Тема 3. Походження держави

Зміст теми:

Влада у додержавному суспільстві. Основні передумови і закономірності походження держави. Економічний, політичний, соціальний, ідеологічний, психологічний чинники. Специфіка утворення держав „східного” і „західного” типів. Основні теорії походження держави. Патріархальна, теологічна, договірна, іригаційна, органічна, психологічна, матеріалістична, патримоніальна теорії, теорія насильства, дифузійна та інші теорії. Марксистська, або класова теорія. Форми виникнення держави за класовою теорією.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1.Основні теорії походження держави.

2. Влада у додержавному суспільстві.

5. Східний шлях виникнення держав.

6. Західний шлях виникнення держав.

Тематика рефератів:

1. Держава у поглядах діячів Просвітництва.

2. Марксистсько-ленінська наука про походження держави.

Література:

1. Аристотель. Политика. Афинская полития. – М.: Мысль, 1997.

2. Каплунов А.И. Об основных чертах и понятии государственного принуждения // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 10 – 17.

3. Кашанина. Т.В. Происхождение государства и права. – М., 2001.

4. Ленин В.И. Государство и революция. – М.: Политиздат. – 1967.

5. Платон. Диалоги. – Х., 1991.

6. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // Трактаты. – М., 1969.

7. Тимошенко В.І. Роль насильства у виникненні держави (з історії політичної та правової думки) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 1 (39). – С. 26 – 29.

8. Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М., 1965.

Тезаурус:

Військова демократія – термін, впроваджений Л.Г. Морганом для позначення організації влади у давньогрецькому суспільстві на стадії розкладу первіснообщинного ладу. К. Маркс і Ф. Енгельс надали цьому терміну універсально-історичного значення. У працях радянських істориків цим терміном позначався не тільки форма організації влади, але й відповідний їй заключний етап розкладу первісного суспільства і перетворення його на класове суспільство.

Для періоду В. д. характерним є те, що військові начальники, зокрема, вожді союзів племен, поступово захоплювали владу в органах управління первісним суспільством – родоплемінних радах. Значення народних зборів падало, а родоплемінні ради поступово трансформувалися у специфічні органи В. д., які з остаточним поділом суспільства на класи перетворювалися на органи державної влади.

Вождизм – те ж, що чіфдом (див.).

Дифузійна теорія виникнення держави – одна з сучасних теорій, згідно з якою в умовах глобалізації і розвитку засобів комунікації державність може запозичуватися шляхом передачі досвіду управління великими спільнотами від одних народів до інших.

Договірна (природно-правова) теорія виникнення держави – теорія, згідно з якою, держава створюються людьми на підставі добровільної угоди для забезпечення спільного блага. Головними положеннями Д. т. є: 1) до виникнення держави і права люди жили в умовах так званого природного стану; 2) держава виникає внаслідок укладення суспільного договору.

В окремих положеннях Д. т. була започаткована ще у V–IVст. до н.е. у вченнях софістів Давньої Греції. У XVI–XVIIIст. вона набула концептуального оформлення у працях Г. Гроція („Про право війни та миру”), Т. Гоббса („Левіафан”), Дж. Локка („Два трактати про правління”), Ж.Ж. Руссо („Суспільний договір”) та ін.

Представники Д. т. вважали суспільний договір передумовою виникнення держави, і хоча такого договору як документу не було знайдено, все ж таки загальноприйнятим вважається, що він був укладений усно. Проте це не знижує його конституюючого значення.

Значення цієї теорії полягає у наступному: 1. Вона проголосила народ джерелом державної влади, носієм суверенітету. Правителі є лише уповноваженими народу, вони можуть бути усунені з волі народу і є підзвітними йому. 2. Д. т. має демократичний характер, оскільки виходить з того, що права і свободи людини належать їй від народження, люди є рівними між собою і кожний з них є цінним для суспільства. 3. Д. т. вперше заперечила релігійне трактування причин виникнення держави і спиралася на конкретні історичні факти (наприклад, на договори між окремими феодальними містами і запрошуваними для управління князями та іншими правителями).

