- •1. Дієслово
- •А) Сильні дієслова
- •Б) Cлабкі дієслова
- •2. Дієвідміна
- •3. Іменник
- •Приголосні і кореневі основи
- •4. Прикметник
- •5. Займенник
- •6. Словотвірні таблиці
- •Таблиця 1. Назви осіб
- •Таблиця 2. Абстрактні назви
- •Таблиця 3
- •Таблиця 4. Слабкі дієслова 1 і 2 класів
- •Таблиця 5. Слабкі дієслова 3 і 4 класів
- •7. Фонетичні таблиці
- •Таблиця 1. Відповідність готських голосних у наголошеному складі голосним в інших давньогерманських мовах (позиція кореневого голосного).
3. Іменник
Характерною ознакою відмінювання іменників у готській мові є його залежність від типу основи й багатозначність флексії, яка виражає граматичні категорії роду, відмінка та числа.
Спочатку структура давньогерманського іменника складалася з трьох морфем - кореня, основотворчого суфікса та флексії. Поділ іменників на відміни здійснювався за характером основотворчого суфікса: відмінювання з основою на голосний, коли основотворчий суфікс становив голосний; відмінювання з основою на приголосний, коли основотворчий суфікс становив приголосний; кореневе відмінювання, коли флексія приєднувалася до кореня без основотворчого суфікса.
Основотворчий суфікс у готській мові найбільш послідовно спостерігається тільки у давальному відмінку множини у голосному відмінюванні. Внаслідок руйнування колишньої давньогерманської будови слова основотворчий суфікс у готській мові разом із коренем становлять основу. Oтже, у готській мові з діахронної точки зору традиційно відрізняються такі типи відмінювання іменників: голосні основи (-a, -o, -i, -u), приголосні основи (-n, -r, -nd) та кореневі основи. Голосні основи на -a, а також основи на -о мають підтипи відмінювання залежно від варіанту основи: -ja/-wa-; -jo/-wo-.
Незалежно від наявності різних засобів диференціації відмінкових форм, відмінкова парадигма в готській мові характеризується значною кількістю омонімічних форм, що становить типологічну рису відмінювання іменників у давньогерманських мовах. Другою важливою типологічною рисою є зміщування різних типів відмінювання та проникнення відмінкових форм одного типу відмінювання в інші. Основні граматичні категорії іменників у готській мові становлять категорії роду, числа та відмінка (Див. таблицю 7).
Специфікою категорії роду є її класифікуючий характер. Майже всі іменники поділяються за граматичним родом на три групи: чоловічого, жіночого і середнього роду. Граматичне значення роду в іменниках виражається переважно морфологічно -характером основ і системою флексій. Це переплетіння родової класифікації іменників з давнішим поділом на основи є відмінною рисою морфології імені в давньогерманських мовах. У переважній більшості віднесеність іменників до певного роду у готській мові не визначається морфологічною структурою слова і родова приналежність не грунтується на семантичній мотивації. Тільки незначна кількість іменників на означення живих істот має вмотивовану віднесеність до певного роду.
Категорія числа виражається протиставленням співвіднос-них форм однини і множини. Граматичне значення числа може також виступати як невизначена однинність чи множинність. Наприклад, managei народ, натовп, велика кількість.
Морфологічною особливістю вираження граматичного значення числа є його висока індивідуалізація і диференційованість
з одного боку, та синтетичне вираження категорій числа, відмінка й роду одним морфологічним показником з іншого боку.
Граматична категорія відмінка - одна з визначальних категорій імені. Граматичне значення цієї категорії полягає у вираженні відношень іменника до інших слів у реченні. У готській мові відмінкова парадигма складається з чотирьох відмінків: називного (номінатив), знахідного (акузатив), родового (генітив) і давального (датив). Наявність кличного відмінка в деяких іменниках є периферійною ознакою і становить готську інновацію, оскільки за межами готської мови в інших давньогерманських мовах окремої парадигматичної форми кличного відмінка не знайдено. У кличному відмінку вживаються лише кілька іменників. Парадигматичне значення кличного відмінка має граматичний вияв через форми називного або знахідного відмінків і виявляється у мовному контексті, що становить морфологічну особливість готської мови. Здатність називного та знахідного відмінків виконувати апелятивну функцію може також розглядатися як їх багатофункціональність.
