Политвесник

2.Макогон Ю.В., Власова Т.В. ЄС у контексті глобалізації світогосподарських зв'язків.

– Донецьк, 2000. – 68 с.

3.Економічна інтеграція України в Європейський Союз / Наук. рек. Р.Айзен. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 185 с.

4.Рудяков П. Європейський Союз після розширення: проблеми, перспективи, "український контекст”. – К.: ЕксОб, 2005. – 30 с.

5.Посібник з питань імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством. – К.: UEPLAC, 1999. – 99 с.

6.Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. – www.kmu.gov.ua.

7.Програма інтеграції України до Європейського Союзу (Програму схвалено Указом Президента №1072/2000 від 14.09.2000 р.). – www.kmu.gov.ua.

8.Послання Президента України до ВРУ “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. – www.eclc.gov.ua/new/html/ ukr/7/presidential_address_to_vr.html.

9.Копенгагенські критерії членства в Євросоюзі. – www.minjust.gov.ua.

10.European Neighborhood policy. – www.intranet.parliament.ge/parl_2004/ committees_en/site_11/euro/3.pdf.

11.Europa - The European Union On-Line. – http://www.europa.eu.int.

12.План дій Україна – ЄС. – www.mfa.gov.ua.

POLITICAL-ECONOMIC PROBLEMS AND DEVELOPMENT PERSPECTIVES OF UKRAINE EU RELATIONS

Mykhaylo Vydoynyk

Ivan Franko National University of Lviv

vul. Universytetska 1, Lviv 79000, Ukraine, tel. (0322)96-47-81

This article is targeted to discuss some aspects of the relations between Ukraine and the EU and its future prospects with regard to the latest developments in the European Union related to the failure of the referendums in France and the Netherlands on adoption of the European Constitution. Failure of the said referendums made European leadership think about the reality of the EU, analyze the reasons and the grounds of “no” votes, discuss future prospects of the EU development, reconsider EU foreign policy. Naturally, these unexpected results are influencing neighboring to the EU states. So, we tried to analyze such possible influence of the internal problems in the EU on Ukraine and its future relations with the Union.

Key words: the European Union, Partnership and Cooperation Agreement between Ukraine and the EU, the Constitutional Treaty, Ukraine-EU Action Plan, European Neighborhood Policy.

Стаття надійшла до редколегії 27.09.2004, прийнята до друку 30.01.2005.

УДК 332.1:330.123.6

РИНОК ПОСЛУГ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Марта Мальська

Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університет 1, м. Львів 79000, Україна, тел. (0322) 964-420

Розглядається питання суті і значення ринку послуг в трансформаційній економіці. Значна увага приділяється поведінці споживачів послуг на ринку послуг, наведена її типологія за різними ознаками.

Ключові слова: послуги, ринок послуг, трансформація, споживачі, продавці, покупці.

Теоретичне обґрунтування “ринку послуг” залишається ще недостатньо розробленою проблемою. Але воно безпосередньо пов’язане із загальним визначенням сутності ринку.

Ринок – це система економічних зв’язків, яка характеризується актами купівлі- продажу. ”Ринок - це будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з другим”. Ринок визначає суспільні значення окремих товарів, розмір суспільно необхідних затрат праці на їх виробництво. Ринок формує і задовольняє економічні інтереси продавців і покупців. Він передбачає свободу споживання і свободу господарської діяльності як “недоторкані основні права” кожного громадянина [1, c.19].

Підсумовуючи існуючі визначення ринку, можна зазначити, що його розуміють як:

•місце зустрічі з метою укладення угод купівлі і продаж товарів і послуг;

•обмінні відносини, що знаходять відображення в угодах купівлі- продажу між постачальниками і споживачами, які формують попит на продукцію, впливають на рівень цін;

•процес, за допомогою якого ті, що купують, і ті, що продають, визначають, що хочуть продати чи купити, і на яких умовах;

•сукупність продавців і покупців, які пов’язані впливом пропозиції і попиту на формування вартості;

•чорну скриньку, вхідними якої є пропозиція ціни, а вихідними – порозуміння і результати порозуміння між продавцями і покупцями;

•механізм угод купівлі-продажу або місця і ситуації, в яких ті, що купують, і ті, що продають, укладають угоди;

•відносини, що виникли між суб’єктами, що задіяні в процесі обміну;

•результат товарно-грошових відносин між тими, хто продає, і тими, хто пропонує послуги або товар.

