91. Які вимоги до висновків роботи?

Висновки - це епілог роботи, її завершальна частина. їхнє призначення - показати, що мети дослідження досягнуто.

У цій частині роботи стисло, переважно у формі тез або нерозгорнутих, лаконічно сформульованих тверджень, мають бути зазначені найбільш важ­ливі результати, одержані під час самостійного дослідження, а також подані конкретні рекомендації щодо практичного використання матеріалів роботи. Текст повинен бути написаний так, щоб висновки співвідносилися з постав­леними у вступі метою і завданнями дослідження.

За стилем написання "Висновки" повинні бути чіткими, логічними, до­казовими, переконливими. Слід пам'ятати, що до них, як і до "Вступу", най­більш уважні і науковий керівник, і рецензент.

92. Що передбачає редагування написаного тексту?

На відміну від попереднього етапу, на якому увагу було зосереджено на загальному змісті роботи, під час редагування перевіряється і критично оцінюється її літературне оформлення. Спочатку слід скоротити другорядний матеріал, поліпшити композицію тексту, перевірити, як обґрунтовано висно­вки, чи логічно пов'язані висловлювані ідеї, чи немає повторів, чи послідовно викладено матеріал. Потрібно також звірити посилання і визначити доціль­ність використання та місце в рукописі графічних матеріалів. Після цього вдосконалюють стиль, перевіряють граматику, орфографію й пунктуацію.

Наприкінці роботи над рукописом остаточно оформляють зміст, узго­джують заголовки в змісті й тексті, складають список використаної літератури.

93. Що слід включати до списку використаної літератури?

Список використаної літератури свідчить про обсяг опрацьованих сту­дентом наукових джерел, рівень вивчення ним аналізованої проблеми та на­вички роботи з науковою літературою. До списку слід включити пов'язані з темою дослідження наукові праці з основної дисципліни та із суміжних наук (історії української літератури, стилістики, логіки, психології, філософії, за­гального мовознавства, історії мови тощо), на які є посилання в тексті робо­ти. У списку мають бути і праці викладачів свого навчального закладу, при­свячені досліджуваній проблемі. Якщо є кілька видань роботи, то заносити в список потрібно останнє видання. Більш ранні видання можна включати в список у тих випадках, коли наявний у них матеріал не входить до останньо­го видання.

31

94. Скільки найменувань має бути в списку використаної літератури? Кількість найменувань залежить від форми дослідження. Норматив для

курсової роботи - не менше 25, для дипломної - не менше 50 робіт, для магі­стерської - не менше 80 робіт.

95. У якій послідовності розміщується в списку наукова література? Уся література розміщується в алфавітному порядку за першою буквою

прізвища автора роботи або ж найменування колективної праці, у якої немає точно визначеного авторства. Якщо наводяться кілька праць одного автора, то їх треба подавати за хронологією.

96. Якою мовою подаються наукові джерела?

Наукові джерела подаються тією мовою, якою вони написані. Спочатку перераховуються праці, написані мовами з кириличною графікою, а потім - з латинською графікою.

97. Як правильно оформити відомості про включені до списку роботи? Відомості про включені до списку роботи необхідно подавати згідно з

вимогами державного стандарту.

Приклади бібліографічного опису різних видів джерел наведено в До­датку 2.

98. Які функції в бібліографічному описі виконує пунктуація? Пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: по-перше,

функцію звичайних граматичних розділових знаків, по-друге, функцію знаків розпізнавального характеру для елементів бібліографічного опису (так звані знаки приписної пунктуації).

99. Які знаки приписної пунктуації використовують у бібліографічному описі?

У бібліографічному описі використовують такі знаки приписної пунк­туації:

. — крапка і тире;

крапка; , кома;

: двокрапка;

; крапка з комою;

/ коса риска;

// дві косі риски;

( ) круглі дужки;

[ 1 квадратні дужки;

пропуск в один друкарський знак до і після

знака приписної пунктуації.

32

100. Які головні елементи бібліографічного опису?

Головними елементами бібліографічного опису є: 1) інформація про автора (чи авторів); 2) назва твору; 3) дані про видання; 4) відомості про від­повідальність, що стосуються видання; 5) дані про переклад чи перевидання й опис змін; 6) місце видання; 7) інформація про видавця; 8) рік видання; 9) обсяг публікації; 10) сфера специфічних відомостей; 11) сфера примітки.

