[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

6. [Попереднє][До змісту][Наступне]

7. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

   1. Тема 1. Система інтелектуальної власності

Методичні поради до вивчення теми

План

1.   Поняття і значення інтелектуальної власності.

2.   Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

3.   Національне та міжнародне законодавство з питань охорони об’єктів інтелектуальної власності.

4.   Система органів управління охорони інтелектуальної власності

1. Поняття і значення інтелектуальної власності.

У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає за­кріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності лю­дей в промисловій, науковій, літературній і художній сферах. У зви­чайному розумінні – це права на результати творчої праці. Звертаємо увагу, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інте­лектуальної діяльності людини як такий, а право на нього. Право не можна відчути на дотик. Отже, нематеріальна власність є немате­ріаль­ним об’єктом.

У сучасному світі об’єкти інтелектуальної власності, а точніше – об’єкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, комерційна таємниця, комп’ютерні програми, бази даних, тво­ри науки, літератури і мистецтва тощо, відіграють значну роль у забез­печенні конкурентноздатності товарів та послуг і стають, таким чи­ном, вирішальним фактором економічного розвитку. Введені у гос­по­дарський обіг, вони приносять підприємству додатковий прибуток, значно підвищують конкурентоспроможність товарів і послуг.

Об’єкти інтелектуальної власності можуть виступати також як са­мостійний товар.

Право інтелектуальної власності (ст. 418 ЦК України) – це пра­во особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на ін­ший об’єкт права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності має суттєві особливості:

1.   Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелек­туаль­ної власності.

немайнові права –	майнові права –
–  право авторства	–    право володіти
–  право на ім’я	–    право використовувати
–  право на недоторканість товару	–    право розпоряджатися

Немайнові права невідокремлені від суб’єкта права, а майнові відокремлені.

2.   Право інтелектуальної власності обмежені у часі (право влас­ності на об’єкт зникає, коли закінчується термін дії патенту чи сві­доцтво).

3.   Право інтелектуальної власності обмежене територіально (па­тент виданий на території України на території іншої держави не діє).

4.   Об’єкти права інтелектуальної власності можуть бути відокрем­леними чи невідокремленими від суб’єкта (наприклад, відокремлені – винахід, право на рукопис; невідокремлені – інтелектуальні здібності, гудвіл).

2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), укладена в Стокгольмі 14 липня 1967 р. (стаття 2 [уііі]), відзначає, що «інтелектуальна власність включає права, які сто­суються:

(1) літературних, художніх і наукових творів;

(2) виступів виконавців, фонограм і програм ефірного мовлення;

(3) винаходів у всіх галузях людської діяльності;

(4) наукових відкриттів;

(5) промислових зразків;

(6) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових найменувань і позначень;

(7) припинення недобросовісної конкуренції

і всіх інших прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній галузях».

Згідно зі Ст. 420 Цивільного Кодексу України «Об’єкти права ін­телектуальної власності» до об’єктів інтелектуальної власності від­носяться:

1)  літературні та художні твори;

2)  комп’ютерні програми;

3)  компіляції даних (бази даних);

4)  виконання;

5)  фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

6)  наукові відкриття;

7)  винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

8)  компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

9)  раціоналізаторські пропозиції;

10) сорти рослин, породи тварин;

11) комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

12) комерційні таємниці.

Звичайно цей перелік не є вичерпним. Можуть з’явитись нові ре­зультати науково-технічної творчості, які будуть визнані об’єктами права.

Традиційно об’єкти інтелектуальна власність на підставі спіль­них ознак поділяється (рис. 1) на:

−    об’єкти промислової власності;

−    об’єкти авторського права.

Промислова власністьце система правових норм, що регулюють на основі юридичної рівності сторін суспільні відносини в економічному і духовному визнанні винаходів, корисних моделей, промислових зразків та інших об’єктів технічної творчості, а також відносини, що виникають в результаті їх використання Крім того, поняття про­мис­ло­ва власність включає боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

Авторське право це сукупність правових норм, що регулюють від­носини, пов’язані зі створенням творів науки, літератури та мистец­тва.

Об’єкти інтелектуальної власності

засоби індивідуалізації

об’єкти патентного права

нетрадиційні об’єкти

об’єкти авторського права

об’єкти суміжних прав

винаходи

корисні моделі

промислові зразки

торговельні марки

географічні зазначення

комерційні таємниці

сорти рослин, породи тварин

наукові відкриття

раціоналізаторські пропозиції

компонування інтегральних

літературні і художні твори

компіляції даних (бази даних)

комп’ютерні програми

передачі орга­нізацій мовлення

фонограми та відеограми

виконання творів

комерційні найменування

Рис. 1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності є

-    авторнаукових, літературних, художніх творів, винаходів, ко­рисних моделей, промислових зразків, топографія інтегральних мікро­схем, раціоналізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин – фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелектуальної власності.

Автором може бути громадянин України, громадянин будь-якої ін­шоїдержави або особа без громадянства. Громадяни можуть бути ав­торами незалежно від віку. Інколи малолітні автори вносять цінні про­позиції, які використовуються у виробництві. Досить часто суб’єктом може бути не один автор, а декілька, тобто винахід створено спільною творчою працею кількох співавторів. Але співавторство має місце ли­ше тоді, коли воно набуває творчого характеру. Надання технічної до­помоги автору іншими особами не є співавторством (наприклад, кон­сультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи).

−    правонаступникавтора –особа (фізична або юридична), до якої право переходить за законом;

−    власник охоронного документу(правовласник) – особа, яка во­лодіє охоронним документ, що засвідчує право власності на об’єкт ін­телектуальної власності.

Роботодавець стає суб’єктом права власності, коли автор знахо­диться з ним у трудових відносинах за договором найму.

−    виконавцітворів, виробники фонограм та організації мовлення;

−    власникинауково-технічної та іншої інформації, що має комер­ційну цінність;

−    власникизнаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та інших позначень комерційного характеру;

−    представник у справах інтелектуальної власності(патентний повірений) – особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони інтелектуальної власності.