90. Цінність і сенс життя.

Сенс життяявляє собою осмислення людиною свого призначення, "самовиправдовування" своєї життєдіяльності. Він містить у собі цілі, ідеали, установки, умонастрій та лінії поведінки людини. Сенс життя не заданий людині одвічно. Людина змінюється у зв'язку із змінами в суспільних відносинах, в особистому житті, у формах життєдіяльності; разом з цими змінами змінюється і сенс життя. До того ж людина існує в багатьох формах буття, тому сенс її життя багатомірний.

В історії духовних пошуків людства можна виділити три головні підходи до вирішення цієї проблеми.

1. Сенс життя знаходиться за межами світу - в об'єктивних порядках вищого буття, у надособистісних цінностях,у Богові. З цієї точки зору, єдиним, що робить життя усвідомленим, що надає йому абсолютного сенсу, є дійова співучасть у житті, що спрямовується надприродними силами.

2. Цінність і сенс життя - у самому житті,тому людина здатна перебудовувати світ на засадах добра та справедливості. Ця прогресивна мета і надає сенсу людському існуванню.

3. Сенс життя задається самою людиноюзавдяки її зусиллям щодо самореалізації. Життя саме по собі не має заданого сенсу, тільки людина завдяки своїй діяльності свідомо чи несвідомо, доцільно чи стихійно творить свою людську сутність.

Кожний індивід може проектувати свій спосіб буття та його стиль, але при цьому він завжди виходить з деяких припущень про дійсність цінностей, з певного розуміння сенсу життя і цілей життєдіяльності.

91. Філософія ф.Аквінського. Космологічний доказ існування Бога.

Фома Аквінський (Фома Аквінат або Томас Аквінат, лат.Thomas Aquinas) - філософ і теолог, систематизатор ордоксальной схоластики. Учитель церкві.Основатель томизма, член ордену домініканців, відомий ще всязь з знаменитої «полюванням на відьом». Сформулював п'ять доказів буття (існування) Бога. Фома Аквінський ,визнаючи відносну самостійність природного буття і людського розуму, стверджував, що природа завершується в благодаті, розум у вірі, філософське пізнання і природна теологія, заснована на аналогії сущого, - в надприродному одкровенні.

Космологічний доказ. Повинно було бути такий час, коли фізичних об'єктів не існувало. Але оскільки в даний час вони існують, повинна бути якась не фізична сутність, яка викликала їх існування; ця сутність і є бог. Ці три перших «докази існування бога» можна структурувати за ознакою нескінченності, тобто нам пропонується рухатися по ланцюжках джерел, причин дійти до «старту» і побачити там першоджерело або першопричину всього. По ідеї звучить красиво і начебто осмислено на перший погляд. Але Фома Аквінський цієї причини, першоджерела дає значення «Бог», і тут виникає питання, чому ж сам цей Бог не може сам бути частиною послідовності? Чому саме на ньому вона припиняється? Тут довести це нереально, можна будувати одні здогадки. Друге питання, що виникає відразу ж, чому цей «Бог» пробиратися через нескінченність послідовностей відповідає теїстичному Богу, що володіє всемогутністю, всевіданням, усезнанням, і ще чисто людськими якостями - здатністю відповідати на молитви (або не відповідати), карати і прощати і т.д .? І чому ж «Бог» влаштувавши перший «спецефект» у вигляді «Великого вибуху» більше себе не проявив, і взагалі чи можна сюди віднести початок Всесвіту як творіння «Бога»? Так що називати цю сингулярність Великого Вибуху «Богом», та ще й теїстичним богом, не цілком розумно.