101. Як слід записувати дані про автора?

Обсяг відомостей про автора залежить від кількості авторів.

• Якщо автор один, то наводиться його прізвище та (після пропус­ку) ініціал імені або ініціали (з пропуском між ними) чи псевдонім:

а) Ющук І.;

б) Загнітко А. П.;

в) Українка Леся.

• Якщо авторів є два чи три, то, як правило, подають прізвище пер­шого з них.

• Книги чотирьох і більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою:

Сучасна українська літературна мова.

102. Чи потрібно в описі наводити дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, титули тощо?

Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, титули, посаду, місце роботи, членство в наукових товариствах чи академіях, які часто наведені на титульних сторінках книг, в описі опускають.

103. Як потрібно записувати дані про назву?

Назву роботи наводять так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву, то її наводять в описі з великої букви після крапки. Другу назву не скорочують. Наприклад:

Данилюк А. Г. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку

104. Що таке дані про видання і як їх потрібно записувати?

Це відомості, що містяться після основної назви видання і доповнюють, уточнюють, пояснюють її (наприклад, підручник, навчальний посібник, довід­ник, словник тощо) або інформують про кількість томів, книг, частин.

Якщо відомості про видання складаються з одного слова, то вони запи­суються повністю (підручник, довідник тощо), наприклад:. Стилістика укра­їнської мови : підручник. Інші відомості скорочуються відповідно до чин­них стандартів: навч. посіб., зб. статей, зб. наук, пр., вибр. твори, зібр. тво­рів тощо.

19

Після назви роботи слід зробити пропуск, поставити двокрапку, знову зробити пропуск і з малої букви записати дані про видання, наприклад: Дер­жава та регіони : наук.-вироб. жури.

Якщо ці дані є тільки та звороті, то їх слід подати у квадратних дужках з малої букви, наприклад: Золоте джерельце : висловлювання про слово, мову, красномовство : |навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.|.

/ 05. Як потрібно записувати дані про багатотомний документ?

Після назви слід зробити пропуск, поставити двокрапку, знову зроби­ти пропуск і з малої букви записати дані про кількість томів, наприклад: Словник української мови : в 11 т.

Якщо ці дані є тільки та звороті, то їх слід подати у квадратних дужках, наприклад: Реабілітовані історією. Житомирська область : |у 7 т|.

/ 06. Що таке відомості про відповідальність, які стосуються видан­ня, і як їх потрібно записувати?

Це інформація про осіб (індивідуальних авторів, упорядників, редакто­рів, перекладачів) чи колективних авторів (організацію, структурний підроз­діл), що брали участь у створенні праці, яка є об'єктом опису.

Відомості про відповідальність, які стосуються видання, треба наводи­ти в тому вигляді, як вони подаються в праці, що є об'єктом опису. їх запи­сують після пропуску за косою рискою і ще одного пропуску. У кінці цьо­го елементу бібліографічного опису ставлять крапку. Обсяг відомостей за­лежить від кількості авторів:

• Якщо автор один, то спочатку слід записати повне ім'я / ім'я та ім'я по батькові / ініціал / ініціали і прізвище або ж псевдонім:

а) / Іван Ющук;

б) / Марія Яківна Плющ;

в) /Ф. Бацевич;

г) / А. П. Загнітко; г) / Леся Українка.

• Якщо авторів є два, три або чотири, то дані про кожного з них відділяються комами:

/ І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська.

• Якщо авторів понад чотири, можна зазначити перші три й додати у квадратних дужках |та ін.|.

/ Кнут Гелле, Столе Дюрвік, Ральф Даніельсен [та ін.|.

• Якщо прізвище важливого автора стоїть на п'ятому чи подаль­шому місці, можна навести прізвища всіх авторів.

• Якщо видання має колективних авторів, то зазначається назва ор­ганізації і, якщо є, її підрозділ:

Петро Сфремович Ткачук : біобібліогр. нарис : (до 70-річчя від дня народження) / М-во освіти і науки України, Кам'янець-Поділ. держ. ун-т.