Ринок як об’єктивно існуюче явище відомо з давніх часів. Розвинутий ринок передбачає не тільки наявність ринку товарів, але й ринку різноманітних послуг.

Ринок послуг являє собою сукупність соціально-економічних відносин, які реалізуються в процесі задоволення платоспроможного попиту споживачів пропозицією послуг. Ринок послуг – це відкрита, нелінійно функціонуюча в ринковій системі організація. Ринок послуг існує в єдності з товарним ринком і є одним з його видів. Він розвивається в рамках загальних законів ринкової економіки і підкоряється цим законам.

Кожну послугу можна назвати товаром, якщо вона продається і купується, адже товар

– це те, що може задовольнити потреби суспільства або окремого індивідуума і

© Марта Мальська, 2005

пропонується до продажу на ринку. При цьому ринок послуг розглядається як сфера обміну послугами, які є результатом функціонування сфери послуг.

Ринок послуг має ряд специфічних рис. До основних його особливостей відносять:

•високу динамічність ринкових процесів;

•територіальну сегментацію – адже самі послуги, попит, а також умови праці підприємств, які надають послуги, залежать від території, яку охоплює даний ринок, і в цьому випадку географічний критерій є вирішальним;

•високу швидкість обороту капіталу;

•чуттєвість до змін ринкової кон’юнктури, що зумовлено неможливістю зберігання, складування і транспортування послуг, і, як правило, часовим просторовим співпадінням їх виробництва і споживання. Ця властивість вимагає точності прогнозу попиту та пропозиції послуг в територіальному і часовому вимірах;

•особливості організації надання послуг – відомо, що продуцентами послуг, зазвичай, є малі і середні підприємства різного профілю, які мають велику функціональну і територіальну мобільність і можуть швидко і гнучко реагувати на зміни у ринковому просторі;

•специфіку процесу надання послуг, яка обумовлена персональним контактом споживача з виробником. Цей контакт зумовлює дотримання певних вимог до розміщення підприємств сфери послуг, нормативів щодо приміщень, у яких надаються послуги, до професійно-кваліфікаційних, етичних, культурних якостей виробника послуг;

•значення послуги в залежності від національних традицій і особливостей споживання, стилю життя;

•велику ємність ринку; позитивний ефект від масштабу виробництва послуг в більшості галузей;

•велику ступінь невизначеності результату;

•присутність на ринку послуг соціально значущих благ (житло, освіта, медицина, культура, соціальне забезпечення), виробництво і споживання яких відбувається під впливом регулюючої ролі держави і при фінансуванні з суспільного сектору; більш територіальна “прив’язаність” і локалізація обслуговування у порівнянні з ринком товарів;

•висока ступінь різноманіття послуг, яка приводить до того, що пошук послуги – новинки стає для виробника послуг перманентним процесом, адже складна структура попиту обумовлює появу все нових нестандартних послуг;

•специфіку предмету обороту послуги, оскільки виробник та споживач повинні ввійти в безпосередній контакт;

•споживання послуг найчастіше в момент їх потреби. Послуги не можна нагромаджувати, складати. Отже, існує безпосередня залежність між кількістю послуг та величиною попиту; співпадіння в просторі виробництва і споживання. Вони повинні відбуватися в одному і тому самому місці (або на відносно невеликій відстані). Концентрація послуг є обмеженою, а їх пропорційність повинна бути розпорошена в просторі;

•високу еластичність попиту з точки зору доходів. Зростання доходів в домашніх господарствах спричиняє значне зростання попиту на послуги;

•невідривний зв’язок купівлі окремих видів послуг з придбанням певних товарів (наприклад, ремонт матеріального предмета, якому повернуто придатність до користування);

•неможливість, на відміну від ринку товарів, формувати напрями еволюції потреб в послугах;

•вищі ціни послуг за відповідні ціни матеріальних благ, оскільки у

виробництві послуг присутнє більше використаної живої праці.

