- •3.В якому відношенні знаходяться фізіологічні та психологічні феномени
- •7.Друга сторона основного питання філософії(за визначенням Енгельса).
- •8.В чому полягає філософська проблема пізнаваності світу?
- •9. Що є предметом філософської методології? Основні методи філософського пізнання.
- •10.Діалектика ( походження слова та чим вона є в сучасному її існуванні)
- •11,12 Принципи та закони діалектики. Вимоги діалектичного методу.
- •13. Метафізика як філософський метод пізнання.
- •14. Суб’єкт і об’єкт пізнання
- •15. Чуттєве пізнання (його особливості, характеристики, результати та форми).
- •16. Раціональне (логічне) пізнання, його форми, характеристика.
- •18. Що таке сенсуалізм ?
- •20. Раціоналізм, його сутність ?
- •24. Що таке догматизм ?
- •25. Що таке Релятивізм ?
- •26. Яку позицію щодо абсолютної та відносної істини займають представники релятивізму та догматизму?
- •27. Культура( походження та значення слова), філософське поняття культури.
- •28. Відмінності культури, антикультури та безкультур'я
- •29. Загальнолюдські цінності
- •30. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •31. Екологічні проблеми
- •32. Лікарська відповідальність
9. Що є предметом філософської методології? Основні методи філософського пізнання.
Методологія - це:1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці;2) вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Методологія науки (rp.methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання. Філософський рівень методології функціонує у вигляді загальної системи принципів діалектики. Вона формує світоглядну концепцію світової науки.
Філософська методологія - система діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію, визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.
У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.
Емпіричний (від гр. еmреіrіа – досвід) рівень знання – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання.Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.
На кожному з рівнів наукового пізнання застосовуються свої методи. Так, на емпіричному рівні використаються такі основні методи, як спостереження, експеримент, опис, вимірювання, моделювання. На теоретичному рівні – аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, ідеалізація, історичний та логічний методи
10.Діалектика ( походження слова та чим вона є в сучасному її існуванні)
Діале́ктика(грец.διαλεκτική— мистецтво сперечатись, міркувати)— розділфілософії, що досліджуєкатегоріїрозвитку.
Слово «діалектика» походить із Древньої Греціїзавдяки популярностідіалогівміжПлатономтаСократом. Саме діалог між людьми, які намагаються переконати один іншого й дав назву діалектичному методу у філософії. У
Принципи діалектики — вихідні, об'єктивні за змістом ідеї матеріалістичної діалектики, що поряд із законами діалектики,категоріямидіалектики відображають найзагальніші закономірності процесурозвиткупредметів іявищоб'єктивноїдійсностіі виконують методологічну функцію у науковому і філософськомупізнанні.Наступний принцип — принцип єдності діалектики буття і діалектики мислення. Це означає, що матеріалістична діалектика визнає здатність мислення людини пізнати цей світ, адекватно відобразити його властивості.Визнання принципу загального розвитку означає не тільки визнання діалектикою наявності розвитку у природі, суспільстві і мисленні, а й відображає глибинну сутність процесу руху матерії як саморуху, формоутворення нового, як саморозвитку матерії. У пізнанні цей принцип вимагає дослідження предметів і явищ дійсності: а) об'єктивно, б) у русі, в) у розвитку, г) у саморусі, д) у саморозвитку, тобто через дослідженнясуперечностейцих предметів і явищ, розвитку цих суперечностей і, таким чином, з'ясування внутрішніх джерел руху і розвитку.Узагальнюючи можна сказати, що діалектика спирається на принцип єдності і боротьби суперечностей, на принципи переходу кількісних змін у якісні, на принцип заперечення заперечення.