- •Викладення теми. Варіанти анатомії червоподібного відростка та сліпої кишки.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація.
- •Методи діагностики гострого апендициту.
- •Лікування.
- •Література.
- •Викладення теми.
- •Особливості перебігу гострого апендициту у дітей:
- •Особливості перебігу гострого апендициту у осіб похилого і старечого віку.
- •Особливості перебігу гострого апендициту у вагітних.
- •Ускладнення гострого апендициту
- •Методи діагностики:
- •Лікування.
- •Класифікація післяопераційних ускладнень
- •Експертиза працездатності та реабілітація хворих:
- •Викладення теми.
- •Допоміжні методи обстеження.
- •Лікування.
- •Актуальність теми.
- •Викладення теми.
- •Класифікація:
- •Діагностична програма:
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика та вибір методу лікування.
- •Класифікація:
- •Порівняльна ендоскопічна характеристика гострих ерозій та виразок:
- •Викладення теми.
- •Інструментальні методи дослідження:
- •Показання до оперативного лікування хворих на виразкову хворобу:
- •Клініка та діагностика:
- •Лікування.
- •Класифікація:
- •Клінічний перебіг:
- •Діагностика:
- •Лікування.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Клінічний перебіг.
- •Класифікація:
- •Лікування:
- •Викладення теми.
- •6. Клінічні прояви перфоративної виразки:
- •7. Чинники, що впливають на клініку перфоративної виразки:
- •Лікувальна тактика при перфоративній виразці.
- •Викладення теми.
- •1. Об’єктивні прояви:
- •Ендоскопічна класифікація активності кровотеч (j.A. Forrest, 1974):
- •II. Декомпенсований зворотний шок.
- •III. Декомпенсований незворотний шок.
- •Лікування.
- •1. Загальні заходи:
- •Методи ендоскопічного впливу на джерело кровотечі:
- •3. ІнфузійноFтрансфузійна терапія:
- •4. Антисекреторна терапія:
- •Хірургічне лікування.
- •Викладення теми.
- •Класифікація гострої кишкової непрохідності:
- •Причини кишкової непрохідності:
- •Патоморфологiя.
- •Клінічний перебіг.
- •Обсяг обстеження при гострій кишковій непрохідності.
- •Викладення теми. Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Класифікація:
- •Діагностична програма.
- •Лікування.
- •Викладення теми.
- •Класифікація:
- •Класифікація, запропонована в 1999 р. J.P. Chevrel і a.M. Rats (swr — classification):
- •Методи діагностики.
- •Лікування.
- •Викладення теми. Анатомія.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Дiагностична програма:
- •Диференційна дiагностика.
- •Хронічний холецистит (хх).
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика та клiнiчний перебiг.
- •Варіанти клінічного перебігу й ускладнення.
- •Діагностична програма:
- •Диференційна діагностика.
- •Викладення теми.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Патоморфологія.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика та клiнiчний перебiг.
- •Варiанти клiнiчного перебiгу та ускладнення.
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика та вибір методу лікування.
- •Пiсляхолецистектомiчний синдром.
- •Класифiкацiя пхес (за о.О. Шалiмовим, 1988):
- •Симптоматика I клiнiчний перебiг.
- •Варiанти клiнiчного перебiгу.
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Викладення теми.
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні дані:
- •1. Лабораторні дані:
- •2. Інструментальна діагностика:
- •Класифiкацiя обтурацiйної жовтяницi (за о.О. Шалiмовим I співавт., 1993):
- •Загальні принципи лікування хворих із механічною жовтяницею:
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні ознаки захворювання:
- •Клінічні ознаки захворювання:
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні ознаки захворювання:
- •Клінічні ознаки пухлини підшлункової залози:
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні ознаки:
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Діагностика захворювань жовчного міхура:
- •Хронічний калькульозний холецистит
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивні прояви:
- •Діагностична програма при хронічному калькульозному холециститі:
- •1. Інструментальна діагностика:
- •Післяопераційне лікування:
- •Холедохолітіаз, ускладнений механічною жовтяницею
- •Механізм розвитку жовтяниці при холедохолітіазі:
- •1. Скарги:
- •2. Історія захворювання:
- •3. Об’єктивне обстеження:
- •Післяхолецистектомічний синдром
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Тактика та вибiр методу лiкування.
- •Показання до оперативного лiкування:
- •Викладення теми.
- •1. Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •Класифікація цп: За морфологією:
- •Діагностика пн.
- •1. Лабораторна діагностика:
- •2. Інструментальні методи дослідження:
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування гострої пн.
- •Лікування хронічної пн.
- •Диференційна діагностика:
- •Синдроми при абсцесах печінки.
- •Диференційна діагностика:
- •Викладення теми. Клінічна анатомія та фізіологія.
- •Класифікація (за о.О. Шалімовим):
- •Варіанти клінічного перебігу та ускладнення хп.
- •Диференційна діагностика.
- •Тактика і вибір методу лікування.
- •1. Класифікація хвороб селезінки:
- •2. Ушкодження селезінки:
- •3. Захворювання селезінки:
- •Викладення теми.
- •Причини розвитку нвк:
- •Механізми розвитку нвк:
- •Патологічна анатомія:
- •Клініка виразкового коліту:
- •Діагностична програма при нвк:
- •Диференційна діагностика нвк:
- •Лікування нвк:
- •Відносні показання до хірургічного лікування:
- •Причини розвитку хвороби Крона:
- •Патогенез хвороби Крона:
- •Патоморфологічні зміни при хворобі Крона:
- •Варіанти клінічного перебігу:
- •Діагностична програма при хворобі Крона:
- •Диференційна діагностика хвороби Крона:
- •Діагностичні ознаки хвороби Крона різного ступеня тяжкості:
- •Лікування хвороби Крона
- •2. Медикаментозна терапія:
- •3. Хірургічне лікування:
- •Анатомічні передумови дивертикульозу:
- •Класифікація перфорації дивертикулів за Hinkley:
- •Клінічний перебіг.
- •Хірургічне лікування:
- •Класифікація:
- •Клінічний перебіг.
- •Діагностика:
- •Клінічний перебіг.
- •Діагностика:
- •Викладення теми.
- •Анатомічні особливості.
- •Етіологія та патогенез.
- •Вибір методу лікування залежно від стадії.
- •Причини та сприятливі фактори.
- •Лікувальна тактика та вибір методу лікування.
- •Класифікація:
- •Скарги:
- •Пальпація:
- •Діагностика:
- •Диференційний діагноз:
- •Ускладнення хронічного парапроктиту:
- •Лікування.
- •Найпоширеніші види операцій при норицях прямої кишки:
- •Викладення теми.
- •Етiологiя та патогенез.
- •Класифiкацiя.
- •Симптоматика I клiнiчний перебiг.
- •Дiагностична програма:
- •Диференцiйна дiагностика.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Класифікація і типи.
- •Ускладнення.
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Ускладнення
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Причини виникнення
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Ускладнення.
- •Діагностика.
- •Диференційна діагностика.
- •Лікування.
- •Прогноз.
- •Класифікація і типи.
- •Причини виникнення.
- •Симптоми, клінічний перебіг.
- •Діагностика.
- •Лікування.
Класифікація і типи.
За більш ніж 100 літній період вивчення випадання прямої кишки запропо новано безліч класифікацій цього захворювання. Серед них найбільший практич ний інтерес представляє виділення трьох ступенів випадання:
I ступінь — пряма кишка випадає лише при дефекації.
II ступінь — випадання прямої кишки відбувається під час не лише дефекації, але і фізичного навантаження.
III ступінь — пряма кишка випадає вже під час ходьби і навіть прийняття вертикального положення.
Крім того, важливим клінічним критерієм є можливість самостійного вправлен ня частини кишки, що випала, який побічно свідчить про ступінь компенсації м’язів тазового дна. Якщо м’язи здатні не лише скорочуватися, але і підтримувати тонус, то такий стан характеризують як компенсований і, навпаки. Таким чином, якщо кишка самостійно вправляється, то м’язи тазового дна, перш за все підіймачі, перебувають у стадії компенсації. Необхідність у ручному вправленні прямої кишки свідчить про декомпенсацію м’язів тазового дна, що обов’язково потрібно враховувати під час ви бору способу лікування. Потрібно також визначати ступінь недостності відхідни кового жому, характерну для більшості хворих із випаданням прямої кишки.