19

/ Ф. Бацевич |та ін.| ; М-во освіти і науки України, Львів, нац. ун-т ім. І. Франка.

• Якщо дані про авторів видання є тільки на звороті титульного ар­куша, то їх подають у квадратних дужках:

/ |С. А. Давимука, А. Ф. Колодій, Ю. А. Кужелюк, В. М. Подгорнов, Н. Й. Черниш|.

107. Як потрібно подавати інформацію про упорядників і редакторів? Інформація про упорядників і редакторів наводиться за косою рискою: / О. О. Селіванова.

Якщо у створенні праці брали участь кілька осіб (організацій), то дані про кожного з них відділяють крапкою з комою після пропуску з малої бук­ви, наприклад:

Свого не цурайтесь : твори укр. письм. про рідну мову : антологія. / упорядкув. В. Лучука ; за ред. І. Лучука.

Орест Борисович Ткаченко : біобібліогр. до 80-річчя. / HAU Украї­ни ; авт. вступ, ст. й упоряд. Г. В. Зимовець.

Якщо ці дані є тільки та звороті титульного аркуша, то їх слід подати у квадратних дужках з малої букви: наприклад:

/ Г. М. Вокальчук ; [відп. ред. С. Я. Єрмоленко|.

108. Як потрібно подавати інформацію про переклад?

Інформація про переклад наводиться за крапкою з комою після про­пуску з малої букви. Якщо ці дані є тільки та звороті титульного аркуша, то їх слід подати у квадратних дужках з малої букви:

/1. Валова ; пер. з англ. Н. М. Середи.

/ М. Джонсон ; |пер. з англ. О. І. Петренко].

109. Як потрібно подавати інформацію про перевидання? Інформацію про перевидання подають після даних про відповідаль­ність, що стосується видання.

Порядковий номер видання слід починати арабською цифрою і через дефіс додати закінчення. Наприклад: 2-ге, 3-тє, 4-те, 7-ме.

Опис змін скорочується відповідно до чинних стандартів: виправлене - випр.; доповнене - доп.; перероблене - перероб.

Цей елемент бібліографічного опису слід виділяти з обох боків тире. Наприклад: Скрипник Л. Г. Власні імена людей : словник-довідник / Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська ; за ред. В. М. Русанівського. - 2-ге вид., випр. і доп. — .

35

Якщо ці дані є тільки та звороті титульного аркуша, то їх слід подати у квадратних дужках. Наприклад: Культурологія [Текст] : навч. посіб. / М. М. Закович, [. А. Зязюн, О. М. Семашко [та ін.]. - |2-ге вид., стер.|. - .

110. Як слід записувати дані про місце видання?

Дані про місце видання слід наводити у формі, зазначеній у джерелі інформації. Назви столиць і деяких великих міст можна подавати скорочено: Київ - К; Харків - X.; Москва - М.; Санкт-Петербург - СП б; Нью-Йорк -N.Y., інші назви наводяться повністю: Сімферополь, Львів, Луцьк тощо. Як­що в книзі зазначено два місця видання (чи більше), то в описі їх слід навести через крапку з комою.

Зазначивши місце видання, слід зробити пропуск, поставити двокрап­ку і зробити ще один пропуск. Наприклад:

. — Львів :

.-X. :

.-К. :

111. Як записати дані про видавництво?

Назву видавництва слід подавати без лапок, опускаючи відомості про видавничі функції організації, виражені словами видавничий дім, видавець, BAT, AT, вид-во (якщо це слово не є компонентом назви видавництва). На­приклад: Основи, Просвіта, ДОЛЯ, Вид-во Львівського університету.

Якщо у книги два видавництва в одному місті, їх назви розділяють дво­крапкою. Наприклад: К. : Либідь : Основи.

Якщо видавництва в різних містах, між описами ставиться крапка з ко­мою. Наприклад: К.: Генеза ; Запоріжжя : Прем'єра.

Якщо у книги три видавництва (чи більше), то наводять перше зі сло­вами [та ін.] у квадратних дужках. Після назви видавництва ставлять кому. Наприклад: X.: РЦНІТ |та ін.),

112. Як записати інформацію про рік видання?

Рік видання зазначають арабськими цифрами і ставлять крапку. Слово рік, а також місяць і число не наводять. Наприклад: К. : Знання, 2005.

