Клінічна картина.

Основною клінічною ознакою бронхіальної астми є приступ експіраторної задишки внаслідок зворотньої генералізованої обструкції внутрішньогрудних відділів дихальних шляхів за рахунок бронхоспазма, набряку слизової оболонки бронхів і гіперсекреції слизу. Виділяють три періоди типового приступу бронхі­альної астми: період провісників або продромальний, період ядухи і період зворотнього розвитку. Такий поділ хоч і умовний, має однак важливе практичне значення. Так, розвиток ознак алергічного риніту або кон’юнктивіту в продромальному періоді свідчить про етіологічну значимість аероалергенів.

Задишка при бронхіальній астмі носить зазвичай експіраторний характер, бо на видосі внутрі­шньогрудні дихальні шляхи піддаються компресії за рахунок збільшення внутрішньогрудного тиску. Швидкість видиху при цьому менша, ніж швидкість вдоху, а тривалість видиху у 3-4 рази довша тривалості вдоху. Приступ супроводжується гіпервентиляцією. Аеродинамічний опір диханню пере­борюється за рахунок участі в акті дихання всіх груп допоміжних м’язів (плечового пояса, грудної клітки, передньої черевної стінки).Хворі зазвичай займають вимушене положення з нахилом тулуба допереду, спираючись на руки. Плечі при цьому припідняті і зведені. Часто приступу ядухи передує кашель і дистанційні хрипи (свистяче дихання), які можуть утримуватись і в час приступу.

Пароксизмальний кашель і свистяче дихання є еквівалентами ядухи (“кашлева астма”).

Позитивним є симптом емфізематозного здуття легень і бронхіальної обструкції: вип’ячування надключичної та яремної ямок, участь в диханні міжреберних м’язів, коробковий перкуторний звук, опущення нижніх меж легень, обмеження рухомості нижніх країв легень, зменшення в розмірах абсолютної серцевої тупості, жорстке дихання або ослаблене везикулярне дихання з подовженим видихом, сухі хрипи високого тембру на видосі, акцент ІІ тону над легеневою артерією. В період зворотнього розвитку з’являється скловидне харкотиння.

Є декілька варіантів початку бронхіальної астми.

Для екзогенної астми характерний гострий початок з розгорнутим приступом ядухи, який ви­никає без очевидної причини на фоні доброго самопочуття хворого. При ендогенній астмі спосте­рігається переважно поступовий початок з еквівалентами ядухи. У такого хворого виникає непояс­нюваний сухий кашель. Відразу ж і формується добовий ритм кашлю (ввечері або вночі).Поступово наростає тривалість приступів кашлю, він супроводжується “свистячим диханням”, затрудненням дихання, яке досягає ступеня ядухи.

Астмі фізичного зусилля зазвичай передує респіраторна вірусна інфекція. Спочатку приступи задухи виникають при значних фізичних навантаженнях. Поступово толерантність до навантажень падає. Розвиток приступу залежить від стану довкілля (температури повітря, його вологості).Проте зазвичай приступи неважкі і нетривалі, часто минають спонтанно. Запримічено, що астму фізичного зусилля провокує біг із значним збільшенням вентиляції і диханням через рот. Бронхоспазм виникає не під час навантаження, а після нього.

Аспіриновій бронхіальній астмі передує риніт, синусит або поліпоз слизової оболонки носа. Поєднання клінічної картини ядухи з непереносимістю аспірину і поліпозом носа називають аспіри­новою або астматичною тріадою. Цей клінічний варіант захворювання частіше спостерігається у жінок. Риніт і поліпоз носа зазвичай передує астмі і непереносимості аспірину. Бронхоспазм при цьому зазвичай роз­вивається через декілька хвилин або через 1-2 години після прийому аспірину. Власне непереносимість аспірину характеризується ринореєю, ін’єкуванням кон’юнктиви, сльозо­течею, нудотою, діареєю, біллю в животі. Перебіг аспіринової астми важкий (навіть з летальним кінцем).

Початися астма може у будь-якому віці, але частіше все ж хворіють діти. Пік захворюваності при­ходиться на перше десятиріччя життя. У 75-90% хворих бронхіальна астма починається у віці 40 років.

Пилкова астма розвивається зазвичай на фоні інших проявів полінозу в більш старшому віці, ніж астма, обумовлена підвищеною чутливістю до побутових та інших алергенів.

Ендогенна бронхіальна астма зазвичай починається у перші роки життя або ж у осіб старших 45 років (астма з пізнім початком).Остання характеризується важким прогресуючим перебігом, часто є гормонозалежною.

Факторами ризику виникнення бронхіальної астми є:

• обтяжена спадковість;

• часті респіраторні інфекції (риніт, отит, поліпоз слизової оболонки носа, поліноз);

• штучне вигодовування;

• високий рівень імуноглобулінів Е;

• професійні, географічні, соціальні шкідливості;

• контакти з домашніми тваринами, домашнім порохом, окремими харчовими продуктами тощо.