Тема 15. Недоговірні зобов’язання у міжнародному приватному праві

Питання для обговорення

1. Поняття та умови деліктної відповідальності за законодавством України.

2. Колізійні питання деліктних зобов’язань.

3. Заподіяння шкоди суб’єктом іноземної національної належності в Україні.

4. Заподіяння шкоди суб’єктом української національної належності за кордоном.

5. Особливості застосування права і відповідальність за шкоду, заподіяну споживачеві.

6. Особливості визначення права, яке підлягає застосуванню при порушенні особистих немайнових прав.

Нормативні акти

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 1998. – С. 245–252.

Забара І. М. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун– т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002.

Звеков В.П. Международное частное право. – М., 1999. – С. 123–124, 358–375.

Звеков В.П. Обязательства из причинения вреда в международном частном праве (некоторые коллизионные вопросы) // Очерки международного частного права. – М., 1963. – С. 112–136.

Кабатова Е.В. Деликты в международном частном праве // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 100–107.

Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть. – М., 1975. – С. 356–379.

Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. – М., 1984. – С. 213–222.

Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М., 1965.

Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. – 1993. – № 3. – С. 32–39.

Марышева Н.И., Хлестова И.О. Правовое положение российских граждан за границей (вопросы и ответы). – М., 1994. – С. 46–49.

Матвеев ю.Г. Англо-американское деликтное право. - м.: Юрид. Лит., 1973. - 174 с.

Международное частное право: сборник документов / Сост. К. А. Бекяшев, А. Г. Ходаков. – М., 1997. – С. 911–914.

Международное частное право: сборник нормативных документов / Сост. Н. Ю. Ерпылева. – М., 1994. – С. 208–345.

Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. – Львов, 1974.

Методичні вказівки

У вітчизняному законодавстві недоговірні зобов’язання складають широку систему зобов’язань, охоплюючи своїм регулюванням: 1) зобов’язання із завдання шкоди; 2) зобов’язання з публічної обіцянки винагороди; 3) зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення; 4) зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; 5) зобов’язання із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи; 6) зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (глави 78–83 Цивільного кодексу України).

Водночас чинний Закон «Про міжнародне приватне право» у розділі VII «Колізійні норми недоговірних зобов’язань» приділяє увагу лише вибору колізійної прив’язки при регулюванні зобов’язань із відшкодування шкоди (ст. 49), в тому числі завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (ст. 50), а також зобов’язань, що виникають у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (ст. 51).

Щоправда, у Законі міститься загальна норма ст. 48, яка встановлює універсальне правило стосовно вибору права при регулюванні зобов’язань із односторонніх дій: з урахуванням спеціальних правил ст.ст. 49–51 застосовується право тієї держави, на території якої мала місце така дія.

Ще більш звужений підхід до визначення обсягу правового регулювання недоговірних зобов’язань спостерігається у дво– та багатосторонніх договорах про правову допомогу у цивільних справах. Так, у Мінській конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 р. з питань колізійного регулювання недоговірних зобов’язань увагу приділено лише зобов’язанням з відшкодування шкоди (ст. 42).

Міжнародне законодавство в сфері недоговірних зобов’язань також тяжіє до регулювання деліктних відносин, причому тих, які виникають при здійсненні міжнародних перевезень. Цим питанням присвячені чимала кількість конвенцій, зокрема: Конвенція про шкоду, завдану іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні 1952 р., Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р., Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р., Віденська конвенція за шкоду від забруднення нафтою 1969 р., Гаагська конвенція про право, що застосовується до автотранспортних пригод 1971 р., Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, завдану при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом 1990 р.

Таким чином, як випливає із змісту вітчизняного Закону «Про міжнародне приватне право», правовідносини, пов’язані з недоговірними зобов’язаннями, регулюються переважно законом місця здійснення акту, з яким пов’язуються відповідні правовідносини (lex loci actus comissi).