Західний шлях виникнення держави – умовна назва для узагальнених закономірностей виникнення держав так званого західного типу. З удосконаленням знарядь праці у суспільстві відбувається розпад общини на сім’ї і заміна колективної власності сімейною або індивідуальною (приватною). В таких умовах швидко посилюється товарообмін, що призводить до появи структури, яка регулювала б і упорядковувала суспільне життя. Такою структурою стає держава. Державними службовцями стають найбільш заможні, влада набуває спадкового характеру. Ця нова влада відтісняє стару племінну аристократію. Метою такої держави стає захист інтересів власників.

Держава забезпечує захист від військових нападів, встановлює торгівельні правила, карбує монету, здійснює міжнародний товарообмін, стягує податки, розподіляє суспільні фонди і використовує їх у випадку стихійних лих, формує органи для розгляду спорів між власниками тощо.

Звичаєве право – норми поведінки, які діють у суспільстві внаслідок довготривалого застосування і забезпечуються захистом з боку держави.

Іригаційна (гідравлічна) теорія виникнення держави – теорія, сформульована К. Вітфогелем, який пов’язував виникнення держави із необхідністю проведення спільних іригаційних робіт. Процес побудови іригаційних споруд потребував вмілої організації, отже, керівництво роботами брали на себе розумні люди-організатори, які пізніше стали державними службовцями. Вони були звільнені від участі у матеріальному виробництві і зосередилися на управлінні іригаційними роботами, а згодом – на управлінні державою.

Кризова теорія виникнення держави – те ж, що потестарна теорія виникнення держави (див.).

Класи – за визначенням В.І. Леніна, це „великі групи людей, що різняться за їхнім місцем в історично зумовленій системі суспільного виробництва, за їхнім відношенням (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) до засобів виробництва, за їхньою роллю у суспільній організації праці, а значить, за засобами отримання і розмірами тієї частини суспільного багатства, яку вони мають у розпорядженні. Класи – це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю іншої завдяки різниці їхнього місця у певному укладі суспільного господарства.”

Класова теорія виникнення держави – започаткована К. Марксом і Ф. Енгельсом і продовжена В.І. Леніним теорія, яка пов’язує виникнення держави із розпадом суспільства на класи (див.).

В основі теорії лежить вчення про суспільно-економічні формації, тобто про історичний тип суспільства, що базується на певному типі виробництва. Спосіб виробництва зумовлює соціальні, політичні і духовні процеси життя суспільства. Отже, спосіб виробництва, економіка є базисом, а соціальні, політичні і духовні явища, інститути і процеси становлять надбудову. Держава і право – надбудова, вони зумовлені типом економічної структури суспільства. Держава виникла внаслідок суспільного розподілу праці, який потяг за собою появу надлишкового продукту і виникнення приватної власності, що, у свою чергу, зумовило появу в суспільстві класів з протилежними економічними інтересами. Держава стала тим знаряддям, який дозволив більш могутньому, панівному класу закріпити своє політичне панування і утримати в руках засоби виробництва і можливість експлуатації пригнобленого класу.

Отже, держава – це інструмент для пригноблення експлуатованого класу. Однак Ф. Енгельс вважав появу держави позитивним чинником: це була необхідність, викликана розколом суспільства на класи. Із настанням комуністичної формації відімруть класи і з ними відімре держава: „Суспільство, яке по-новому організує виробництво на основі вільної асоціації рівноправних виробників, відправить державну машину туди, де їй буде тоді справжнє місце: у музей старожитностей, поруч із прялкою і кам’яною сокирою”.

Марксистська теорія виникнення держави – те ж, що класова теорія виникнення держави (див.).

