25. Як слід читати наукову роботу?

Під час читання необхідно уважно стежити за думкою автора, відділя­ючи головні положення від доказів та ілюстративного матеріалу. Для цього потрібно навчитися знаходити в тексті формулювання мети і конкретних за­вдань дослідження, теоретичне обгрунтування, факти, узагальнення, виснов­ки. Читання має супроводжуватися критичним аналізом матеріалу: порівнян­ням позиції автора праці з міркуваннями інших учених, її аналізом з погляду методологічних принципів, логіки дослідження, повноти викладу матеріалу romo. Якщо книжка або журнал є власністю студента або студент працює з ксерокопією, потрібно читати з олівцем і підкреслювати ключові слова, фра­зи, виділяти абзаци і ставити проти них умовні позначки або занотовувати в лаконічній формі свої зауваження. Кожний науковець має власні умовні по­значки, однак можна рекомендувати такі широковживані помітки:

! - повна згода з рекетом; N15 - дуже важливо;

? - незгода з автором, сумнів; V - важливо;

?! - подив;__- цікаво, може знадобитися.__

Якщо в тексті трапляються невідомі або не зовсім зрозумілі терміни, слід з'ясувати їхнє значення, звернувшись до словників або довідників. По­трібно взяти за правило, не залишати незрозумілим жодного слова, жодної фрази.

26. Чому під час читання наукового джерела потрібно робити записи?

Читання наукового твору варто супроводжувати записами. Це дає змо­гу краще запам'ятати зміст прочитаного і сприяє глибшому розумінню текс­ту, адже нотуванню передує етап осмислювання, відбору й систематизації матеріалу. Крім того, аналіз прочитаного, що супроводжує ведення записів, є запорукою написання самостійної роботи. Він не дозволить збитися на пере­каз опрацьованих джерел, а дасть можливість узагальнити матеріал, оцінити різні погляди на досліджувану проблему і сформулювати свою думку про неї. Тому записи прочитаного є незамінними під час підготовки теоретичного розділу роботи, основою якого є аналіз літератури з обраної теми.

27. Які є види нотування?

Існують різні види нотування: план, тези, тематичні виписки, конспект. Вибір того чи іншого з них залежить від мети роботи й характеру джерела.

28. Що таке план наукового джерела?

План - це послідовний перелік питань, що розглядаються в науковій праці. Складання плану допомагає краще зрозуміти структуру наукової робо­ти й зафіксувати її вузлові моменти. Якщо треба уточнити деякі пункти пла­ну, розгорнути їх, то до них додаються підпункти, які мають розкривати зміст цих пунктів.

29. Що таке тези? Які с види тезування?

Тези — це стисло сформульовані основні положення прочитаної праці, що вбирають суть висловленого і не містять доказів, пояснень та ілюстрацій.

Тези подаються у формі логічних суджень, де зазначається, що саме говорить автор з приводу того чи іншого питання. При цьому необхідно від­різнити головне від другорядного, відділити важливі деталі від зайвих по­дробиць.

Розрізняють два види тезування: відбір цитат із тексту і формулювання основних положень роботи власними словами, що передбачає ущільнення, конденсацію змісту шляхом перефразування.

Кожна нова теза пишеться з абзацу.

30. Що таке тематичні виписки з прочитаного?

Тематичні виписки з прочитаного - це нотування окремих положень чи фактів.

Найважливіші місця з роботи можна записувати дослівно у вигляді ци­тат або ж своїми словами. Якщо виписуються цитати, то особливу увагу слід зосередити на їхній точності, ретельно звірити з оригіналом, обов'язково по­дати бібліографічний опис джерела і вказати сторінку, з якої робиться випис­ка. Виділені в тексті певним чином слова чи більші фрагменти потрібно від­повідно виділити й у виписці.

31. Що таке конспект?

Конспект - це короткий виклад змісту статті, монографії, розділу під­ручника тощо, пристосований до завдань дослідження. Щоб конспект був якісним, потрібно спочатку скласти загальне уявлення про роботу, обдумати й зрозуміти прочитане, виділити головне, встановити зв'язок між окремими положеннями, визначити, які місця потрібно процитувати, а які переказати. Варто звернути увагу на манеру викладу думок окремими авторами - від за­гального до конкретного чи навпаки. Залежно від цього головні думки, тези, ідеї подаються на початку або в кінці абзаців.

