1. Вид як граматична категорія дієслова.

Граматична категорія виду одна з найважливіших ознак дієслова. Ця категорія властива всім дієслівним формам. Категорія виду виражає відношення дії до її внутрішньої межі (результату). Процес протікання цієї дії може мати різний характер. Одні дієслова означають дію, яка в часі її протікання обмежена, а інші, навпаки, позначають таку дію, час тривання якої не обмежений. Квітник розцвітав (дія не обмежена в часі, немає вказівки на її завершеність). Квітник розцвів (дія завершена). Саме на цій підставі в укр. мові визначають два види дієслова – доконаний і недоконаний.

Дієслова недок. виду означають дію без вказівки на її завершеність, на обмеженість її тривання. Ці дієслова відповідають на питання «що робити?».

Дієслова док. виду означають дію з вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому або майбутньому часі, на її результативність. Ці дієслова відповідають на питання «що зробити?».

Це основне граматичне значення дієслів доконаного і недоконаного виду. Проте окрім основного граматичного значення дієслова доконаного і недоконаного виду мають ще додаткові граматичні значення.

Наприклад, дієслова доконаного виду можуть ще означати:

1 – результативність дії (одержати нагороду, заробити стипендію, розв'язати задачу),

2 – однократність, раптовість дії (стрибнути, штовхнути, смикнути),

3 – початок дії (заспівати, заплакати, затанцювати),

4 – багатократність дії (порозливати, порозкидати) та інші.

Доконаний вид характеризує дію такими рисами як динамічність, обмеженість, маркованість її кінця.

Дієслова недоконаного виду теж окрім загального значення мають ще додаткові відтінки в значенні:

а) дія, яка не переривається (тече річка, світить сонце),

б) регулярна повторюваність незавершеної дії (відсовувати, перегладжувати),

в) нерегулярна повторюваність дії, яка виникає час від часу (підмовляти, нахвалятися, посміхатися) та ін.

Дієслова недоконаного виду характеризують дію такими рисами як необмеженість в часі до її внутрішньої межі.

Дієслова доконаного і недоконаного виду різняться ще граматичними ознаками.

Дієслова недоконаного виду мають 3 форми часу (теперішній, минулий, майбутній). Дієслова доконаного виду не мають форми теперішнього часу, мають лише форму минулого і майбутнього часу. Дієслова недоконаного виду мають 2 форми майбутнього часу (складну – читатиму і складену – буду читати).

Таке розуміння категорії виду пов’язане з іменем російського вченого Виноградова.

2. Творення видових форм дієслова (корелятивних пар).

Видова пара (корелят) – це дві лексично тотожні дієслівні словоформи, які розрізняються між собою лише граматичною семантикою виду, тобто це така пара, у яких лексичне значення однакове, а граматичне значення виду різне (писати – написати, читати – прочитати, вчити – вивчити).

У багатозначних дієсловах в кожному із значень дієслово має свою видову пару (темніти – 1. темніло на вулиці – стемніло, 2. набувати темного кольору – потемніти).

Отже, категорію виду мають усі дієслова. Проте не всі дієслова можуть формувати видові пари (кореляти). Це залежить від значення дієслова (семантики). Отже, формування видових пар це формотворення.

Видові пари можуть формуватися по-різному. Дієслова недок. виду можуть утвор. від дієслів док. виду (перечитати – перечитувати, підкреслити – підкреслювати). Такий спосіб називається імперфективацією (недок. вид). Дієслова док. виду можуть утвор. від дієслів недок. виду (читати – прочитати). Цей спосіб називається перфективацією (док. в.). Таке розуміння творення видових пар в сучасному мовознавстві отримало назву вузьке розуміння творення корелятивних пар.

Існує і протилежна думка відносно творення корелятів – широке розуміння творення видових пар. Згідно з широким розумінням (яке відбилось у шкільній практиці) видову пару можуть створювати усі дієслова.

Її компоненти розрізняються не тільки видовою семантикою, а й лексичним значенням слова. Тому при такому розумінні видової пари вони можуть бути 3-членними, 4-членними і т. д. При такому розумінні видових корелятів нехтується багатозначність дієслова.

В мовознавстві більш поширена перша думка (вузьке розуміння). Згідно вузькому розумінню видові пари творяться за допомогою:

1) префіксів,

2) суфіксів (ступати – ступити, посміхатися – посміхнутися),

3) суфіксація і префіксація, які одночасно приєднуються до твірної основи (ковтати – проковтнути, падати – впасти),

4) чергування голосних та приголосних в основі дієслова, але вони завжди супроводжуються суфіксацією або префіксацією (догодити – догоджати, простити – прощати). Лише в кількох словах видові пари творяться за допомогою чергування звуків (збирати – зібрати, називати – назвати),

5) акцентуаційний (скликати – скликати),

6) суплетивізм (брати – взяти, говорити – сказати, шукати – знайти).