Розділ перший основи загальновійськового бою

1. Сучасний загальновійськовий бій, його характер, способи ведення та засоби боротьби

1. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником е бій.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і ча­сом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійсь­ковим, вогневим, протиповітряним, повітряним і мор­ським.

Удар — складова частина бою, що полягає в одно­часному ураженні угруповань військ та об'єктів против­ника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами. Удари можуть бути: за масштабами — тактичні; в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які. беруть участь, — вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами; за кіль­кістю засобів, які беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, — масовані, групові й одиночні.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різ­них видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, подавлення, виснаження противника або зруйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлен­ня та інші; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення — пря­мою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих пози­цій та інші; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперерв­ний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, пе­рехресний; за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу та інші; за видами вогню — по окремій цілі, зосе­реджений, загороджувальний та інші.

Маневр — організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами й вогнем.

2. Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також ряду спільних (десантних, протиде­сантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спе­ціальних військ Сухопутних військ, а також Військ по­вітряної оборони, а на приморському напрямку й Війсь­ково-морських сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидко­плинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повіт­ряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різнома­нітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіо­електронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення роз­відки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організо­ваності, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хо­робрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спіл­куванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимог­ливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка е основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в проміжках між бойовими діями.

У ході бойової підготовки повинні враховуватися висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси сучасного загальновійськового бою. Підрозділи, які взаємодіють під час виконання бойових завдань, займаються бойовою підготовкою спільно. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити противника, який протистоїть, й оволодіти найбільш ефективними способами його роз­грому в обстановці, яка склалася.

3. Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів про­тивника. При цьому важливе значення будуть мати: надійне вогневе ураження противника, який протистоїть безпосередньо, з одночасним діянням на його резерви й важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

4. Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні за­соби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси й ракети в звичай­ному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артиле­рії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів) , зенітних засобів і стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження против­ника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброє є в и-сокоточна зброя, до якої належать розвідуваль­но-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують, керовані, самонавідні ракети й боєприпаси, здатні ура­жати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси й суміші за­стосовуються для ураження живої сили й вогневих за­собів противника, які розташовуються відкрито або знаходяться у довгочасних вогневих та інших фортифі­каційних спорудженнях, а також його озброєння, тех­ніки й інших об'єктів.

5. Основними видами загальновійськового бою е оборона та наступ. На початку війни оборона буде най­важливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з го­ловною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника та оволодіння важливими районами (об'єкта­ми) місцевості. Найбільш типовим для частин і підроз­ділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані.

Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ — елементи оборони.

6. Основними принципами ведення сучасного за­гальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ве­дення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника); рішуче зосере­дження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своє­часне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фі­зичних сил, використання морально-психологічного фак­тору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами.

7. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати постав­лені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своє­часне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підго­товки до їх виконання; чітке несення бойового чергу­вання; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утри­мання запасів матеріальних засобів в необхідних роз­мірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий мо­рально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.