При формуванні ринку послуг виробник досягає поставленої мети як шляхом задоволення інтересів і потреб окремої особистості, так і шляхом задоволення інтересів і потреб суспільства в цілому.

Розвиток ринків послуг безпосередньо пов’язаний із процесами інтеграції, диверсифікації, спеціалізації і комбінування. Ці процеси в основному визначаються рівнем розвитку систем наземної і транспортної інфраструктури.

На ринку послуг найчастіше зустрічаємось із:

•ринковим надлишком;

•ринковим дефіцитом.

Перша ситуація трапляється тоді, коли кількість пропонованих послуг перебільшує величину попиту на них при заданому рівні цін. Це викликає зміни у продажі, на які конкуруючі між собою підприємства будуть домагатись вплинути за допомогою зниження цін. Співвідношення ціни послуги, за яку продавець послуги погоджується її продати, та тією ціною, яку покупець хоче заплатити, називається ціною рівноваги.

Внаслідок макроекономічних та мікроекономічних змін умов виробництва послуг та їх продажу може виникнути ринковий дефіцит. Він буває тоді, коли величина попиту на послуги перебільшує величину пропозиції при даній ціні. Така ситуація мала місце в адміністративно-командній економіці, у якій ринковий механізм був підпорядкований адміністративному впливу. У цих умовах ціни на послуги не віддзеркалювали особливостей виробництва та обміну тому, що встановлювались адміністративно- командним центром. Така моноцентрична модель зародила тенденції до бюрократизації економіки, так званої “економіки дефіцитів”, обмежив таким чином ініціативу підприємств із виробництва послуг.

У результаті проведення економічних реформ був створений ринок товарів і послуг. Перехід від моделі перехідної економіки до ринкової вимагає, щоб ціни на товари і послуги стали цінами повної рівноваги між попитом і пропозицією.

Трансформація центральної планової економіки у ринкову економіку вимагає не тільки змін у механізмі її функціонування, але також змін у розвитку інфраструктури. Деякі інституції, які існували у попередній моделі, виявились непотрібними і були ліквідовані. Інші необхідно було суттєво змінити. Крім того, виникла потреба створення зовсім нових, таких, як комерційні банки, біржі тощо.

Важливим питанням була також зміна структури виробництва, у тому числі і у сфері послуг. У плановій економіці перевага надавалася розвитку виробництву матеріальних благ, що обмежувало розвиток споживчих благ та зовсім не враховувало розвиток послуг. Ринкова економіка, яка за своєю природою є відкритою, вимагає нової структури послуг, формованої з врахуванням потреб споживачів та міжнародного ринку. Багато підприємств змінило форму власності та створило нову організаційну структуру. Трансформація центральної планової економіки у ринкову вимагає також перебудови інфраструктури соціальних послуг. У попередній системі охорона здоров’я, освіта, культура, відпочинок були елементами колективного споживання, яке фінансувалось із суспільних фондів. Такі фонди становили різновид “суспільних дивідендів”, поділ яких мав політичний характер. Зміни, які відбуваються в Україні у зв’язку з трансформацією економіки, охопили також і галузі, пов’язані з суспільним споживанням.

Ринок послуг є віддзеркаленням відносин між тими, хто:

•надає послуги;

•використовує послуги;

•надає послуги і тими, хто їх використовує.

Основними суб’єктами ринку послуг є споживачі (населення) і держава.

Споживачі послуг – це ті, хто очікує задоволення конкретних потреб від купівлі послуги. Споживачі послуг класифікуються відносно вимог:

•певного виду послуг;

•щодо ціни і вартості потрібної послуги;

•певного стандарту обслуговування.

