−Новокаїнамід так само або

−Аймалін 1 мг / кг внутрішньовенно або

−Дизопірамід 1-2 мг / кг внутрішньовенно протягом 5-10 хвилин

−Кордарон (аміодарон) 5-10 мг / кг внутрішньовенно протягом 20-30 хвилин

•Не можна проводити масаж каротидного синуса з обох сторон одночасно.

•Вагусні проби протипоказані при порушенні мозкового кровообігу.

катехоламінів, ефективними є β-адреноблокатори.

Для профілактики частих рецидивів тахікардії - тривалий прийом підтримуючих доз препаратів, що знімали напади (верапаміл, β-адреноблокатори, пропафенон)

ПАРОКСИЗМАЛЬНІ ШЛУНОЧКОВІ ТАХІКАРДІЇ

Аритмія називається шлуночковою, коли вогнище ектопічної імпульсації разташоване нижче пучка Гіса, тобто в гілках пучка Гіса, волокнах Пуркіньє або міокарді шлуночків.

Причини:

–основну масу хворих з ШТ складають особи, що хворіють на ГІМ чи хронічну ІХС (в першу чергу форми, що включають наявність зон гіпокінезії або аневризми шлуночка) - ця група складає 79 %; міокардити та кардіоміопатії - 10 %;

–ревматичні і вроджені вади серця – 6%;

–пролапс мітрального клапану - 2,5 %;

–дигіталісна інтоксикація – 1,5-2 %;

–ШТ можуть виникати у хворих з гіпертензивним серцем, при передозуванні антіаритмічними та адреноміметичними препаратами, при проведенні втручань на серці.

Сприяти виникненню ШТ можуть фактори, що підвищують збудливість

міокарду: перевтома, гіпертироїдизм, паління тютюну, гіпокаліємія, порушення кислотно-основної рівноваги, симпатикотонія, гіпоксемія.

Лікування

При нестабільному стані необхідно проводити несихронну кардіоверсію.. Ознаками нестабільності стану є біль в грудній клітці, задишка, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ до 90 мм рт. ст.), СН, ішемія або інфаркт міокарда, хворі з набряком легень. При стабільному стані внутрішньовенно струйно (болюсом) вводиться лідокаїн в дозі 100-150 мг (10-15 мл 1% розчину) протягом 3-5 хв. Якщо є ефект, продовжується краплинне внутрішньовенне введення препарату зі швидкістю 2 мг/хв до досягнення сумарної дози 250-500 мг сухої речовини. Звичайно лідокаїн розводиться на ізотонічному розчині хлориду натрію.

Для лікування нападу може бути призначено також внутрішньовенне введення новокаїнаміду, аймаліну, етацизину, кордарону, мексилетину, бонекору,

24

−При аритмічному шоці, набряку легенів або інших фатальних ускладненнях електроімпульсна стимуляція, дефібріляція.

−При відсутністі вираженої гіпотензії лідокаїн внутрішньовенно болюсом 1 мг/кг, з повторним введенням 0,5 мг/кг кожні 8 хвилин до купірування ЗТ або загальної дози 3 мг/кг або

−Новокаїнамід (дивися вище) або

−Мексітіл 100-250 мг протягом 10 хвилин струменево повільно або

−Дизопірамід 1-2 мг/кг струменево протягом 5 хвилин або

−Пропафенон 2 мг/кг струменево протягом 5 хвилин або

−Кордарон (аміодарон) 5-10 мг/кг струменево внутрішньовенно.

Введення серцевих глікозидів при пароксизмальній шлуночковій тахікардії протипоказано.

При частих і затяжних нападах шлуночкової тахікардії показана госпіталізація хворих у аритмологічні центри. При рефрактерності до терапії чи її непереносимості проводиться оперативне лікування – висічення чи кріодеструкція ритмогенної зони.

Якщо хірургічне лікування не показане, пацієнт приймає підтримуючі дози препарату, ефективного для лікування нападу.

При пароксизмальних аритміях на фоні низького АТ, при розвитку симптомів аритмічного шоку, наростанні симптомів серцевої чи коронарної недостатності не слід затягувати з медикаментозною терапією і за екстренними показаннями проводити електричну дефібриляцію серця!