Неолітична революція – назва переходу від привласнюючого господарства (полювання, рибальство, збирання плодів) до відтворюючого – скотарства і орного землеробства. Цей перехід відбувся у період пізнього неоліту (нової кам’яної доби) на рубежі переходу до доби бронзи.

Органи влади і управління додержавного суспільства виникають і функціонують за первіснообщинного ладу. Такими органами були:

1. Старійшини – голови сім’ї або роду. Вони організовували життя роду, керували повсякденним господарчим, суспільним та ідеологічним життям колективу, розглядали спори між родичами.

2. Рада старійшин. Цей орган виникав із часом. Рада старійшин розглядала спори між родами, узгоджувала дії родин общини при проведенні сільськогосподарських робіт, санітарно-гігієнічних заходах (подолання епідемій, пошесті) тощо.

3. Військові начальники. Ними зазвичай були голови племен; вони відрізнялися особливими фізичними і розумовими якостями. Військові начальники оточували себе військовими дружинами. У мирний час військові начальники не відрізнялися від інших членів племені.

4. Рада воєначальників. Діяла у часи військової небезпеки.

5. Збори дорослих членів племені (воїнів). Роль цього органу не треба перебільшувати: вони існували не у всіх спільнот, скликалися нечасто, хід зборів направлявся або жорстко регулювався вождем або головою ради старійшин, які домагалися ухвалення своїх рішень.

6. Жерці (чаклуни, ворожбити, шамани, знахарі, віщуни, священики). Вони організовували свідомість людей, були зберігачами звичаїв групи.

Ці органи мали місце не в рівному ступені в різних суспільствах. Конкретний характер влади у племені міг набувати конкретних рис, відмінних від таких в інших племенах.

Органічна теорія виникнення держави – теорія, сформульована Г. Спенсером („Позитивна політика”). Сутність теорії полягає у тому, що держава визнається подібною до живого організму. В процесі еволюції життя на Землі відбувалося ускладнення живих організмів, аналогічні процеси відбувалися і у суспільстві: дрібні утворення трансформувалися у все більші і складніші (плем’я – союз племен – місто-держава – імперія). Якісні зміни, що відбуваються у державі, пов’язані із процесами соціально-класової диференціації, спеціалізації, виникнення органів політичної влади. Всі верстви населення, соціальні групи, подібно до органів у живому організмі, виконують певну функцію, причому організм у цілому здоровий і може нормально функціонувати лише тоді, коли всі органи працюють без збоїв. Як і будь-який живий організм, держава гине, якщо суттєво порушується функціонування життєво важливого органу.

Патріархальна теорія виникнення держави – теорія, започаткована Платоном і Аристотелем, розвинута Фільмером. Засновники цієї теорії зробили висновок з досвіду Давньої Греції, де нестача орної землі змусила населення шукати альтернативних шляхів розвитку господарства. Таким шляхом став розвиток торгівлі; це зумовило необхідність ефективної організації виробництва і вмілого налагодження відносин із сусідами по регіону. Влада старійшин у цих умовах трансформувалася у владу вождів, а згодом – у владу царів. У цьому регіоні Землі процес створення держави йшов шляхом патріархальності – розростання кровноспорідненої сім’ї, а цар став „патріархом” („батьком”) всього народу. Отже, держава в П. т. розглядається як продукт сім’ї, яка розрослася. Державна влада виникає у процесі перетворення влади батька у владу глави держави, владу монарха.

Потестарна (кризова) теорія виникнення держави – одна із сучасних теорій виникнення держави. Основними її положеннями є наступні:

1. Держава виникає об’єктивно внаслідок внутрішніх потреб організації життя общинників-землеробів і переходу первісного суспільства від привласнюючої до відтворюючої економіки (див. Неолітична революція). Такі потреби виникають внаслідок зміни матеріальних умов життя суспільства, необхідності враховувати внесок кожного общинника у спільну справу, розподіляти продукт тощо. Отже, держава не нав’язується суспільству ззовні.