Ускладнення.
Серед ускладнень захворювання потрібно насамперед відзначити защемлення частини прямої кишки, що випала. Воно може статися практично у кожного хво рого, якщо вчасно не вправити кишку або якщо спробу вправлення було здійсне но грубо. Набряк, що швидко збільшується, не лише перешкоджає вправленню, але і погіршує кровопостачання кишки, що призводить до виникнення некротич них ділянок і виразок.
Особливо небезпечне ущемлення за одночасного випадання петель тонкої кишки в очеревинній кишені між стінками прямої кишки. У цих випадках мож ливий розвиток гострої кишкової непрохідності та перитоніту.
Діагностика.
Виявлення випадання прямої кишки є легким завданням лише в тому разі, коли хворі самі приходять до лікаря з «готовим» діагнозом. Навіть поява прямої кишки із відхідника за легкого натужування або у вертикальному положенні — це не закінчен ня діагностики, а лише її початок. У тих випадках, коли хворий приходить зі скарга ми на відчуття стороннього тіла або тенезми, потрібно застосувати спеціальні методи огляду, перш за все в положенні навпочіпки. І в цьому разі допомагає натужування хворого. Потім в оглядовому кріслі потрібно виконати пальцеве дослідження прямої кишки. Потрібно звернути увагу на стан гемороїдальних вузлів, тонус і вольові ско рочення м’язів замикачів, наявність патологічних утворень, наприклад поліпів.
Під час огляду частини прямої кишки, що випала, оцінюють її форму та розмір, стан слизистої оболонки, наявність зубчастої (аноректальной) лінії.
Під час випадання лише прямої кишки виявляють циркулярний простір між стінкою прямої кишки і відхідниковим каналом. Цей простір зникає, якщо випа дає не лише пряма кишка, але і відхідниковий канал. Значна довжина кишки, що випала (більше 12–15 см) свідчить про залучення в патологічний процес сиг моподібної кишки.
Кулясту або яйцеподібну форму частини кишки, що випала, спостерігають за вираженої втрати тонусу кишкової стінки, а також за наявності петель тонкої киш ки між її стінками.
Наявність петель тонкої кишки можна визначити за допомогою пальпації части ни прямої кишки, що випала. У разі її стискання петлі тонкої кишки з характерним гурчанням виштовхуються в черевну порожнину, а сама частина, що випала, знач но зменшується в розмірі, з’являється хороша складчастість слизової оболонки.
У разі внутрішнього випадання прямої кишки (інвагінації) велика роль в діаг ностиці належить пальцевому дослідженню та ректороманоскопії. При пальцевому дослідженні визначають патологічне утворення, гладеньке, еластичної консистенції, що легко зміщується відносно стінок прямої кишки, яке може зникати в поло женні навпочіпки, і навпаки, збільшуватися під час натужування та кашлю. Рек тороманоскопія в подібних випадках дає змогу визначити характер виявленого утворення і підтвердити наявність інвагінанту.
Крім того, за допомогою цих методів визначають наявність так званої солі тарної виразки, розташованої, як правило, на передній стінці нижньоампулярного відділу прямої кишки.
Подальше обстеження хворих має бути спрямоване на виявлення причин і патогенезу випадання прямої кишки.
Ендоскопічне обстеження товстої кишки потрібне для виявлення пухлин, дивертикульозу і інших патологічних утворень товстої кишки.
Важливим елементом діагностики є рентгенологічне обстеження (включаючи дефекографію), за допомогою якого визначають не лише анатомічні (наявність інва гінату, петель тонкої кишки в очеревинній кишені, що випала), але і функціональні (вираженість і протяжність колостазу, рівень компенсації м’язів тазового дна) зміни.
Важливим є також виконання фізіологічних досліджень, спрямованих на оцін ку функціональної здатності замикального апарату прямої кишки, моторно ева куаторної здатності товстої кишки й активності м’язів тазового дна.