9 дающим свойством в случае применения снотворных препаратов.

в) Порошкообразные вещества состоят из полидисперсных систем, имеющих различные формы и размеры кристалличес9 ких частиц (аморфная структура встречается реже при произ9 водстве таблеток). Форма и размер частиц порошков зависят: у кристаллических веществ (химико9фармацевтические препара9 ты) — от структуры кристаллической решетки и условий роста частиц в процессе кристаллизации, у измельченных раститель9 ных материалов — от анатомо9морфологических особенностей измельченных органов растений и типа измельчающей маши9 ны. Структура и формы кристаллов имеют следующие виды:

—удлиненные — образуются тогда, когда рост кристаллов в процессе кристаллизации идет в одном направлении. Здесь от9 ношение длины к ширине и толщине более чем 3:1 (палочки, иголки и др.);

—пластинчатые — получаются при росте кристаллов в двух направлениях. Длина превышает толщину и ширину не более чем в 3 раза (пластинки, чешуйки, листочки, таблички и др.);

43

Українське ділове мовлення

— равноосные — рост кристаллов идет во всех направлени9 ях (шарообразная, многогранная форма).

Частицы с удлиненной и пластинчатой формой относятся к анизодиаметрическим (несимметричным, разноосным), а рав9 ноосные — к изодиаметрическим (симметричным) формам ча9 стиц порошков.

Существует 6 кристаллических систем: кубическая, гекса9 гональная, тетрагональная, ромбическая, моноклиническая, триклиническая.

§ 24. Контрольні питання

1.Перевірте, як ви засвоїли такі групи правил про написан9 ня слів іншомовного походження:

а) написання и; б) написання і, ї; в) написання е, є;

г) подвоєння приголосних звуків: ґ) написання м’якого знака.

2.Назвіть правила кожної групи і проілюструйте їх прикла9 дами.

3.Зіставте правила про подвоєння, апостроф, м’який знак в словах іншомовного походження і власне українських сло9 вах. Виділіть специфічне лише для іншомовних слів. За9 пам’ятайте його.

4.Які ви знаєте правила переносу слів з рядка в рядок?

5.Які сполучення літер не можна розривати?

6.В яких випадках допускається вільний перенос?

44

ІІ. МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

§ 25. Іменник. Загальні відомості про іменник

Іменником називається повнозначна частина мови, яка має значення предметності. Іменники в однині поділяються на три роди: чоловічий, жіночий, середній; змінюються за числами і відмінками.

До чоловічого роду належать іменники, за незначними ви9 нятками, з основою на твердий або м’який приголосний: уні1 верситет, глід, відвар, край, розтин, Андрій, Степан, Кавказ та із закінченням %о, %а на позначення осіб чоловічої статі: Дани1 ло, Павло, Микола, Ілля та іменник Дніпро.

До жіночого роду належать іменники із закінченням %а (%я):

Світлана, аралія, мережа, блекота, няня, верба, ангіна, з осно9 вою на твердий або м’який приголосний: ніч, мить, совість, ртуть, любов та іменник мати.

До середнього роду належать іменники із закінченнями %о, %е, %я: збудження, знання, драже, горе, вухо, ягня, дитя, ведмежа.

!Іменники ступінь, дріб, Сибір, насип, кір, степ, біль, со1 бака належать до чоловічого роду, путь — до жіночого.Слід пам’ятати

Ряд іменників, що мають закінчення %а, %я, можуть мати зна9 чення подвійного роду — чоловічого або жіночого. Визначити рід таких іменників можна за залежним словом, яке пов’язується з даним іменником: верховний суддя, мій листоноша, добро1 совісна староста. До них належать іменники типу: сирота, ка1 ліка, гультіяка, недотепа, нікчема, сіромаха, базіка, нероба тощо.

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи за родом діяльності, можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але вони належать до іменників чоловічого роду:

Моя сестра математик, брат — юрист. Іменники цієї групи жіночого роду можуть утворюватися від назв чоловічого роду спеціальними суфіксами: актор — акторка, поет — поетеса,

45

Українське ділове мовлення

художник — художниця. Якщо ж для осіб жіночої статі немає назви, то її називають іменником чоловічого роду: декан Вікто1 рія Анатоліївна.

У назвах тварин рід визначається за закінченням іменників:

орел, жук, тигр, метелик, лин — чоловічий рід; муха, гусениця, миша, білуга, синиця — жіночий рід; за основами: бик — корова, півень — курка, кінь — кобила.

За значенням іменники поділяються на назви істот (відпо9 відають на питання хто?) — декан, провізор, діяч, скарбник, Гіппократ, дилер, інсайдер, лаборант, Сенека і назви неістот (відповідають на питання що?) — бюджет, акція, місто, бере1 за, гнів, гіпс.

