2. Правильно / неправильно (так/ні)

1. 1.   Центральний банк – банк, який здійснює емісію грошей.

2. 2.   Одна з причин виникнення центральних банків – суттєве розширення грошової маси.

3. 3.   Наділення одного банку монопольним правом на випуск банкнот призвело до створення в країні дворівневої банківської системи.

4. 4.   Головне призначення центрального банку – управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

5. 5.   Політична незалежність центрального банку проявляється у йогосамостійності при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

6. 6.   Центральний банк є залежним від уряду та виступає його агентом.

7. 7.   Як банк банків центральний банк виступає кредитором останньої інстанції та гарантом стабільності фінансової системи країни.

Питання для самостійного вивчення

1. 1.   Історія становлення центральних банків у світі.

2. 2.   Чи є різниця між поняттями «емісійний банк» і «центральний банк»?

3. 3.   Задачі і функції центральних банків.

4. 4.   Чи відрізняються функції центрального банку від функцій комер­ційних банків?

5. 5.   Операції центральних банків і їх відображення в балансі.

6. 6.   Що спільного і що відмінного в операціях центрального банку і комерційних банків.

7. 7.   Організація та структура управління центральних баків у світі.

8. 8.   Статус і форми організації центральних банків.

9. 9.   Основні напрями розвитку системи центральних банків.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 21, 24, 27, 28, 29, 31, 34, 35, 38, 39.

 

Тема 2. Національний банк України

Ринкова трансформація економіки України немислима без докорінної перебудови діючих і створення нових структур, функціонування яких було принципово неможливе в умовах адміністративно-ко­мандної системи господарювання. До таких структур належить і банківська система.

Правовою основою створення власної банківської системи України став Закон України «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991 р. З прийняттям цього закону Український республіканський банк Держбанку СРСР оголошено власністю України і на його базі створено Національний банк України.

Перш ніж перейти до вивчення основ функціонування Національного банку України, необхідно зробити короткий історичний екскурс, зокрема розглянути діяльність державного банку УНР, утвореного у 1917 р., а також специфіку емісійної діяльності банків в умовах однорівневої банківської системи в СРСР.

Правові основи функціонування Національного банку України визначені Конституцією України, відповідно до якої він є цент­ральним банком держави. Основна функція (завдання) НБУ – забезпечення ста­більності національної грошової одиниці. Крім того, він має сприяти дотриманню стабільності банківської системи країни.

Як інші функції, так і види операцій, які здійснює НБУ, зазначені в Законі України «Про Національний банк».

Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про Національний банк України, який би підвищив відповідальність центрального банку держави за забезпечення монетарної стабільності, чітко окреслив його статус, місце і роль у системі державних органів. 29 травня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про Національний банк України». Законом визначено, що Національний банк є особливим центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов’язання органів державної влади. Отже, Верховна Рада України наділила Національний банк спеціальним статусом, не відносячи його до жодної з гілок державної влади. Національний банк наділений владними повноваженнями – правом видавати нормативно-правові акти, загальнообо­в’язкові для всіх суб’єктів господарювання і громадян та застосовувати в необхідних випадках примусові заходи.

Значну увагу при вивченні цієї теми слід приділити сфері дій НБУ, яку можна поділити на дві частини:

1. 1.   Економічна політика країни й уряду в цілому (участь у розроблені, обговоренні та реалізації економічної політики і програм уряду).

2. 2.   Сфера безпосередньої діяльності банку: гроші, кредит, капітал, цінні папери, іноземна валюта та інші цінності.

До органів управління центрального банку держави належать Рада Національного банку і Правління Національного банку. З’ясування питання щодо управління центральним банком слід розпочати з ознайомлення з порядком призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку, його обов’язками та повноваженнями. Потім необхідно розглянути порядок формування і повноваження Ради НБУ і Правління НБУ.

Організаційна структура Національного банку побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, територіальні управління, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Національному банку України підзвітні територіальні управління, які розташовані в обласних центрах і в Автономній Рес­публіці Крим. Територіальне управління є структурним підрозділом Національного банку без статусу юридичної особи. Від імені НБУ воно здійснює частину функцій на визначеній території в межах отриманих повноважень. Доходи і витрати територіального управління є складовими загального (консолідованого) бюджету Національного банку.

Центральний апарат Національного банку включає департаменти й управління, що є функціональними підрозділами за основними напрямами діяльності. Функціональна структура територіальних управлінь Національного банку в основному дублює структуру центрального апарату.

Вивчаючи питання, що стосується економічних засад діяльності Національного банку, доцільно ознайомитись із Законом «Про Національний банк України», де зазначено, що Національний банк є економічно самостійним органом. Необхідно з’ясу­вати, які положення визначають економічну самостійність центрального банку. Слід звернути увагу на те, що згідно з Законом Національний банк не відповідає за зобов’язання органів держав­ної влади, інших банків, а ті не відповідають за зобов’язання Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

Статут Національного банку України визначає, що майно НБУ складається з фондів та інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Національного банку України. Джерелом фор­мування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності, а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.

Доходи і витрати НБУ обчислюються щорічно під час складання бюджету банку. Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ. Однак внаслідок виконання своїх функцій НБУ може його отримувати. Прибуток за рік визначається як різниця між усіма доходами, отриманими протягом року, й усіма витратами (разом зі збитком). Доходи НБУ, що залишаються після відрахувань до відповідних фондів і створення резервів, після закінчення календарного року перераховуються до Державного бюджету України, як і в більшості країн світу. У разі перевищення за підсумками року затверджених витрат НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк України має особливий статус оподаткування. Вивчаючи економічні засади діяльності Національного банку, необхідно звернути увагу на такі питання: податковий режим НБУ; звітність НБУ; бухгалтерський облік в НБУ; аудит НБУ.