Найпоширенішим видом недоговірних зобов’язань є зобов’язання із відшкодування шкоди. Закон України «Про міжнародне приватне право» в якості основної колізійної прив’язки закріплює правило про те, що права та обов’язки за такими зобов’язаннями визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Водночас Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає також можливість застосування права іншого, ніж право держави, на території мав місце юридичний факт завдання шкоди. Ч. 2 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що права та обов’язки за зобов’язаннями, які виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, визначатимуться правом тієї держави, місце проживання або місцезнаходження в якій мають обидва зі сторін даного зобов’язання – потерпілий і заподіювач. Іншими словами, якщо, наприклад, громадянин України А., перебуваючи у Франції, в результаті ДТП завдав шкоди здоров’ю громадянину України Б., за чинним Законом України «Про міжнародне приватне право» до їхніх правовідносин застосовуватиметься законодавство України саме внаслідок наявності у них спільної національної належності і незважаючи на те, що факт завдання шкоди мав місце на території іноземної держави.

Крім того, важливість загальних норм, що регулюють правовідносини щодо завдання шкоди з іноземним елементом обумовлена тим, що ними встановлюються засади обмеження застосування іноземного права. Як відомо, основний принцип обмеження застосування іноземного права випливає із змісту норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», за якою право, що підлягає застосуванню згідно колізійних норм, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв’язок з визначеним правом і мають більш тісний зв’язок з іншим правом.

Для деліктних зобов’язань обмеження у застосуванні визначеного колізійними нормами іноземного права відтворюється у правилі ч. 3 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якого право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

Доцільність такої норми не викликає жодних сумнівів, адже якщо вітчизняне законодавство не визнає конкретне діяння правопорушенням, сама можливість вирішення питання про відшкодування шкоди нівелюється a priori. Також обґрунтуванням впровадження ч. 3 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» може слугувати той факт, що вона є своєрідним прикладом застосування застереження про публічний порядок (ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Інститут відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) в чинному ЦК України регулюється окремими нормами глави 82 про відшкодування шкоди (ст. ст. 1209–1211), а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Виділення Законом «Про міжнародне приватне право» зазначених норм у особливий масив правового регулювання викликано специфікою суб’єктного складу та невідповідністю в багатьох випадках права держави місця укладення споживчого договору про придбання товарів, замовлення робіт (послуг) та права держави, де виникли негативні наслідки у зв’язку з недоліками товарів, робіт (послуг).

Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлюються альтернативні прив’язки, які застосовуються на вибір потерпілого, а саме він може обрати для застосування до вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): а) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого; б) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу; в) право держави, у якій споживач придбав товар або у якій йому була надана послуга (ст. 50 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Останній вид недоговірних зобов’язань, врегульованих Законом України «Про міжнародне приватне право» – набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. 51 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Основною прив’язкою, якою визначатиметься потрібне право, є право держави, на території якої такі дії мали місце. Разом з для сторін встановлено і диспозитивну норму, в силу якої вони мають право обрати право держави суду у будь-який час після виникнення даного зобов’язання.

Завдання

Завдання № 1

З метою проведення частини відпустки і відзначення п’ятирічного ювілею укладення шлюбу подружжя з Німеччини (чоловік – громадянин Німеччини, дружина – громадянка України) придбали у ЗАТ «Укрінфотур» ваучер на п’ятиденну поїздку до м. Києва. Згідно з умовами, які містилися у ваучері, туроператор ЗАТ «Укрінфотур» зобов’язувався зустріти подружжя в аеропорту, поселити їх в люкс-номері готелю «Дніпро», організувати екскурсії в старовинні місця міста Києва, а також забезпечити квитками до Національної опери України на балет «Ромео і Джульєтта».