Поведінка споживачів послуг на ринку послуг – це складний процес, який проходить чотири фази:

•усвідомлення потреби;

•ідентифікація задоволення потреби;

•оцінка альтернативи вибору;

•купівля послуги і відчуття після її купівлі. Усвідомлення певної потреби обумовлюється:

•браком послуги;

•виникненням нових потреб;

•отриманням інформації про нові послуги;

•зміною очікувань щодо послуг, які існують;

•появою нових фінансових можливостей.

Унауковій літературі існують спроби провести типологію споживачів, яка дозволяла

бпрогнозувати їх поведінку на підставі визначеної типової поведінки, зокрема це проводиться в маркетингових дослідженнях поведінки покупців. Так в науковій літературі виділяються наступні типи споживачів, що ґрунтуються на:

а) теорії зовнішніх збудників, набуття досвіду, навчання; б) врахуванні поведінки споживача, в якій власна вигода, як правило, співпадає з

вигодою організації;

в) врахуванні поведінки і світогляду споживача, які залежать від соціального середовища, до якого належить дана особа;

г) діяльності згідно з власними мотивами і уявленнями (методи психоаналізу)[3;c.15]. Розвиваючи цю типологію, Р. Дж. Коледж доповнив перелік типом споживача, який діє згідно з економічною раціональністю, а також типом, який враховує національні особливості людини, поведінка якої базується на мінімізації зусиль, суб’єктивному виборі найближчих місць надання послуг. Одночасно автор вказував, що важко, опираючись на дану класифікацію, дати поширену характеристику кожному типу

поведінки споживача.

Прийняття інших критеріїв типологізації дозволило Н.І.Уільямсові виділити сім типів споживачів[5;c.75].

Для оцінки варіантів вибору послуг споживачем використовуються різні критерії. Так Л.Й.Росенберг виділив серед них чотири групи критеріїв пов’язаних з:

1.Коштами, тобто:

•ціни послуг;

•сервісу (додаткових послуг);

•коштів експлуатації;

•інших коштів (наприклад, доставки, пакування, відправки).

2.Особливостями надання послуги, а саме з:

•тривалістю та професійністю надання послуги;

•витратами;

•заощадженнями (наприклад енергії, палива, сировини);

•використанням більш економних матеріалів для надання послуги.

3.Іміджем товару, тобто з врахуванням:

•марки послуги;

•пропонованого стилю надання послуги.

4.Вигодою, а саме:

•універсальність послуги;

•придатність послуги до допоміжного і другорядного використання)[4;c.10]. Свобода вибору споживача визначається трьома обставинами, а саме, чи:

•забезпечена широка пропозиція однорідних послуг зі сторони достатньої кількості конкуруючих виробників;

•володіє споживач вичерпною інформацією про властивості послуги, яка йому пропонується, а також про альтернативні можливості задоволення своєї потреби;

•відповідають потреби конкретного індивідуума його купівельній спроможності

До основних суб’єктів ринку послуг зараховується також державу. Держава повинна створювати для економічних суб’єктів оптимальні умови діяльності за рахунок:

•реформування структури державної економіки;

•створення умов для розвитку приватних фірм;

•коригування інституційних питань;

•участі в інтеграційних процесах, що збільшують можливості збуту;

•підтримки їх експансії на закордонних ринках)[8;c.40]

Держава охороняє інтереси споживачів, тобто у країнах з розвинутою ринковою економікою держава оберігає суб’єктів ринку від порушення рівноваги розвитку економіки. В умовах проведення реформ, особливо у системі власності, створення нової правової системи, нових ринкових інституцій, введення нових засад господарювання роль держави зростає.

В Україні рівень охорони споживача є незадовільним як з точки зору суспільних потреб, так і обов’язкових стандартів, які існують в інших країнах, наприклад, країнах- членах ЄС. У зв’язку з цим на сьогодні основного значення набуває формування концепцій правового захисту споживача, який б відповідав законодавству ЄС.

