- •3.В якому відношенні знаходяться фізіологічні та психологічні феномени
- •7.Друга сторона основного питання філософії(за визначенням Енгельса).
- •8.В чому полягає філософська проблема пізнаваності світу?
- •9. Що є предметом філософської методології? Основні методи філософського пізнання.
- •10.Діалектика ( походження слова та чим вона є в сучасному її існуванні)
- •11,12 Принципи та закони діалектики. Вимоги діалектичного методу.
- •13. Метафізика як філософський метод пізнання.
- •14. Суб’єкт і об’єкт пізнання
- •15. Чуттєве пізнання (його особливості, характеристики, результати та форми).
- •16. Раціональне (логічне) пізнання, його форми, характеристика.
- •18. Що таке сенсуалізм ?
- •20. Раціоналізм, його сутність ?
- •24. Що таке догматизм ?
- •25. Що таке Релятивізм ?
- •26. Яку позицію щодо абсолютної та відносної істини займають представники релятивізму та догматизму?
- •27. Культура( походження та значення слова), філософське поняття культури.
- •28. Відмінності культури, антикультури та безкультур'я
- •29. Загальнолюдські цінності
- •30. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •31. Екологічні проблеми
- •32. Лікарська відповідальність
16. Раціональне (логічне) пізнання, його форми, характеристика.
Раціональне пізнання - це пізнання загальних, суттєвих, внутрішніх, необхідних властивостей речей, властивостей, недоступних для органів чуття.
Основними формами раціонального (логічного) пізнання є: поняття, судження та умовиводи.
Поняття — форма мислення, в якій відображається клас предметів з їх істотними і загальними ознаками. Поняття є найпростішою за формою і чи не найскладнішою за змістом формою мислення. Поняття — це своєрідні комори знань.
Судження — форма мислення, в якій щось стверджується і яка є або істинною, або хибною. Судження завжди виражаються розповідними двоскладними реченнями.
Умовивід — форма мислення, з допомогою якої з одних думок (засновків) одержують нові думки — висновки. Завдяки умовиводам одержують нове, так зване вивідне знання.
Мислення здійснюється шляхом таких операцій, як порівняння, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення різних форм умовиводів — індукції, дедукції, аналогії тощо. Всі вони генетично виникли з практичної діяльності. Це свідчить про те, що мислення за своєю суттю діяльне. Воно таке ж специфічне для людини, як і трудова діяльність та спілкування.
На основі елементарних форм і структур мислення формуються дедалі складніші категорії, що організовують та орієнтують пізнання, парадигми (положення, принципи, котрі визначають способи світорозуміння), типи мислення (міфологічний, релігійний, науковий). Більш конкретно-змістовний характер мають такі форми раціонального, як ідеї, теорії, гіпотези, наукові концепції тощо.
Раціональне пізнання спирається на чуттєвий матеріал, відштовхуючись від нього. Мислення можливе лише в матеріальній чуттєво сприйнятій оболонці мови.
Однобічність раціоналізму — в тому, що він відриває логічне пізнання від чуттєвого, від матеріально-предметної практики людства. У класичній філософії нерідко він поєднувався з ідеалізмом у розумінні природи, самого розуму (вчення Декарта про "вроджені ідеї", монадологія Лейбніца, трансценденталізм Канта тощо)
17. Що спільного у чуттєвого та раціонального пізнання.У філософських системах Нового часу виділялися дві форми знання : чуттєве і раціональне (і відповідно до їх філософські напрями, що віддають пріоритет одному, або іншому - емпіризм і раціоналізм, від латів. empirio - досвід, і лат. ratio - розум, основа). Ці форми знання частенько розглядалися як два послідовні етапи його формування. -Розрізняють два ступені єдиного нерозривного процесу пізнання - чуттєвий (нижчий) і раціональний (вищий). Причому вони перебувають у тісному діалектичному взаємозв'язку: будь-який акт чуттєвого пізнання включає в себе й раціональне начало, а будь-яка думка має своєю основою чуттєві образи. До того ж, чуттєві образи опосередковані суспільним досвідом, тому в них у знятому вигляді містяться результати мисленого пізнання. Чуттєве пізнання є безпосереднім відображенням у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів об'єктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи.