- •Викладення теми. Варіанти анатомії червоподібного відростка та сліпої кишки.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація.
- •Методи діагностики гострого апендициту.
- •Лікування.
- •Література.
- •Викладення теми.
- •Особливості перебігу гострого апендициту у дітей:
- •Особливості перебігу гострого апендициту у осіб похилого і старечого віку.
- •Особливості перебігу гострого апендициту у вагітних.
- •Ускладнення гострого апендициту
- •Методи діагностики:
- •Лікування.
- •Класифікація післяопераційних ускладнень
- •Експертиза працездатності та реабілітація хворих:
- •Викладення теми.
- •Допоміжні методи обстеження.
- •Лікування.
- •Актуальність теми.
- •Викладення теми.
- •Класифікація:
- •Діагностична програма:
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика та вибір методу лікування.
- •Класифікація:
- •Порівняльна ендоскопічна характеристика гострих ерозій та виразок:
- •Викладення теми.
- •Інструментальні методи дослідження:
- •Показання до оперативного лікування хворих на виразкову хворобу:
- •Клініка та діагностика:
- •Лікування.
- •Класифікація:
- •Клінічний перебіг:
- •Діагностика:
- •Лікування.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Клінічний перебіг.
- •Класифікація:
- •Лікування:
- •Викладення теми.
- •6. Клінічні прояви перфоративної виразки:
- •7. Чинники, що впливають на клініку перфоративної виразки:
- •Лікувальна тактика при перфоративній виразці.
- •Викладення теми.
- •1. Об’єктивні прояви:
- •Ендоскопічна класифікація активності кровотеч (j.A. Forrest, 1974):
- •II. Декомпенсований зворотний шок.
- •III. Декомпенсований незворотний шок.
- •Лікування.
- •1. Загальні заходи:
- •Методи ендоскопічного впливу на джерело кровотечі:
- •3. ІнфузійноFтрансфузійна терапія:
- •4. Антисекреторна терапія:
- •Хірургічне лікування.
- •Викладення теми.
- •Класифікація гострої кишкової непрохідності:
- •Причини кишкової непрохідності:
- •Патоморфологiя.
- •Клінічний перебіг.
- •Обсяг обстеження при гострій кишковій непрохідності.
- •Викладення теми. Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Класифікація:
- •Діагностична програма.
- •Лікування.
- •Викладення теми.
- •Класифікація:
- •Класифікація, запропонована в 1999 р. J.P. Chevrel і a.M. Rats (swr — classification):
- •Методи діагностики.
- •Лікування.
- •Викладення теми. Анатомія.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Дiагностична програма:
- •Диференційна дiагностика.
- •Хронічний холецистит (хх).
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика та клiнiчний перебiг.
- •Варіанти клінічного перебігу й ускладнення.
- •Діагностична програма:
- •Диференційна діагностика.
- •Викладення теми.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика та клiнiчний перебiг.
- •Варiанти клiнiчного перебiгу та ускладнення.
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика та вибір методу лікування.
- •Пiсляхолецистектомiчний синдром.
- •Класифiкацiя пхес (за о.О. Шалiмовим, 1988):
- •Симптоматика I клiнiчний перебiг.
- •Варiанти клiнiчного перебiгу.
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Викладення теми.
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні дані:
- •1. Лабораторні дані:
- •2. Інструментальна діагностика:
- •Класифiкацiя обтурацiйної жовтяницi (за о.О. Шалiмовим I співавт., 1993):
- •Загальні принципи лікування хворих із механічною жовтяницею:
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні ознаки захворювання:
- •Клінічні ознаки захворювання:
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні ознаки захворювання:
- •Клінічні ознаки пухлини підшлункової залози:
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні ознаки:
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Діагностика захворювань жовчного міхура:
- •Хронічний калькульозний холецистит
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні прояви:
- •Діагностична програма при хронічному калькульозному холециститі:
- •1. Інструментальна діагностика:
- •Післяопераційне лікування:
- •Холедохолітіаз, ускладнений механічною жовтяницею
- •Механізм розвитку жовтяниці при холедохолітіазі:
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивне обстеження:
- •Післяхолецистектомічний синдром
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Тактика та вибiр методу лiкування.
- •Показання до оперативного лiкування:
- •Викладення теми.
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •Класифікація цп: За морфологією:
- •Діагностика пн.
- •1. Лабораторна діагностика:
- •2. Інструментальні методи дослідження:
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування гострої пн.
- •Лікування хронічної пн.
- •Диференційна діагностика:
- •Синдроми при абсцесах печінки.
- •Диференційна діагностика:
- •Викладення теми. Клінічна анатомія та фізіологія.
- •Класифікація (за о.О. Шалімовим):
- •Варіанти клінічного перебігу та ускладнення хп.
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика і вибір методу лікування.
- •1. Класифікація хвороб селезінки:
- •2. Ушкодження селезінки:
- •3. Захворювання селезінки:
- •Викладення теми.
- •Причини розвитку нвк:
- •Механізми розвитку нвк:
- •Патологічна анатомія:
- •Клініка виразкового коліту:
- •Діагностична програма при нвк:
- •Диференційна діагностика нвк:
- •Лікування нвк:
- •Відносні показання до хірургічного лікування:
- •Причини розвитку хвороби Крона:
- •Патогенез хвороби Крона:
- •Патоморфологічні зміни при хворобі Крона:
- •Варіанти клінічного перебігу:
- •Діагностична програма при хворобі Крона:
- •Диференційна діагностика хвороби Крона:
- •Діагностичні ознаки хвороби Крона різного ступеня тяжкості:
- •Лікування хвороби Крона
- •2. Медикаментозна терапія:
- •3. Хірургічне лікування:
- •Анатомічні передумови дивертикульозу:
- •Класифікація перфорації дивертикулів за Hinkley:
- •Клінічний перебіг.
- •Хірургічне лікування:
- •Класифікація:
- •Клінічний перебіг.
- •Діагностика:
- •Клінічний перебіг.
- •Діагностика:
- •Викладення теми.
- •Анатомічні особливості.
- •Етіологія та патогенез.
- •Вибір методу лікування залежно від стадії.
- •Причини та сприятливі фактори.
- •Лікувальна тактика та вибір методу лікування.
- •Класифікація:
- •Скарги:
- •Пальпація:
- •Діагностика:
- •Диференційний діагноз:
- •Ускладнення хронічного парапроктиту:
- •Лікування.
- •Найпоширеніші види операцій при норицях прямої кишки:
- •Викладення теми.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика I клiнiчний перебiг.
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Класифікація і типи.
- •Ускладнення.
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Ускладнення
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Причини виникнення
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Ускладнення.
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Класифікація і типи.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Діагностика.
- •Лікування.
Диференційна діагностика.
У гострому періоді і в період загострень за хронічного перебігу криптит до водиться диференціювати від гострого парапроктиту (найчастіше — міжм’язово го). Для цього проводять ретельне пальцеве дослідження стінок відхідникового каналу і ділянки крипт. Пальпація стінки на рівні крипти між двох пальців — вказівного в кишці і великого з боку шкіри. Інфільтрація тканин глибше за межі самої крипти свідчить про парапроктит, а гнійні виділення із відхідника у вигляді краплі в разі розведення шкіри навколовідхідникової ділянки — найчастіше про наявність неповної внутрішньої нориці прямої кишки.
Лікування.
Неускладнений криптит лікують консервативно. Призначають дієту з виклю ченням солоного, гострого, алкоголю. Їжа має бути досить об’ємною, щоб уникнути затримки випорожнень, нежирною і з хорошою кулінарною обробкою. Послаблювальні засоби вживати не варто, при закрепі краще очистити пряму кишку за допомогою клізми. Застосування зазначених преапратів призводить до розріджен ня кишкового вмісту, багатомоментного акту дефекації, що сприяє подразненню та набряку слизової оболонки прямої кишки.
Потрібно ретельно виконувати гігієнічні заходи: сидячі ванни із слабкорозо вим розчином перманганату калію з температурою води 37–38 °С по 10–15 хв, обов’язкові підмивання ділянки відхідника після дефекації, на ніч протягом
7–10 днів — мікроклізми 30–40 мл з 0,3% розчином коларголу. Призначають ректальні свічки.
За безуспішності консервативного лікування зазвичай виникають ускладнення у вигляді гострого парапроктиту або формується неповна нориця прямої кишки. І в тому, і в іншому випадку лікування хірургічне.
Прогноз.
Прогноз при гострому криптиті в разі спорожнення крипт абсцесу в просвіт кишки сприятливий. Бажано після цього виключити всі чинники, що провоку ють повторне запалення або перехід гострого процесу в хронічний. Потребу в про веденні своєчасного і правильного лікування гострого криптиту підтверджують такі вислови: «джерелом майже всіх інфекційних захворювань періанальної і ано ректальній зони є уражена крипта», криптит може бути названий «найбільшим маленьким захворюванням в проктології».
Свербіж відхідникової ділянки — патологічний стан, що характеризується наполегливим свербежем в ділянці відхідника. Це захворювання розвивається досить часто, і колопроктологам добре відомо, наскільки воно серйозне і як важ ко досягти стійкого позитивного результату лікування.
Класифікація і типи.
Свербіж відхідникової ділянки варто чітко підрозділяти на «первинний» (си ноніми: криптогенний, ідіопатичний, нейрогенний, есенціальний) і «вторинний», що часто супроводжує основні симптоми таких захворювань, як геморой, тріщина відхідника, глистні інвазії, проктосигмоїдіти різної етіології, недостатність м’яза замикача відхідника, закреп (пронос), запалення геніталій, дія шкідливих ендо і екзогенних речовин і чинників, грибкові ураження шкіри в крижово куприко вій ділянці. Крім того, свербіж відхідника може бути одним з ранніх ознак прихо ваного діабету.
Якщо причини виникнення вторинного свербежу відхідника, перераховані вище, більш менш відомі, то етіологію первинного до кінця не вивчено.
Заслуговують на увагу дослідження, що свідчать про значну роль прихованого (що в усякому разі клінічно не виявляється) хронічного проктосигмоїдиту. Різке зрушення вмісту прямої та сигмоподібної кишки в лужний бік (рН до 8,5–10,0) у хворих із хронічним свербежем відхідника, наявність у них в калі нерозчеплених протеолітичних ферментів зумовлюють зростання вмісту в навколовідхідникової ділянки шкірі залишкового азоту з 6–8 до 14–17 г/л і його дію на нервові закінчення, тобто виникнення свербежу. При цьому, щоправда, в самих чутливих нервових закінченнях шкіри жодних характерних змін виявлено не було.