Суб’єкти ринку послуг не функціонують в ізоляції. Наслідком встановлення постійних зв’язків між ними є рух матеріальних благ, послуг, праці та фінансів. Ці речі змінюються відповідно до рішення та дій суб’єктів ринку. Без активності продавців та покупців товари і послуги як елементи ринку не можуть існувати.

З усіх цих міркувань випливає, що ринок послуг не можна трактувати як щось окреме, оскільки між продавцем послуг, їх продажем та продажем товарів-речей існує певний зв’язок. Ця взаємозалежність випливає, з того, що:

•продаж матеріальних благ та продаж послуг взаємо доповнюють одне одного;

•існує певна взаємозамінність (субституційна та взаємодоповнююча між продажем товарів та продажем послуг);

•послуги оплачуються за рахунок населення подібно до товарів, що купуються.

Ужиттєвому циклі ринку послуг, подібно як в життєвому циклі продукту, Х.Мрук, І.П.Румковський вирізняють п’ять фаз:

•створення ринку;

•зростання (експансія);

•зрілість;

•насичення ринку;

•спад (депресія) )[7;c.15].

Кожна життєва фаза ринку послуг формує для підприємств-виробників послуг певні умови і перспективи розвитку. Головною передумовою утворення ринку послуг є загальні зміни в суспільстві, які не могли бути задоволені раніше через економічні, адміністративні, технологічні та інші бар’єри.

Значно важче досліджувати ринок в той час, коли існуючі послуги є вже відомі і перевірені на інших ринках, у той час як на даних ринках споживачі послуг не усвідомлюють своїх потреб і не відчувають необхідності їх задовольняти. У такій ситуації можна говорити про ринок нової потреби, яку необхідно насамперед усвідомити потенційним споживачам.

Інша ситуація виникає тоді, коли в результаті подолання технічних бар’єрів стає можливим задоволення існуючої потреби шляхом отримання нових послуг (наприклад, медичних, телекомунікаційних, космічного транспорту та ін.) але на ринках нових послуг основною проблемою може бути подолання недовіри споживачів до інновацій.

Часом може виникнути ситуація, коли в результаті відкриттів і винаходів з’являється продукт, який задовольняє нову, ще цілком не усвідомлену потребу. У цей час виникає новий ринок послуг. Прикладом такого роду є: відеотелефонія, сателітарний зв’язок, телекомп’ютери, світлопроведення та ін.

До основних рис ринку нових послуг на етапі його становлення належать:

•поява однієї фірми, яка перша задовольнила відповідні потреби споживачів послуг;

•невелика кількість споживачів, яка вперше купує пропоновану послугу;

•високі ціни продуктів, а також високий рівень цін на послуги і можливість їх зниження з збільшенням обсягів продажу;

•можливість застосування дотацій та інших переваг, коли новий ринок послуг сприяє вирішенню важливих суспільних проблем;

•високий рівень ризику, який супроводжує створення нового ринку послуг,

базованого на існуванні нового попиту [7;c.42].

Умовою переходу підприємств побутових послуг на фазу росту є ефективне подолання обмежень, які виникають зі сторони попиту. Прогресивне зростання попиту на послуги у цій фазі є чинник, який спонукає нових виробників послуг вступити на ринок. У мірі опанування новими технологіями і збільшенням можливостей фірм із наданням послуг структура пропозиції послуг змінюється. На ринку послуг, який перебуває у фазі росту, з’являється конкуренція. Динаміка попиту впливає на ріст конкуренції хоча підсилення цінової конкуренції відбувається більш швидкими темпами:

Підсумовуючи сказане про розвиток конкуренції на ринку послуг, можна стверджувати, що вона визначається :

•швидко зростаючим попитом;

•появою на ринку нових виробників;

•зростанням прибутку, який виникає внаслідок спаду цін на однорідні послуги, а також можливістю утримання високих цін.