Усі умови договору, крім останньої, були виконані. Неможливість виконання останньої умови представник ЗАТ «Укрінфотур» пояснив тим, що трупа, яка танцює балет «Ромео і Джульєтта», в даний час знаходиться на гастролях, запропонувавши одночасно або взяти квитки на інший балет до Національної опери або на балет «Ромео і Джульєтта» в одному з інших театрів м. Києва. Від зазначеної пропозиції подружжя відмовились і, достроково повернувшись до Німеччини, пред’явили позов до агента ЗАТ «Укрінфотур» про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Позов був задоволений судом м. Гамбурга, а згодом в порядку регресу відповідні кошти були стягнені з ЗАТ «Укрінфотур».

Яке право, на Ваш погляд, підлягає застосуванню при відшкодуванні шкоди в даному випадку: право місця укладення договору чи право держави, де було завдано шкоди подружжю?

Завдання № 2

Підприємець, громадянин України Віктор Іваненко, перебуваючи у Франції з діловою поїздкою, уклав з французькою фірмою договір купівлі-продажу промислового обладнання. Переговори проводились через перекладача, наданого Іваненку українським агентством перекладів «Логос», французькою мовою. Відповідно до умов укладеного договору Іваненко сплатив після поставки товару згідно за надісланими йому рахунками. Лише згодом він помітив, що в рахунки були вписані товари, які йому не потрібні. Іваненко звернувся до продавця з вимогою повернути йому кошти в обмін на повернення непотрібних товарів. Французька фірма – продавець відмовила у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на те, що в договорі купівлі-продажу зазначені товари перелічені серед його предметів.

Яке право підлягає застосуванню до даних правовідносин і яким чином український підприємець може домогтися задоволення своїх вимоги?

Завдання № 3

Громадянка України Олена Петренко протягом багатьох років з чоловіком і 25-річним сином проживає в Німеччині. Її дочка, також громадянка України, два роки тому одружилась і повернулась в Україну. У 1999 р. О. Петренко разом з сином приїхала у гості до дочки на власному автомобілі, зареєстрованому в Німеччині. Під час однієї із поїздок з дітьми машина під керуванням О. Петренко внаслідок значного перевищення нею встановленої швидкості потрапила у кювет. Результатом аварії стало одержання дітьми серйозних ушкоджень здоров’я. І син, і дочка О. Петренко звернулися з вимогою про відшкодування шкоди з німецької страховки своєї матері.

Право якої країни є компетентним у відношенні цих вимог, якщо вказані особи звернулися з позовом до німецького суду?

Завдання № 4

Громадянка Білорусі, знаходячись у відрядженні в Москві, придбала косметичний засіб, виробником якого є відома західноєвропейська компанія, яка здійснює торгівлю в ряді країн СНД. Застосування засобу у суворій відповідності до інструкції призвело до завдання шкоди її здоров’ю. Згідно з цивільним законодавством Білорусі до вимог про відшкодування шкоди, яка була заподіяна споживачеві у зв’язку з купівлею товару, на вибір споживача застосовується: а) право країни, де знаходиться місце проживання споживача; б) право країни, де знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника; в) право країни, де споживач придбав товар.

Згідно Закону РФ «Про захист прав споживача» шкода, заподіяна внаслідок недоліків товару, підлягає відшкодуванню продавцем або виробником товару – на вимогу потерпілого. Як свідчить практика, стосовно імпортних товарів доцільним є пред’явлення відповідних вимог продавцеві. Виключення складають претензії щодо товарів великих і відомих фірм, зокрема, з країн Західної Європи, з Японії та США.

Вибір права якої країни є найбільш доцільним для споживача в даному випадку?