Основним значенням називного відмінка є власне називання предмета без вираження будь- якого відношення, тобто називний відмінок означає активний суб’єкт або предмет. Називний відмінок виявляється у протиставленні до інших відмінків: знахідного, родового та давального.
Основне значення знахідного відмінка - це вираження прямого об’єкта, який не є суб’єктом дії. Інші значення його виявляються в знахідному місця, який часто передається за допомогою прийменників, знахідному часу або часової протяжності, знахідному простору або просторової протяжності та ін.
Основне значення родового відмінка важко виділити, оскільки його специфічною рисою є багатофункціональність. Найбільш поширене вживання родового носія ознаки, партитивності, належності або присвійності; прямого або непрямого об’єкта при дієсловах та ін. У готській мові родовий відмінок може вказувати на різні обставинні значення, наприклад, часової протяжності, локативності. Він також вживається при дієсловах із заперечною часткою.
Основним значенням давального відмінка є значення непря-мого об’єкта, адресованості дії. Він виражає адресат дії, а також має широкий спектр обставинних значень: локальних, орудних, причинних, способу дії, порівняння. Складність смислової структури давального відмінка виявляється через розвинений характер функціонування.
Таблиця 7. Система відмінювання іменників. Голосні (сильні) основи
Від-мінок |
Основи на -а- |
Основи на -ja- |
Основи на -wa- |
Основи на -o- |
Основи на -jo- | |||
чол.р. сер.р. |
сер.р. чол.р. |
сер.р. чол.р. |
жін.р. |
жін.р. | ||||
однина | ||||||||
Наз.в. |
hlaifs |
waurd |
kuni |
hairdeis |
kniu |
*юius |
giba |
bandi |
Род. в |
hlaibis |
waurdis |
kunjis |
hairdeis |
kniwis |
*юiwis |
gibos |
bandjos |
Дав.в. |
hlaiba |
waurda |
kunja |
hairdja |
kniwa |
*юiwa |
gibai |
bandjai |
Знах.в. |
hlaif |
waurd |
kuni |
hairdi |
kniu |
*юiu |
giba |
bandja |
множина | ||||||||
Наз.в. |
hlaibos |
waurda |
kunja |
hairdjos |
kniwa |
юiwos |
gibos |
bandjos |
Род.в |
hlaibe |
waurde |
kunje |
hairdje |
kniwe |
юiwe |
gibo |
bandjo |
Дав.в |
hlaibam |
waurdam |
kunjam |
hairdjam |
kniwam |
*юiwam |
gibom |
bandjom |
Знах.в. |
hlaibans |
waurda |
kunja |
hairdjans |
kniwa |
*юiwans |
gibos |
bandjos |
Від-мінок |
Основи на і/о |
Основи на -i- |
Основи на -u- |
Основи на -u- | ||
жін.р. |
чол.р. жін.р. |
чол.р. жін.р. |
сер.р | |||
однина | ||||||
Наз.в. |
laiseins |
balgs |
qеns |
huhrus |
handus |
faihu |
Род. в |
laiseinais |
balgis |
qenais |
huhraus |
•handaus |
•faihaus |
Дав.в. |
laiseinai |
balga |
qenai |
huhrau |
handau |
faihau |
Знах.в. |
laisein |
balg |
qen |
huhru |
handu |
faihu |
множина | ||||||
Наз.в. |
laiseinos |
balgeis |
qeneis |
huhrjus |
handjus |
|
Род.в |
laiseino |
balge |
qene |
huhriwe |
handiwe |
|
Дав.в |
laiseinim |
balgim |
qenim |
huhrum |
handum |
|
Знах.в. |
laiseinins |
balgins |
qenins |
huhruns |
handuns |
|