Поряд із зростанням рівня задоволення потреб на окремі послуги зменшуючи темпи приросту попиту на них. У цей час ринок послуг входить у фазу зрілості. Наступною є фаза насичення, на якій підприємства послуг мають вже розвинений потенціал, що дає можливість збільшити обсяг пропозиції послуг. Конкуренція стає більш інтенсивною. Виробники послуг конкурують між собою за частку ринку. Процеси ці можуть бути тим сильнішими, чим:

•повільнішими є темпи приросту попиту;

•довше триває процес входження нових фірм на ринок.

•Згідно з Р.Нєстроя, у фазі зрілості (та насиченості) спостерігається:

•підвищення конкуренції за частку ринку;

•наявність великої питомої ваги постійних споживачів (зростання їх вимог);

•загострення проблеми використання існуючих послуг поряд з рівномірним розвитком цінової та якісної конкуренції;

•необхідність вдосконалення технології, від якої залежить надання послуг та їх якість;

•зменшення величини отриманого прибутку;

•зростання обсягів торгівлі послугами[6;c.75].

Варто підкреслити, що в країнах з розвиненою ринковою економікою більшість ринків перебуває у фазі зрілості або насичення. Не слід забувати про те, що вони колись також перебували у фазі створення і поступово можуть перейти у фазу занепаду.

Цикл життя ринку є набагато довшим, ніж цикл життя послуг. Він співпадає з ним в дуже коротких термінах, в яких описана послуга створює першу фазу розвитку ринку.

Узалежності від виду послуг час існування окремих фаз життя ринку послуг може відрізнятися. Але окремі сегменти ринку послуг знаходяться в різних фазах розвитку. Відповідним прикладом таких тверджень є ринок послуг телекомунікацій.

На сьогоднішній день у фазі утворення українського ринку телекомунікацій перебувають такі послуги, як :

•телеінформація в глобальних мережах;

•послуги стільникового зв’язку;

•телеінформаційні послуги.

Уфазі росту (експансії) і зрілості на ринку телекомунікаційних послуг знаходяться:

•факсові;

•телефонічні.

На противагу у фазі спаду (депресії) знаходяться послуги:

•телексові;

•телеграмні.

Українах ЄС цикл життя названих вище послуг проходить інакше, а його головною рисою є великий обсяг пропозиції. У суспільних умовах у фазі утворення на ринку є такі послуги, як:

•телеінформаційні в глобальних мережах;

•мультимедійні.

На ринку країн-членів ЄС у фазі росту знаходяться телеінформаційні послуги, а у фазі дозрівання і насичення ринку такі послуги, як :

•допоміжний зв’язок;

•факсовий зв’язок;

•стільниковий зв’язок;

•телефонічні (насичення ринку);

Утой же час фаза депресії (спаду)спостерігається у таких послугах, як:

•телексові;

•телеграмні.

Порівняння циклу життєдіяльності ринку телекомунікаційних послуг в Україні з країнами-членами ЄС дає підстави зробити висновок про те, що це ринок в Україні підлягає і надалі підлягатиме важливим змінам. Прикладом може бути розвиток В Україні стільникового зв’язку. Лібералізація законодавства приведе до часткової демонологізації ринку телекомунікаційних послуг, а в перспективі поглиблення даного процесу буде впливати на створення достатнього конкурентного ринку даного виду послуг, поступового залучення потужних операторів західних держав.

В країнах-членах швидкий розвиток телекомунікаційних послуг почався з вільної конкуренції, яка мала місце в цих країнах, починаючи з 1998 року.

_________

1.Дмитриев В.И. Проблемы методологии прогнозирования потребления бытовых услуг. – М.: Легкая индустрия, 1979.

2.Britton S. The role of services in production, Progress in Human Geography, 1990.

3.Jakubowicz E. Rola usług "nowych" w przekształceniach systemu miast regionu dolnośląskiego, Uniwersytet Opolski, Opole, s. 18-35, 2000.

4.Daniels P. W. Some perspectives on the geography of services, Progress in Human Geography Nr15, 1983.