113. Що таке вихідні дані роботи?

Вихідними даними називають інформацію про місце видання, видав­ництво і рік видання: Львів : Каменяр, 2000.

21

114. Як оформляти вихідні дані за відсутності в роботі одного з еле­ментів, необхідних для бібліографічного опису?

За відсутності в роботі місця видання або імені (найменування) видав­ця в квадратних дужках з малої букви наводять скорочення: [б. м.| - без мі­сця видання; [б. і.] - без імені видавця, [б. в.| - без назви видавництва.

Якщо в джерелі не вказано дати публікації, то наводять орієнтовну дату видання: |1940?|; [прибл. 1900|.

115. Як записують дані про обсяг публікації?

У бібліографічному описі книги подають її повний обсяг після крапки, пропуску і тире. Графічне скорочення слова сторінка слід писати з малої букви, наприклад:. - 483 с.

У бібліографічному описі статей зазначають тільки сторінки, на яких надрукована ця стаття, а графічне скорочення слова сторінка подається з ве­ликої букви українською мовою як С, англійською та французькою як P., німецькою як S. Наприклад, С. 12-32; Р. 12-32; S. 12-32.

116. Як оформити бібліографічний опис статті? Послідовність бібліографічного опису статті така:

Автор. Назва статті / Відомості про відповідальність // Відомості про документ, у якому є ця стаття. - Місце видання : Видавництво, рік ви­дання (для періодичних видань -рік видання. - Т. , вип. (якщо є), №). - Сто­рінки, на яких надрукована стаття.

117. Як оформити бібліографічний опис джерела з internet? Необхідними елементами бібліографічного опису джерела з Internet є:

інформація про видання, позначення ресурсу, вихідні дані, режим доступу.

• Якщо автор один або ж два, три чи більше, то запис слід робити таким чином:

Відомості про автора. Назва [Електрон, ресурс] : дані про видання / Відомості про відповідальність. - Місце видання, рік видання. - [після слова Цит. зазначають дату відвідання сторінки в мережі Internet]. - Режим до­ступу: електронна адреса.

• Якщо публікація без автора, то запис такий:

Назва [Електрон, ресурс] : дані про видання / Відомості про відповіда­льність. - Місце видання, рік видання. - [після слова Цит. зазначають дату відвідання сторінки в мережі Internet]. - Режим доступу: електронна адреса.

• Якщо це назва статті в продовжуваному періодичному / електро­нному виданні, то описувати так:

Відомості про автора. Назва статті І Відомості про відповідальність II Відомості про документ, у якому уміщена стаття [Електрон, ресурс] -Рік. -7! , вип. (якщо є), №. - [після слова Цит. зазначають дату відвідання сторінки в мережі Internet]. - Режим доступу: електронна адреса.

(Приклади бібліографічного опису інтернет-ресурсів див. у Додатку 2).

37

I

118. Коли до змісту включати список джерел фактичного матеріалу?

Список джерел фактичного матеріалу включають до змісту за необхід­ності. Він містить бібліографічні описи праць, з яких добирався ілюстратив­ний матеріал. Укладається лише тоді, коли опрацьовано багато джерел. Якщо ж опрацьовано 2-3 джерела, то вони на загальних підставах включаються до списку використаної літератури.

119. Що доцільно розміщувати в додатках?

Для повноти сприймання наукової роботи як додатки доцільно розмі­щувати допоміжний матеріал (таблиці, діаграми цифрових даних, словнички, моделі досліджуваних синтаксичних конструкцій, виготовлені студентом на­вчально-методичні матеріали тощо). Такі додатки включаються до змісту ро­боти за необхідності.

Технічне оформлення роботи

120. Які технічні вимоги до оформлення чернетки?

Писати слід розбірливим почерком на одному боці стандартних арку­шів, залишаючи широкі (до 'А аркуша) поля та досить широку відстань між рядками, що дасть змогу робити необхідні вставки, вилучати непотрібні час­тини тексту або перекомпоновувати матеріал, не переписуючи всієї роботи.

Під час написання тексту слід одразу робити попередню нумерацію сторінок і рубрикацію.

121. Яким способом і на якому форматі друкують текст наукової ро­боти?

Роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А 4 (210 х 297 мм).

122. Які розміри берегів слід залишати, друкуючи текст дослідження?

Друкуючи текст дослідження, необхідно залишати береги таких розмі­рів: лівий - не менше 25 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм.

/23. Яким має бути шрифт і міжрядковий інтервал при друкуванні тексту наукової роботи?

Використовують шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14. Мінімальна висота шрифту при друкуванні тексту роботи 1,8 мм.

Наукову роботу друкують на комп'ютері з інтервалом 1, 5.

124. Які вимоги до офор.шення заголовків розділів дослідження? Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ

СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, ДОДАТ­КИ друкують великими літерами симетрично до тексту.

125. Чи обов'язково кожну структурну частину роботи починати з нової сторінки?

Так, кожну структурну частину треба обов'язково починати з нової сторінки

126. Які вимоги до оформлення заголовків підрозділів дослідження? Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої)

з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

127. Як оформлюють заголовки пунктів наукової роботи? Заголовки пунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з

абзацу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

128. Які вимоги до нумерації структурних частин роботи?

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використа­них джерел не нумерують. Нумеруються тільки основні розділи роботи.

Порядковий номер роздіїу вказується після слова РОЗДІЛ, у кінці но­мера крапка не ставиться, потім з нового рядка друкується заголовок розділу. Якщо заголовок розділу пишеться в цьому ж рядку, то після порядкового но­мера крапка ставиться, пор.:

1.	РОЗДІЛ 1 Багатокомпонентні складнопідрядні конструкції в системі складного речення
2.	РОЗДІЛ 1. Багатокомпонентні складнопідрядні конструкції в системі складно­го речення

129. Чи нумерують підрозділи наукової роботи?

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, напри­клад, 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заго­ловок підрозділу.

22

39

130. Які'вимогидо нумерації пунктів дослідження?

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту склада­ється з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В к інці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заго­ловок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

131. Як:ою повинна бути відстань між заголовком і текстом? Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом

повинна до рі днювати 3-4 інтервалам.

/ 32. Як: правильно оформити титульний аркуш роботи?

На титульному а^уші мають бути зазначені: назва міністерства; повне найменування вищого навчального закладу і факультету; назва кафедри, на якій виконано роботу; прізвище, ім'я, по батькові студента; тема наукової роботи; вид наукової роботи; курс і шифр групи студента; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника; назва міста й рік ви­конання роботи (див. Додаток 8).

133. Яким чином здійснюється нумерація сторінок роботи?

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака №. Пер­шою сторінкою дослідження є титульний аркуш, який включають до загаль­ної нумераИ" сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних — проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

/ 34. Які вимоги до оформлення змісту роботи?

Зміст розташований на початку роботи. Він є остаточно відкоригова-ним її планом, де передчуються заголовки всіх структурних частин у тій по­слідовності, У якій вони подаються в тексті, і вказуються сторінки, на яких вони починаються (див. Додаток 8).

135. Які правила оформлення додатків?

Додатки є продовженням наукової роботи й розташовуються в порядку посилань у тексті. Кожен додаток починається з нової сторінки. Посередині сторінки пишеться слово Додаток і велика буква, що позначає додаток (До­даток А, Додаток Б і т. д.). Додатки слід позначати послідовно буквами української абетки, за винятком букв Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Б. Якщо в роботі один додаток, він о^уквою яе позначається. Нижче, посередині рядка, малими літе­рами з першої великої букви пишеться заголовок, який є обов'язковим еле­ментом додатка.

23

136. Як оформлюють ілюстрації, таблиці, формули, розміщені в дода­тках?

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий малюнок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

137. Що передбачає вичитування тексту? Скільки виправлень допуска­ється на сторінці?

Після переписування або передруковування рукопису треба вичитати текст і виправити помилки - граматичні, орфографічні, пунктуаційні підчис­тити або зафарбувати білилами "штрих", після чого вписати новий текст руч­кою відповідного кольору.

Особливо ретельно необхідно вивірити фактичний матеріал, цитати й посилання, бібліографічні дані.

Слід також упевнитись у тому, що заголовки і підзаголовки в змісті подано в тій самій послідовності й у тому словесному формулюванні, в якому вони наводяться в тексті роботи, і починаються на зазначених у змі­сті сторінках.

