8. Тема 4. Економіка інтелектуальної власності Методичні поради до вивчення теми

План

1.  Права інтелектуальної власності як товар.

2.  Життєвий цикл об’єктів інтелектуальної власності.

3.  Інтелектуальна власність як нематеріальний актив.

4.  Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності.

5.  Види ліцензійних платежів.

1. Права інтелектуальної власності як товар

Ринок інтелектуальної власності – це сукупність об’єктів інте­лек­туальної власності, суб’єктів ринку, правових механізмів і засобів ін­формації, за допомогою яких формується рівень цін на об’єкти інте­лектуальної власності і виконуються дії щодо їх купівлі-продажу.

Оскільки інтелектуальна власність може купуватися чи прода­ва­тися, то вона, як і будь-який інший товар, володіє певними властиво­стями, а саме:

–     корисність – здатність задовольняти будь-які потреби, тобто ви­користання об’єктів інтелектуальної власності має приносити при­бу­ток або іншу користь;

–     рідкісність – здатність перетворювати корисність продукту у ко­мерційну цінність, властивість протилежна загальнодоступності, тому що покупець буде шукати та купувати рідкісні об’єкти;

–     універсальність – можливість обміну об’єкту інтелектуальної власності на гроші чи інші еквіваленти;

–     термін дії;

–     територіальна обмеженість.

Тобто, щоб інтелектуальна власність стала товаром, на неї повинен бути попит. Відносно рідкісності, то усі об’єкти інтелектуальної влас­ності унікальні за визначенням. Якщо говорити про універсальність, то не усі об’єкти інтелектуальної власності можуть задовольняти цю властивість (бути відділеними від правовласника), а тому не можуть бути товаром. У відношенні до об’єктів права інтелектуальної влас­ності розрізняють два терміни служби – юридичний і економічний. Юридичний встановлюється відповідно із законодавством (право влас­ності на винахід становить 20 років, на літературний твір – 70 років після смерті автора) і по закінченню цього терміну право власності зникає. Економічний термін служби через моральне старіння об’єктів інтелектуальної власності значно менший за юридичний (для вина­хо­ду не перевищує 10–12 років) і тому його також враховують при оцінці вартості.

Через властивість універсальності об’єкти інтелектуальної власно­сті можуть поділятися на три групи: об’єкти, що відділені від під­при­ємства чи індивідуума; об’єкти, що невідокремлені від підприємства; об’єкти, що невідокремлені від індивідуума (рис. 8).

Групи права інтелектуальної власності за принципом відокремленості

Прав, що відокремлені від підприємства чи індивідуума – Права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, секретні рецепти і технології, майнові права авторів, списки клієнтів, права на відео- та аудіограми і тощо

Права, що невідокремлені від індивідуума ·     репутація робітників та власників підприємств ·     професійні якості робітників (у т.ч. ноу-хау), комер­ційні здібності, талант ·     загальна кваліфікація, ерудованість, інтелект робітни­ків та керівників

Права, що невідокремлені від підприємства: ·    наявність навченого персоналу ·    системи і методи функціонування підприємства ·    замовники та клієнти ·    досягнення в галузі маркетингу та реклами ·    гудвіл

Рис. 8. Групи права інтелектуальної власності