2. Держава виникає поступово, протягом довгого часу; вона є нерозривно пов’язаною з існуванням суспільства. Звідси випливає, що в принципі суспільство може існувати без держави, але держава неможлива без суспільства.

3. Становлення і розвиток класів і держави відбувається паралельно, оскільки не тільки класи викликали появу держави, але і сама держава стимулює появу класів (формування особливого прошарку людей, які займаються обліком, передачею інформації, зберіганням традицій, звичаїв, ритуалів тощо).

4. Ранньокласова держава захищала інтереси всього суспільства, всіх його верств. Класова природа держави визначилася лише згодом, після появи класів і прагнення окремих їхніх представників поставити державу на службу інтересів даного класу.

5. У виникненні держави велику роль відіграв екологічний чинник, який зумовив перехід людства від привласнюючої до відтворюючої економіки.

6. Процес виникнення ранньокласової держави у різних народів відбувався непрямолінійно, він зазнавав зворотного руху; цей процес залежить від впливу не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних чинників, у тому числі і від випадковостей.

Психологічна теорія виникнення держави – теорія, яка пояснює виникнення держави особливими властивостями людської психіки. Витоки П. т. започатковані ще у Давньому Римі, але концептуально вона була оформлена у працях Л. Петражицького. Людській психіці властиве прагнення до пошуків авторитету, якому можна було б підпорядкуватися і вказівками якого можна було б керуватися у повсякденному житті. Таким чином, держава і право породжуються емоціями і переживаннями людей, а не матеріальними умовами життя. Без правових переживань людей неможливе існування усталених соціальних груп, а також суспільства і держави. Причинами виникнення держави Л. Петражицький вважав певний стан людської психіки: постійну залежність первісних людей від авторитету вождів, служителів культу, страх перед магічною силою чаклунів, шаманів. Це змушувало людей добровільно коритися державній владі.

Прихильниками цієї теорії також були Д. Фрезер, З. Фрейд, М. Коркунов, Ф. Кокошкін, М. Рейснер.

Расова теорія виникнення держави – теорія, сформульована Ж. Гобіно („Про нерівність людських рас”), продовжена Ф. Ніцше („Воля до влади”). Засновники теорії виходили з того, що раси не є рівними у фізичному, психічному, розумовому та інших відношеннях. Існують вищі і нижчі раси. Вищі раси можуть претендувати на роль вершителів долі світу. Держава виникає внаслідок потреби забезпечення постійного панування одних рас над іншими.

Суспільний договір – див. Договірна (природно-правова) теорія виникнення держави.

Суспільний розподіл праці – розподіл трудових функцій, що прийшов на зміну природному віковому і статевому розподілу. Першим великим розподілом праці було відокремлення скотарства від землеробства, другим – виділення ремесла, третім – виокремлення спеціальної групи людей, що займалися обміном товарів – купців.

Східний шлях виникнення держави – умовна назва узагальнених закономірностей виникнення державності у спільнот з так званим азіатським способом виробництва. Задовго до появи приватної власності в суспільстві виділяється прошарок людей, пов’язаних із виконанням необхідних для суспільства загальних функцій, виконання яких потребувало застосування насильства. Такими суспільними функціями були будівництво іригаційних, водопостачальних, оборонних споруд, упорядкування землекористування тощо. І тільки пізніше, із удосконаленням засобів виробництва виділяється публічна влада, яка перебирає на себе і функцію економічного регулювання. Диференціація суспільства відбувається не за майновим, а за соціальним статусом. Місце індивіда в апараті управління визначало його заможність; при відсутності посади були відсутні і прибутки. Відбувалося виділення общинної знаті, привласнення суспільних посад за допомогою механізму спадкоємства.

Економіка в таких державах базувалася на державній і общинній формах власності. Приватна власність суттєво не впливала на економіку. Суспільство трималося на праці общинників.

