Класифікація протиалергічних засобів

1. Засоби, які застосовують при алергічних реакціях негайного типу (РГНТ).

1. Засоби, які перешкоджають виділенню та активації гістаміну і інших медіаторів алергії

   1. Глюкокортикоїди.

   2. Протиалергічні десенсибілізуючі засоби (кромолін-натрій, кетотифен).

   3. Адреноміметики (адреналін, ефедрин, мезатон, орципреналін, беротек, сальбутамол) і спазмолітики міотропного типу дії (еуфілін).

2. Блокатори гістамінових рецепторів (дімедрол, супрастин, дипразин, діазолін, тавегіл, фенкарол, лоратадин, фексофенадин).

3. Засоби, які усувають прояви алергічних реакцій (адреноміметики, м-холіноблокатори, бронхолітики міотропного типу дії).

2. Засоби, які застосовують при алергічних реакціях уповільненого типу (РГУТ).

1. Імунодепресанти (глюкокортикоїди, цитостатики).

2.2. Засоби, які зменшують ушкодження тканин (глюкокортикоїди, нестероїдні протизапальні засоби).

Класифікація імунотропних препаратів

1. ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ.

1. Специфічні стимулятори імунітету.

   1. Імунотропні препарати центральної регуляції імунітету:

      1. Препарати тимуса — тималін, тактивін, вілозен.

      2. Кістковомозкового походження — мієлопід.

      3. Препарати селезінки — спленін.

   2. Вакцини, препарати бактеріального походження, імуноглобуліни.

      1. Стафілококова вакцина, стафілококовий анатоксин, БЦЖ-вакцина;

      2. Препарати імуноглобулінів — гамма-глобуліни.

      3. Пірогенал, бронхомунал, рибомуніл.

   3. Цитокіни — лімфокіни — інтерферон.

2. Неспецифічні стимулятори імунітету.

   1. Індуктори інтерферону — левамізол.

   2. Метаболітні препарати — натрію нуклеїнат, метилурацил.

   3. Вітамінні препарати.

   4. Препарати інших груп: дибазол, гістаглобулін, дипіридол.

2. ІМУНОСУПРЕСОРИ.

2.1. Засоби, які пригнічують ранні стадії імунного процесу (застосовують безпосередньо перед введенням антигену): глюкокортикоїди, мієлосан.

2.2. Засоби, які діють на проліферацію та диференціровку клітин (застосовують через 1-2 дня після введення антигену): антагоністи пурину, піримідину і фолієвої кислоти, алкалоїди барвінку (вінкристин і вінбластин).

2.3. Засоби, які діють на весь проліферативний цикл (ефективні і до і після введення антигену): циклофосфан, похідні іприту.

Принципи фармакотерапії анафілактичного шоку:

1. Припинення подальшого надходження алергену в організм: місце надходження обколюють 0,1% розчином адреналіну в кількості 0,2-0,3 мл і прикладають до нього лід.

2. Усунення проявів анафілактичного шоку парентерально ввоюдять:

3. Адреналіну гидрохлорид – підшкірно 0,1% розчин по 0,3-0,5 мл в різні ділянки тіла (оскільки, володіючи великою судинозвужувальною дією, він гальмує і власне всмоктування) кожні 10-15 хвилин до виведення хворого з колаптоїдного стану. (Норадреналіну гидротартрат – 1мл 0,2% розчину у вену, мезатон – внутрішньом'язово по 0,1-0.3 мл 1% розчину).

4. Усунення судинного колапсу – 2 мл кордіамину або 2 мл 10% розчину кофеїну підшкірно (внутрішньовенно).

5. Нормалізація АТ – парентеральне введення одного з глюкокортикоїдів (125-250 мг гідрокортизону-гемісукцинат, 90-120 мг преднізолону, 8 мг дексазона або 8-16 мг дексаметазону).

6. Усунення серцевої недостатності – серцеві глікозиди: 1 мл 0,05% розчину строфантина або 0,06% розчину корглікона.

7. Усунення бронхоспазму – внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4% розчину еуфіліну з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

8. Антигістамінні препарати вводять після відновлення показників гемодинаміки, оскільки вони самі можуть викликати гіпотензивну дію (особливо дипразин). Їх вводять в основному для зняття або запобігання шкірних проявів. Вони не діють негайно і не є засобами порятунку життя. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно: 1% розчин димедролу, тавегілу або 2% розчин супрастину (не можна при алергії до еуфіліну).

9. При алергічній реакції на препарати з групи пеніцилінів вводять однократно 250000-800000ЕД пеніцилінази, але при вже утворенних комплексах з пеніциліном вводити неефективно.

10. Проводять інгаляції киснем.