Записи в конспекті не повинні бути одноманітними, тому потрібно за­стосовувати різний шрифт, підкреслення, виділення тощо.

32. Яким може бути конспектування?

Конспектування може бути суцтьним і вибірковим. При вибірковому конспектуванні занотовуються лише основні положення праці та їхнє логічне й фактичне обгрунтування. Якщо між ними знаходяться менш суттєві докази чи роздуми, то для збереження логічного зв'язку можна їх передати своїми словами. Особливо важливі думки рекомендується конспектувати словами автора у формі цитат, узявши їх у лапки і зазначивши в дужках сторінку.

14

33. Які є прийоми конспектування?

Технологічні прийоми конспектування різноманітні. Це:

• виписування цитат;

• переказування своїми словами;

• виділення ідей і теорій;

• критичні зауваження;

• уточнення;

• простіший і зрозуміліший виклад;

• власні роз'яснення;

• порівняння позицій;

• введення додаткової інформації та ін.

34. Що передбачає аналіз наукової літератури?

Читаючи і конспектуючи наукову літературу, слід зразу думати над тим, як вона буде представлена в роботі. Не можна переписувати чи перека­зувати чужі тексти і видавати їх за свої. Зміст потрібно обробляти і в такому вигляді використовувати у власному тексті. Це робиться за допомогою різ­них теоретичних методів і переважно - методів аналізу.

Аналіз передбачає виділення окремих елементів тексту і встановлення зв'язків між ними.

35. Які с види аналізу тексту?

При опрацюванні наукового твору можуть використовуватися різні ви­ди аналізу, найпоширеніші з них такі:

• порівняльний - це виявлення в процесі зіставлення спільних і різ­них ознак, властивих для двох чи більше об'єктів дослідження (ідей, підхо­дів, принципів тощо);

• системний - це розгляд предмета дослідження в усіх його внутрі­шніх і зовнішніх зв'язках;

• проблемний - це аналіз різних підходів до вивчення певної проблеми;

• аспектний - це аналіз наукового тексту під якимось конкретним кутом зору, через призму певної теорії чи ідеї, якогось учення;

• критичний - це виявлення сильних і слабких аспектів наукового твору. У студентських роботах він найчастіше застосовується в поєднанні з діахронічним методом при оцінці внеску дослідників у розробку певної про­блеми;

• концептуальний - це пошук концептуальних основ проведеного автором наукового тексту дослідження й отриманих ним висновків і подаль­ший аналіз роботи в ракурсі цієї концепції чи теорії.

6

36. У чому полягає обробка змісту наукового джерела?

Обробка змісту наукового джерела полягає в можливості змінювати послідовність висловлювань автора, вибирати потрібний матеріал і включати його в свій текст з посиланнями на це джерело, поєднувати дібраний матері­ал з висловлюваннями інших дослідників, давати йому свою інтерпретацію тощо. При цьому не можна допускати перекручень авторського варіанту.

37. Як можна вести записи?

Для записів можна використати зошит чи окремі картки, що мають розмір половини або цілого стандартного аркуша паперу. Записи в зошитах легко оформлювати, вони займають мало місця, їх зручно брати з собою, але важко поповнювати новими матеріалами, критичними зауваженнями тощо. Тому значно зручніший конспект, написаний на картках. З нього легко взяти окремі записи, його можна доповнити новими висновками. Перевага карток над зошитами полягає також у тому, що вони дають змогу класифікувати зі­браний матеріал за розділами, підрозділами й пунктами роботи, що значно полегшує користування ними; при остаточному оформленні роботи точно фі­ксується бібліографічний апарат - посилання і цитування, а власні позначки на полях дозволяють у процесі роботи над літературою простежити особли­вості трактування окремих питань і фактів, висловити своє ставлення до них.

Проте ведення записів на окремих аркушах потребує більшої організо­ваності, адже їх можна розсипати, загубити. Картки групуються за темами і зберігаються в поштових конвертах або папках, на яких пишеться назва теми та відповідного пункту плану наукової роботи. Якщо виписку з одного джере­ла зроблено на кількох аркушах, вони мають бути пронумеровані й скріплені.