2 Варіант

1. ІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т *

3. 500 – 10 т

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

2. ІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т *

3. 500 – 10 т

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

3. ІІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т

3. 500 – 10 т *

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

4. Для аміаку коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 10*

3. 20

4. 30

5. 40

5. Для сірководню коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 10*

3. 20

4. 30

5. 40

6. Для оксиду азоту коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 6*

3. 20

4. 30

5. 40

7. Для синильної кислоти коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 2*

3. 10

4. 20

5. 13

8. Для фосгену коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

2. 5

3. 0,75*

4. 10

5. 20

6. 13

9. Вкажіть скільки ступенів включає в себе класифікація хімічно небезпечних об’єктів

1. 1

2. 2

3. 3

4. 4*

5. 5

10. І ступінь хімічно небезпечних об’єктів, передбачає, що в зону хімічного зараження може потрапити територія на якій проживає

1. Понад 100 тис. чол.

2. Понад 75 тис. чол. *

3. Від 40 до 75 тисяч чол.

4. Менше 40 тис. чол.

5. Персонал об’єкту.

6.3. Практичні завдання.

1. Дати характеристику осередку ураження отруйними речовинами сповільненої дії.

2. Дати характеристику осередку ураження швидкодіючими отруйними речовинами.

3. Охарактеризувати групи СДОР за клінічною картиною ураження.

4. Охарактеризувати вихідні дані для оцінки хімічної обстановки методом прогнозування.

5. Охарактеризувати основні завдання постів хімічного спостереження.

6. Охарактеризувати завдання, що вирішуються в ході оцінки хімічної обстановки в осередку хімічного забруднення.

8. Додатки: Загальне поняття про сдор та хно

За даними Міжнародного реєстру ВООЗ в країнах світу в промисловості, сільському господарстві та для побутових цілей використовується до 6 млн. токсичних речовин, біля 60 тис. із них виробляється у великих кількостях, в тому числі 500 речовин, що відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних для людини.

СДОР – хімічні речовини, що використовуються в промисловості і народному господарстві у великих кількостях і які спроможні у випадках аварій (руйнувань) ХНО вільно переходити та поширюватись в атмосферу і викликати масові ураження людей. На території України функціонує 1810 об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тон СДОР, в тому числі: 9,8 тис. тон хлору, 178 тис. тон аміаку.. Прикладом може бути аварія, яка трапилась в 1984 р. в м.Бхопала (Індія) на хімічному комбінаті. В результаті отруєння метилізоціанатом померло 2500 чоловік, постраждало близько 200 тис. чоловік.

До хімічно небезпечних об’єктів відносять:

1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної промисловості.

2. Підприємства, оснащені промисловими холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, що використовують аміак. та хлор.

3. Станції по очищенню водопровідної води та очисні споруди, що використовують хлор.

4. Склади та бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються в сільському господарстві.

5. Склади та бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації.

6. Залізничні станції, що мають місця для відстою вагонів зі СДОР.

7. Трубопроводи, що використовуються для транспортування СДОР.

Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.

Хімічно небезпечні об’єкти в Україні в залежності від кількості населення, що проживає у зоні можливого хімічного забруднення, розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

І ступінь– у зоні можливого хімічного забруднення проживаєпонад 75 тис. чол. ( 76 об’єктів. )

ІІ ступінь– у зоні можливого хімічного забруднення проживаєвід 40 до 75 тисяч чол.( 60 об’єктів).

ІІІ ступінь– у зоні можливого хімічного забруднення проживаєменше40 тис. чол. – (1134 об’єкта).

ІV ступінь– у зону можливого хімічного забруднення може потрапитиперсонал об’єкту. (540 об’єктів.)

Всього на території України у зонах можливого хімічного забруднення від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. В м. Києві таких об’єктів 40, з яких 8 віднесені до 1 ступені небезпеки.

Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:

1. Ступенем хімічної небезпеки (виділяють 3 ступені небезпеки об’єкта), в залежності від кількості СДОР.

По хлору: І ст. – 250 т і більше. По аміаку:1ст.2500 т.

ІІ ст. – 250 – 50 т. 11 ст.2500 – 500 т.

ІІІ ст. – 50 –0,8 т. 11ст. 500 – 10 т.

2. Коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору:

аміак – 10; сірководень – 10; оксид азоту – 6; синильна кислота – 2;

фосген –0,75.

Токсична дія СДОР на організм людинивизначається наступними фізико-хімічними властивостями:

- агрегатним станом– (рідина, аерозоль), розчинністю у воді, жирах, швидкістю гідролізу, летністю, температурою кипіння, затвердіння, спалаху;

- шляхами надходження СДОР в організм– інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, через шлунково-кишковий тракт, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загально резорбтивна).

- метеорологічними умовами– напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря.

Токсична концентрація СДОРв повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищахвизначається :

- гранично допустимою концентрацією (дозою)– найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;

- пороговою концентрацією (дозою)– найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;

- середньо смертельною дозою, яка викликає загибель 50,0% уражених LD50;

- абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100,0% уражених.

За синдромологічною класифікацією виділяють 6 груп СДОР, що можуть викликати масові ураження людей при аваріях з їх викидом в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно із задушливою дією (оксихлорид фосфору, метилізоціанат);

2. Речовини переважно із загальноотруйною дією(хлорид сірки, фосген, хлорпікрин);

3. Речовини, яким властиві задушлива та загально отруйна дія:

а) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил, азотна кислота);

б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчистий ангідрид).

4. Речовини, які порушують генерацію проведення та передачу нервовогоімпульсу периферичної нервової системи(ФОС)

5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія(аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин та структуру клітин-цитохімічні або метаболічні отрути: ( діоксан, галогенізовані вуглеводні,етиленоксид).