5.Niewadzi Cz. Usługi w gospodarce narodowej, PWE Warszawa, 1975.

6.Nowosielska E. ZróUnicowanie popytu i podaUy usług w układzie wojewódzkim. Biuletyn KPZK, z.73, 1972.

7.Olearnik J., Styś A. Usługi w rozwoju społeczno-gospodarczym, PWE Warszawa, 1989.

8.Polarczyk K. Miary zasiegu oddrialywania zakladow uslugowych // Sprawozdania PTRN za II polzocze JGPAN, cz. 2, 1970.

MARKET OF SERVICES IN THE CONDITIONS OF TRANSFORMATION ECONOMY

Marta Malska

Ivan Franko National University of Lviv

vul. Universytetska 1, Lviv 79000, Ukraine, tel. (0322) 964-420

The question of the essence and importance of the market of services in a transformation economy has been considered. Much attention has been paid to the behavior of consumers of the services market, its typology according to different features is given.

Key words: services, the market of services, transformation, consumers, sellers, buyers.

Стаття надійшла до редколегії 27.09.2004, прийнята до друку 30.01.2005.

УДК 339:330.341.1:330.35

ВИМІРЮВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ: ПОКАЗНИКИ ТЕХНІЧНИХ ЗМІН

Наталія Голіян

Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська 1, М. Львів 79000, Україна, тел.(0322)964602

Аналізується еволюція способів і показників вимірювання технічного прогресу як основного рушія розвитку торгівлі, інвестицій та економічного зростання в світовій економіці.

Ключові слова: технічний прогрес, ставка технічних змін, інвестиції, ВВП на душу населення

У другій половині минулого століття почали спостерігатися значні відмінності в економічному розвитку країн світу, для позначення яких з’явилися такі терміни, як високорозвинені країни, нові індустріальні країни, країни, що розвиваються та ін. Різні форми інвестування, різні урядові режими, відмінності в інфраструктурі, освіті і науці, науково-дослідному секторі – статистичне підтвердження нерівномірного технічного розвитку. Вивчаючи причини цих відмінностей, учені відкрили поняття економічного зростання, ключовим моментом якого є технічний прогрес. Отже, починаючи з 50-х років минулого століття вимірювання технічного прогресу є одним з найважливіших напрямів економічних досліджень.

Дослідження джерел технічного прогресу, технологічних стратегій а також ставки технічних змін між країнами з використанням апарату виробничої функції Коба-Дугласа, економіко-математичного моделювання, якісних методів динамічного програмування висвітлюється в працях таких економістів, як Р. Солоу, Т. Свон, П. Вайль, С. Ребелло, Л. Джонс, Р. Мануеллі, П. Ромер, Р. Лукас Р. Барро, Е. Хелпман, Ж. Гросман, М. Трайтенберг та ін. В Україні до тепер подібних досліджень не проводилося.

Поняття технічного прогресу, а відтак і способи його вимірюваня вперше запровадили в науковий обіг американські економісти Роберт Солоу в працях “Вклад в теорію економічного зростання” (1956) та “Технічні зміни і виробнича функція” (1957), а також Тревор Свон у праці “Економічне зростання та накопичення капіталу” (1956).

Запропонована методика вимірювання технічного прогресу полягала в обчисленні зростання показника ВВП на душу населення, що спричинялася зростанням продуктивності праці та пропозицією активної частини населення – робочої сили.

Модель Солоу-Свона доводить, що власне технічний прогрес є ключовим моментом розвитку країн, відіграє основну роль в економічному зростанні після збалансованого зростання економіки до певної стабільної позиції капіталу на душу населення (steady state).

В основу моделі визначення технічного прогресу Солоу-Свона покладено аналіз кейнсіанської функції попиту, що виникає з боку інвесторів і споживачів, і неокласичної функції пропозиції, що описується з допомогою виробничої функції Коба-Дугласа, яка характеризується постійною віддачею [1]:

© Наталія Голіян, 2005