Лікування пароксизмальних порушень ритму при дигіталісній інтоксикації

−У вену повільно вводиться 10 мл 5% розчину унітіола.

−Дуже повільно (протягом 10 хв) внутрішньовенно вводиться панангін (2 ампули по 10 мл) чи налагоджується краплинне введення 20-30 мл панангіна в 200-250 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.

−При відсутності панангіна можна використовувати для краплинного внутрішньовенного введення 20 мл 4% розчину хлориду калію в 100 мл 5% розчину глюкози. Можна вводити краплинно внутрішньовенно поляризуючу суміш: 10-20 мл хлориду калію, 8-10 ОД простого інсуліну в 500 мл 5% розчину глюкози.

−Якщо перераховані заходи неефективні, доводиться використовувати протиаритмічні препарати (етмозін, етацизін, пропафенон).

Електрична дефібриляція серця при пароксизмальних аритміях, пов'язаних з

дигіталісною інтоксикацією, не показана! Протипоказаний масаж синокаротидної зони!

Лікування тахікардії типу “пірует” на фоні набутого подовження інтервалу Q-

T:

1.Відміна препарату, що визвав тахікардію.

2.Корекція гіпокаліємії (в/в введення хлориду калія).

25

3.Внутрішньовенне введення 10-20 мл 20% розчину магнія сульфату в 20 мл 5% розчину глюкози за 1-2 хвилини (контроль АТ і ритму дихання).

4.Внутрішньовенне введення лідокаїну або β-АБ.

5.При рецидиві аритмії – в/в краплинне введення 100 мл 20% розчину сульфата магнію в 400 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.

Лікування пароксизмальних аритмій при відсутності даних ЕКГ. Така ситуація може виникнути в медпункті, сімейній амбулаторії, при виїзді лікаря до хворого в порядку надання невідкладної допомоги.

При визначенні лікувальної тактики варто виходити з ймовірності наявності більш небезпечної аритмії - шлуночкової пароксизмальної тахікардії, і не починати лікування з введення серцевих глікозидів. «Універсальною» дією при всіх тахіаритміях, у тому числі й при синдромі передчасного скорочення шлуночків, володіють новокаїнамід, ритмілен, етмозін, етацизін, кордарон. Після зняття нападу тахіаритмії обов'язкова госпіталізація хворого, бажано в кардіологічне відділення.

ТРІПОТІННЯ ПЕРЕДСЕРДЬ

За критеріями Т. Леві тріпотіння передсердь (ТП) це - правильний, координований, ектопічний передсердний ритм з частотою 250-300 за 1 хвилину і розвитком у більшості хворих передсердно-шлуночкової блокади, що забезпечує більш рідкий ритм шлуночків.

Причини

У хворих молодого віку частіше причинами тріпотіння передсердь є: ревматизм, міокардит, мітральні пороки, тиреотоксикоз та ін. У хворих похилого віку - інфаркт міокарда, хронічні форми ішемічної хвороби серця, кардіоміопатії, перикардити, вроджені вади серця, особливо при дефекті міжпередсердної перегородки, гіпертонічна хвороба, підгострий інфекційний ендокардит, травми серця. Тріпотіння передсердь (як і фібриляція передсердь) у людей із здоровим серцем зустрічається вкрай рідко.

ЕКГ-ознаки:

–наявність частих (200 - 400 за хвилину), регулярних, схожих одна на одну передсердних хвиль F , що мають характерну пилкоподібну форму, найбільш виражених у відведеннях II, III, аVF, V1, V2;

–частіше правильний, регулярний шлуночковий ритм з однаковими інтервалами R-R (виключаючи випадки зміни ступеня АV блокади в момент реєстрації ЕКГ);

–наявність нормальних незмінених шлуночкових комплексів, кожному з яких передує відповідна (частіше постійна) кількість передсердних хвиль F (2:1, 3:1, 4:1 і т.ін.). Інтервали R- R можуть дещо відрізнятися по довжині, навіть при постійній атріовентрикулярній блокаді;

–відсутні ізоелектричні інтервали, і, таким чином, хвилі тріпотіння утворюють безперервну хвилеподібну криву.

1.Регулярна форма тріпотіння передсердь. На ЕКГ:

−зубці Р однакової форми, мають позитивну і негативну фазу ("пилкоподібна форма”) у відведеннях II, III, аVF;

26