Допускається не більше двох виправлень (підчищень або зафарбову­вань білилами "штрих") на сторінці. Якщо виправлень більше, сторінку слід передрукувати.

138. Що варто зробити перед прошнуровуванням (переплетенням) ро­боти?

Перед прошнуровуванням (переплетенням) слід ще раз вичитати руко­пис. Це краще робити після дво- або триденного відпочинку, який дає мож­ливість побачити рукопис "свіжим поглядом". Добре, якщо, крім автора, ро­боту прочитає ще хтось.

Упевнившись, що переписаний чи передрукований рукопис не має по­міток, плям, а його сторінки розміщені в правильній послідовності, рукопис необхідно переплести або вкласти в спеціальну папку, прошнурувати і пода­ти науковому керівникові.

Зразок курсової роботи вміщено в Додатку 8.

41

ЗАХИСТ НАУКОВОЇ РОБОТИ

/ 39. Як готуватися до захисту наукової роботи.'

Підготовка до захисту - відповідальна справа, адже успішність виступу на захисті серйозно впливає на остаточну оцінку за виконання наукової роботи. Підготовка до захисту складається з кількох етапів:

• планування і написання повідомлення:

• критична оцінка готового виступу;

• репетиція виступу.

Планування і написання повідомлення

141). Якою с структура тексту усного повідомлення?

Текст усного повідомлення складається з трьох логічно пов'язаних час­тин, кожна з яких є самостійним смисловим блоком.

У першій - вступній частині називається тема роботи, викладаються мотиви вибору теми, її актуальність, мета й завдання, об'єкт, предмет і мето­ди дослідження, стисло описується структура роботи.

Середня, найбільша за обсягом частина, присвячена результатам до­слідження та їхній інтерпретації.

У заключній частині подаються загальні висновки і зазначається мож­ливість практичного використання матеріалів курсової роботи.

У виступі мають бути чітко позначені початок і кінець повідомлення й прозвучати подяка присутнім за увагу.

Зразок тексту усного повідомлення вміщено в Додатку 9.

141. Який обсяг тексту усного повідомлення?

Обсяг тексту усного повідомлення не повинен перевищувати для кур­сової роботи 2-3 сторінки, для дипломної та магістерської - 4-5 друкованих сторінок (див. Додаток 9).

142. Чи можна використовувати під час виступу ілюстративний ма­теріал?

Так, до тексту виступу можна підготувати ілюстративні матеріали (таб­лиці, діаграми, схеми) на демонстраційних плакатах. Вони мають допомогти успішно викласти основні результати дослідження. Якщо студент вирішив використати такі матеріали, йому слід обов'язково включити в текст поси­лання на них.

Магістри та спеціалісти під час виступу можуть використати мульти­медійні проекти, зокрема комп'ютерні презентації.

24

143. За допомогою якої програми можна створити презентаг/ію? Презентацію можна створити за допомогою програми PowerPoint, яка

перетворить текстові та числові дані на яскраво оформлені слайди й діаграми.

144. Що лежить в основі презентації?

В основі будь-якої презентації лежить набір слайдів, на яких розміщу­ються текст, графіки, малюнки. Електронні слайди подібні до звичайних фо­тографічних, але є набагато простішими. Програма PowerPoint сама робить запит на всі необхідні текстові та числові дані, а також надає готові варіанти дизайну і шаблонів змісту.

Критична оцінка готового виступу

145. Як критично оцінити підготовлений виступ?

Оскільки текст виступу сприйматиметься на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:

• довгі речення по можливості замінити короткими;

• у "ключових позиціях" тексту ввести звертання до слухачів, покли­кані активізувати їхню увагу, наприклад: Як ви знаєте..., як відомо... тощо;

• в окремих місцях доповіді замість розповідних речень ввести запи­тання й відповіді на них, наприклад: Чи правильна така думка?;

• виразити словами смислові зв'язки між частинами доповіді, напри­клад: Дачі перейдемо до розгляду.., Наступна проблема.., 1 ще одне..;

• замінити дієприслівникові та дієприкметникові звороти окремими реченнями з дієсловами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують слухачам сприй­няття усного повідомлення.

Репетиція виступу