18. Адміністративно-правовий статус громадян України.

Зміст адміністративно-правового статусу фізичної особи, в тому числі громадянина України, становить комплекс її прав і обов'язків, закріплених нормами адміністративного права, а також гарантії цих прав і обов'язків. Адміністративно-правовий статус громадян є частиною їх загального правового статусу, визначеного Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, а також Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

Стаття 21 Конституції України проголошує рівність всіх людей у своїй гідності і правах, а в статті 22 цього Закону записано, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Всі люди є рівними у своїх правах, однак цей принцип розповсюджується лише на права і не стосується обов'язків. Так, у відповідності до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", дійсну військову службу зобов'язані нести лише громадяни України чоловічої статі, які досягли на момент призову 18-річного віку.

Частина 2 ст. 21 Конституції України закріплює принципи непорушності прав і свобод людини і громадянина; адміністративна правоздатність, змістом якої є здатність мати права і свободи, також невідчужувана і непорушна. Громадянин не може навіть добровільно відмовитися від своєї правоздатності - така відмова не має законної сили. І лише на основі вироку або постанови суду адміністративна правоздатність може бути обмежена при вчинені злочину або адміністративного проступку, наприклад, обмежується право громадянина на пересування в разі притягнення його до кримінальної відповідальності з позбавленням волі або застосування такого виду адміністративного стягнення як адміністративний арешт.

Правовий статус громадянина включає:

а) основні (невід'ємні) права (або права й свободи людини і громадянина);

б) комплекс прав і обов'язків, закріплених Конституцією України, нормами різних галузей права, в тому числі адміністративно-правовими нормами;

в) гарантії реалізації цих прав і обов'язків, а також механізм їх охорони державою.

Аналізуючи статті розділу II Конституції України, де визначені права, свободи та обов'язки людини і громадянина, слід зазначити, що в залежності від внутрішнього змісту і направленості їх можна класифікувати на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні права і свободи.

Особисті права і свободи громадянина - це можливості задоволення їх особистих потреб. До особистих прав належать право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї тощо.

Політичні права і свободи громадян проявляються в їх можливостях реалізувати свої волевиявлення щодо об'єднання в політичні партії, право на збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування тощо.

Соціально-економічні права і свободи громадян також стають можливими у зв'язку з їх реалізацією, використовуючи норми адміністративного права. Це забезпечення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту і здоров'я (ст.ст. 42-49, 53 Конституції України).

Обов'язки громадян України: захисту незалежності і територіальної цілісності України, відбування військової служби, шанування державних символів України, не шкодити природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, та сплачувати податки і збори. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.ст. 65-68 Основного Закону).

Адміністративно-правовий статус громадянина України встановлюється обсягом і характером його адміністративної правосуб'єктності, яку становлять адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність. Адміністративна правоздатність — це визнана законом за громадянином фактична можливість бути суб'єктом адміністративного права, мати права й обов'язки адміністративно-правового характеру. Адміністративна правоздатність виникає з моменту народження людини. Адміністративна дієздатність є другою складовою частиною адміністративної правосуб'єктності. При цьому адміністративна правоздатність є основою адміністративної дієздатності громадян, оскільки вона складає умови, за яких реалізуються їх суб'єктивні права й обов'язки. Адміністративна дієздатність — це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати та здійснювати права й виконувати обов'язки адміністративно-правового характеру.