Розрізняють також речовинні іменники (азот, водень, жовч, пісок, цукор, кров, молоко), збірні (картоплиння, студентство, каміння, листя) і одиничні (зернинка, краплина, перчина, горо1 шина). Збірні та речовинні іменники вживаються лише в од9 нині, вони не сполучаються з кількісними числівниками, якщо означають предмети, які не піддаються лічбі. Збірні іменники утворюються без допомоги суфіксів (шавлія, кріп, олія) і за до9 помогою суфіксів: %ість, %от(а), %ин(а), %изн(а), %анн(я), %ен% н(я), %інн(я), %ин(я), %ств(о), %в(а), %инн(я), %як: вишняк, суш1 няк, бадилля, студентство, грошва, новизна, бузина, стеблина, миш’як, насіння,сечовина, хижина.

Деякі іменники вживаються тільки у множині: назви пар9 них предметів (двері, крижі, ножиці); назви, що мають матері9 ально9речовинне значення (дріжджі, вершки); назви сукупнос9 тей предметів (гроші, витрати, фінанси, надра); власні назви (Карпати, Суми, Чернівці); назви часових понять, ігор (шахи, роковини, канікули, посиденьки).

Іменники можуть бути назвою низки однорідних предметів (ефір, зв’язок, квітка, конвалія, рідина, малокрів’я) або індиві9 дуальною назвою (Карташов, Гейц, Харків, Великобританія, Валентин). За цією ознакою вони поділяються на загальні і власні.

46

Морфологія і правопис

§26. Поділ іменників на відміни та групи

Вукраїнській мові змінювані іменники поділяються на чо9 тири відміни.

Іменники, що вживаються тільки в множині (крижі, фінан1 си), а також іменники, що відмінюються, як прикметники (за1 відуючий, чорний, ласощі), до жодної відміни не належать.

Відміну іменника визначаємо за його початковою формою (на9 зивний відмінок в однині). Іменники першої та другої відмін за ха9 рактером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку, мішану.

I відміна

Чоловічий та жіночий рід із закінченням а( я)

47

Українське ділове мовлення

§ 27. Відмінювання іменників

I відміна

1.В іменниках твердої групи, основа яких закінчується на г, к, х, перед закінченням у давальному та місцевому відмінках відбувається чергування цих приголосних із з, ц, с (настоянка — настоянці, аптека — аптеці, рука — руці).

2.В орудному відмінку іменники твердої групи мають закін9 чення %ою (аптекою); у м’якій та мішаній групах %ею (єю) (кон1 валією, премією, вишнею, грушею).

3.Кличний відмінок твердої групи має закінчення %о (мамо, Миколо); %е (%є) — закінчення м’якої та мішаної груп (конваліє,

48

Морфологія і правопис

груше, земле), а в пестливих словах — %ю (Олю, Галю, бабусю). 4. У родовому відмінку множини переважає нульове закін9

чення (конопель, операцій, премій, площ), причому іноді в ос9 нові відбувається чергування голосних о, е з і або з’являються звуки о, е (голова — голів, береза — беріз, сім’я — сімей, лікарня — лікарень, помилка — помилок).

Деякі іменники можуть мати паралельні закінчення (бабів і баб, губів і губ, легенів і легень). Окремі іменники мають тільки закінчення %ів (суддя — суддів, ніздря — ніздрів), або тільки %ей

(свиней, мишей, вошей). В іменнику стаття у родовому відмінку множини подвоєння не відбувається (стаття — статей).

IIвідміна

1.У родовому відмінку однини іменників чоловічого роду II відміни виступає закінчення %а(%я), %у (%ю). Закінчення іменників залежить від значення слова.

49

Українське ділове мовлення

2.У давальному і місцевому відмінках виступають закін9 чення %ові, %еві (%єві); %у (%ю). Перші переважають у назвах істот, а другі — у назвах неістот. У місцевому відмінку перед закінченням %і кінцеві приголосні г, к, х чергуються з з, ц, с

(горох — горосі, бік — у боці, круг — у крузі).

3.У знахідному відмінку для назв істот виступає закінчення %а (%я) (фармацевта, Ігоря, лікаря); для назв неістот характер9 не закінчення називного відмінка — нульове для іменників чоловічого роду (долар, тальк, пластир, хабар) та %о, %е, %я

для середнього роду (око, серце, здоров’я). В деяких випадках можливі обидві форми (писати лист і листа; побудувати пліт

іплота).

4.У кличному відмінку іменники мають закінчення %у (%ю), %е (Ігорю, Андрію, пане, друже, товаришу).

IIIвідміна

В орудному відмінку однини іменників III відміни виступає закінчення %ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед закінченням, подовжується і на письмі передається як подвоєння букв (мораллю, тінню, сумішшю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові й подвоєння на письмі немає (якістю, чутливістю, неру1 хомістю). Якщо основа іменника закінчується губним приголос9 ним або р, то ставимо апостроф (матір’ю, глазур’ю, верф’ю).

50