Формувався розгалужений чиновницько-бюрократичний апарат, на чолі якого стояв деспот з необмеженою владою.

Теологічна теорія виникнення держави – теорія, сформована християнськими мислителями середньовіччя, зокрема Аврелієм Августином („Про град Божий”), Фомою Аквінським („Про правління властителів”). Згідно з Т. т., держава є результатом Божої волі; вона вічна, як і сам Бог. Монарх реалізує Божу волю на землі, люди мають беззастережно підкорюватися владі.

Фома Аквінський наголошував, що правитель у державі займає те ж місце, що і Бог у Всесвіті, що душа в тілі. Воля монарха є єдиним стрижнем, який об’єднує державу. Фома Аквінський посилався на Іоанна Златоуста, який вважав, що існування влади – це справа Божої премудрості.

Особа царя набуває у Т. т. особливого значення: він має управляти собою, тоді тільки він буде у змозі управляти державою. Монарх має 3 обов’язки: карати ворогів Божих, які сіють зло; розповсюджувати вчення Боже у своїй державі; створювати умови для доброчесного життя людей.

Ця теорія ненаукова, оскільки неможливо ані довести, ані спростувати те, що нею проголошується; можна тільки вірити або не вірити в неї.

Теорія інцесту – теорія, сформульована етнографом і соціологом К. Леві - Строссом („Антропологія”). Досліджуючи первісне суспільство, вчений висунув і обґрунтував ідею про те, що особливості відтворення людського роду (заборона на інцест) виділили людину з тваринного світу і врешті решт призвели до появи держави.

Сучасний російський дослідник Л. Васильєв, підтримуючи цю теорію, встановив, що відмова від права на жінок своєї спільноти стимулювала посилення контактів з іншими спільнотами, що, у свою чергу, призводило, зокрема, до покращення системи комунікацій. Практика заборони інцесту зумовила потребу в людях, які б контролювали дотримування заборони і карали за порушення її; ці люди згодом складали апарат управління.

Теорія насильства – теорія, яка пояснює виникнення держави впливом військово-політичного чинника – завоювання одних племен і народів іншими. Переможці прагнуть за допомогою держави закріпити своє панування і змусити переможених коритися собі. Представниками даної теорії є Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський. Так Л. Гумплович писав, що історія не знає жодного випадку виникнення держави інакше, ніж за допомогою насильства одного племені над іншим. К. Каутський вказував, що рабство виникало внаслідок війни з чужими общинами, а плем’я переможців привласнює собі їхню землю, змушує переможених працювати на себе, сплачувати данину, податки, створює апарат примусу для управління переможеними.

Чіфдом (вождизм) – це тип соціально-політичної організації, яка складається з групи общинних поселень, ієрархічно підпорядкованих центральному, найбільш великому з них, в якому проживає правитель (вождь). Наявність чіфдому є свідченням формування протодержави.

В радянській теоретико-правовій науці поняття „чіфдом” ототожнювалося із поняттям „військова демократія” (див.). Але сучасні дослідники виділяють такі відмінності:

1. При чіфдомі, спираючись на зародкові органи влади, вождь організує економічну, розподільчу, судову і релігійну діяльність суспільства. На відміну від військової демократії, тут народ усувається від безпосереднього управління.

2. Військова демократія – це горизонтальна політична структура, в ній існують три не підпорядковані один одному органи влади: голова, рада старійшин, народні збори. При чіфдомі явно помітна ієрархічність поселень, їхня централізація, яскравіше виражена стратифікація суспільства.

3. У чіфдомі помітна тенденція до сакралізації особи верховного правителя, а при військовій демократії члени племені могли і не погоджуватися з ним.

4. У чіфдомі сильніша внутрішня структура влади і політичне розшарування аристократії на управлінську, військову та жрецьку.

Поступово влада чіфів стає спадковою, відбувається виділення вождів із суспільства. Влада чіфів, вождів трансформується у державну владу.