9. Тема 5. Захист прав інтелектуальної власності Методичні поради до вивчення теми

План

1.   Система захисту прав інтелектуальної власності та її призна­чення.

2.   Адміністративний порядок захисту прав інтелектуальної влас­ності.

3.   Судовий порядок захисту інтелектуальної власності.

1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її при­значення

Поняття «захист права інтелектуальної власності» включає пе­редбачену законодавством діяльність відповідних державних органів з визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що зава­жа­ють реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права в сфері інте­лектуальної власності.

У загальному вигляді право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорю­ються. Право на захист це самостійне суб’єктивне право. Воно з’яв­ляється у суб’єкта права лише в момент порушення або оспорювання його прав та інтересів, що охороняються законом і реалізується в рамках охоронних цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.

Предметом захисту є не тільки особисте немайнове або майнове право інтелектуальної власності, а й інтереси, що охороняються зако­ном (Ст. 16 ЦК України). В основі права інтелектуальної власності лежить той чи інший інтерес, для задоволення якого це право й нада­ється правомочній особі. Водночас інтереси, що охороняються зако­ном, в більшості випадків опосередковуються конкретними суб’єк­тивними правами, у зв’язку з чим захист права інтелектуальної влас­ності становить і захист інтересів, що охороняються законом.

Суб’єктами права на захист є передусім самі автори результатів інтелектуальної діяльності, власники права на ці результати та комер­ційні позначення, а також спадкоємці та інші правонаступники.

Захист права інтелектуальної власності та інтересів, що охоро­ня­ються законом, здійснюється у передбаченому законодавством по­ряд­ку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів захисту.

Під формою захисту права розуміють комплекс внутрішньо узго­джених організаційних заходів щодо захисту права інтелектуальної власності та тих, що охороняються законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту права інтелектуальної власності:

Форми захисту прав

Юрисдикційна

Діяльність уповноважених державою органів стосовно захисту порушених або оспорюваних прав на об’єкти інтелектуальної власності

Дії юридичних і фізичних осіб стосовно захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів

Загальна (судова)

Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку

Спеціальна (адміністративна)

Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в адміністративному порядку, що застосовуються лише у випадках, прямо зазначених у законодавстві

Неюрисдикційна

Рис. 10. Форми захисту прав інтелектуальної власності

Юрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності – це діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених суб’єктивних прав чи тих, котрі оспорюються. Суть її полягає в тому, що особи, права і законні інтереси яких порушені, звертаються за захистом до державних чи інших компетентних органів, наприклад до суду, третейського суду, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. В рам­ках юрисдикційної форми захисту права інтелектуальної власності у свою чергу виділяють загальний і спеціальний порядки захисту пору­шеного права інтелектуальної власності.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і власників прав на об’єкти інтелектуальної власності, які розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, арбітражних і третейських су­дах), поді­ля­ють на цивільно-правові та кримінально-правові (рис. 11).

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і власників прав на об’єкти інтелектуальної власності, що розглядаються у судовому порядку

Цивільно-правові

Кримінально-правові

Передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів авторів об’єктів інтелектуальної власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників

Порушник несе відповідальність перед державою, а не безпо­середньо перед автором або власником прав на об’єкт інтелектуальної власності

Рис. 11. Способи захисту прав і законних інтересів

Неюрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інте­лек­туальної власності та інтересів, що охороняються законом, які здій­сню­ються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів (самозахист прав). Відповідно до ст. 19 ЦК України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам су­спіль­ства. При цьому, способи самозахисту мають відповідати змісту пра­ва, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також на­слідкам, що спричинені цим порушенням. Особа, право інте­лек­ту­аль­ної власності якої порушене, може сама обирати способи самозахисту або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Ма­ються на увазі, лише законні засоби самозахисту, такі, наприклад, як відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про пе­редачу майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним до­говором, відмова від виконання недійсного договору тощо.