Завдання № 5

На сторінках російського інтернет-видання була вміщена інформація стосовно приїзду на гастролі в Російську Федерацію відомого українського співака П. Інтернет видання повідомляло, що П. співає виключно під фонограму, є наркоманом, людиною з нетрадиційною сексуальною орієнтацією і неодноразово звинувачувався у розбещенні малолітніх. Довідавшись про цю інформацію, П., посилаючись на важкий емоційний стан, що настав внаслідок розповсюдження про нього відомостей, що не відповідають дійсності і принижують його честь і гідність, скасував гастролі. В результаті цього фірма – організатор гастролей П. в Російській Федерації, зазнала збитків, вимогу про відшкодування яких вона пред’явила до П. в суді м. Москви. Представник П. відмовився задовольнити зазначені вимоги, вважаючи, що збитки настали внаслідок неправомірних дій інтернет-видання.

Чи може П. бути визнаний належним відповідачем у справі за позовом організатора гастролей? Чи вправі П. пред’явити позов до російського інтернет-видання в українському суді? Право якої країни може бути застосовано при розгляді цих позовів?

Тести

1. Якою є основна колізійна норма, що застосовується до недоговірних зобов’язань:

А) право держави, де мала місце відповідна дія або подія, яка стала підставою для виникнення недоговірного зобов’язання;

Б) право держави, де настали негативні наслідки для потерпілого;

В) право держави, де потерпілий пред’являє вимогу про захист своїх прав;

Г) право держави, обране за домовленістю між потерпілим та порушником.

2. За правом якої держави визначатимуться права та обов’язки за зобов’язанням про відшкодування шкоди, завданої громадянином Німеччини громадянинові Німеччини в результаті бійки, що відбулася в м. Одеса:

А) Німеччини;

Б) за вибором сторін;

В) за рішенням суду;

Г) України.

3. Право якої держави не може бути застосоване до зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару – продукту харчування виробництва Китаю, придбаного громадянином України, який постійно проживає в Україні, у Франції, за Законом України «Про міжнародне приватне право» за умови, що шкода (харчове отруєння) настала на території Швейцарії:

А) право Китаю;

Б) право Франції;

В) право Швейцарії;

Г) право України.

4. Яке з наведених тверджень не відповідає чинному законодавству з питань недоговірних зобов’язань з іноземним елементом:

А) за загальним правилом до зобов’язань, які виникли із завдання шкоди, застосовується право держави, у якій мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди;

Б) підставою для незастосування в Україні права іноземної держави до зобов’язань із завдання шкоди є його істотна невідповідність законодавству України;

В) сторони зобов’язання із завдання шкоди мають право у будь-який час після його виникнення обрати право держави суду;

Г) сторони зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави мають право у будь-який час після виникнення даного зобов’язання обрати право держави суду.

5. Колізійні норми якого з перерахованих видів недоговірних зобов’язань відсутні у Законі України «Про міжнародне приватне право»:

А) зобов’язань про відшкодування шкоди;

Б) зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави;

В) зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг);

Г) зобов’язань з рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

Контрольні питання

1. Які колізійні прив’язки застосовуються у відношенні зобов'язань із завдання шкоди і яка з них є основною?

2. Які критерії покладені в основу поняття “місце вчинення делікту”?

3. Яким чином визначається право, що підлягає застосуванню до правовідносин із завдання шкоди іноземцям в Україні?

4. Правом якої країни визначаються зобов’язання сторін при заподіянні шкоди за кордоном, якщо обидві сторони правовідношення (заподіювач шкоди і потерпілий) є українськими громадянами і українськими юридичними особами ?

5. На яких засадах регулюються відносини, що виникають у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?

6. Правом якої країни регулюється відшкодування шкоди у разі, коли місце заподіяння шкоди або місце настання негативних наслідків не співпадають?

7. Які особливості відшкодування шкоди, заподіяної особі шляхом публікації завідомо неправдивих свідчень про неї у засобах масової інформації, в тому числі і в мережі Інтернет?

8. Які особливості колізійних прив’язок, що регулюють умови та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)?

9. Яким чином слід регулювати ті недоговірні зобов’язання з іноземним елементом, які не безпосередньо не врегульовані Законом України «Про міжнародне приватне право» та міжнародними конвенціями?