2. Правильно / неправильно (так/ні)

1. 1.   Валютне регулювання – це сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

2. 2.   До компетенції центрального банку не належить нагромадження та управління валютними резервами країни, проведення операцій з їх розміщення.

3. 3.   Види поточної валютної політики: дисконтна, девізна та диверсифікація валютних резервів.

4. 4.   Основною метою валютної політики НБУ є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного боргу країни.

5. 5.   Платіжний баланс країни складає НБУ разом із Кабінетом Мі­ністрів України.

6. 6.   Девальвація – офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

7. 7.   Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Задача для самоконтролю

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте відкриту валютну позицію банку за кожною валютою:

Валюта	За балансовими рахунками		За позабалансовими рахунками		Курс НБУ, грн за одиницю валюти
	активи	зобов’я­зання	активи	зобов’я­зання
USD	5000	2440	500	-	7,27
EUR	2000	1000	360	-	12,7
RUR	1500	2000	-	400	0,23

Питання для самостійного вивчення

1. 1.   Повноваження НБУ у сфері валютного контролю.

2. 2.   Характеристика методів регулювання валютного курсу.

3. 3.   Формування та управління золотовалютним резервом НБУ.

4. 4.   Валютні інтервенції центрального банку як метод регулювання валютного курсу.

5. 5.   Процентна політика центрального банку як метод регулювання валютного курсу.

Рекомендована література: 2, 3, 8, 13, 15, 21, 25, 27, 29.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи високоліквідні – активи в готівковій та безготівковій фор­мі. У банку – це готівка в касі, кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та інших банках-кореспондентах.

Активи з негативною класифікацією включають сумнівну та безнадійну щодо повернення заборгованість за кредитними операціями та дебіторську заборгованість; прострочені понад 30 днів та сум­нівні щодо отримання нараховані доходи; кошти, розміщені на кореспон­дент­ських рахунках банків, що визнані банкрутами, ліквідуються або зареєстровані в офшорних зонах.

Активи короткострокові– ліквідні активи банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Активи ліквідні – будь-які активи, які можуть бути конвертовані в готівкову чи безготівкову форму.

Активи первинної та вторинної ліквідності – це грошові кошти та вимоги банку, що здатні з мінімальною втратою часу та вартості бути конвертовані у готівкові чи безготівкові гроші та використовуватись банком для виконання своїх зобов’язань.

Активи поточні– активи первинної та вторинної ліквідності з кін­цевим строком повернення до 30 днів.

Активи, зважені на ризик – підсумок вартості активів банку, кож­на позиція яких за балансом і позабалансовими статтями відкоригована (помножена) на притаманний їй коефіцієнт ризику (коефіцієнт зважування) за шкалою НБУ.

Активні операції центрального банку– операції з розміщення банківських ресурсів. Включають операції, пов’язані з вкладами вгрошові та матеріальні активи, із золотовалютними резервами, держав­ними цінними паперами та кредитами, наданими комерційним банкам та уряду.

Базельський комітет з банківського нагляду (Міжнародний комітет з банківського нагляду)– найавторитетніша на сьогодні організація з питань визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду, яка на базі власного досвіду розробляє рекомендації, що не мають директивного характеру. Створений у 1974 р. при Банкові міжнародних розрахунків у Швейцарії, у м. Базелі. Мета діяльності комітету – по-перше, надати можливість кожній країні користуватись його досвідом і рекомендаціями з урахуванням особливостей націо­нальних економік; по-друге, зблизити системи банківського регулювання та нагляду з метою створення уніфікованої системи.

Банк Англії– один з найстаріших центральних банків світу. Створений у 1694 р. До ХІХ ст. банк виконував функції, аналогічні функціям інших банків. Згідно з банківським актом 1844 р. він поступово пе­ретворюється в емісійний банк, а у ХХ ст. набуває статусу центрального банку.

Банк Міжнародних розрахунків (БМР) – заснований у 1930 р. від­повідно до міжурядових угод шістьма центральними банками і групою банків США. Сьогодні банк успішно виконує свою основну функ­цію – координатора діяльності центральних банків провідних країн світу.