6 курс / Неонатология / Клінічне_обстеження_плода_і_дитини_Бабій_І_Л_

ви — 36 см, обвід грудної клітки — 34 см. Перший день останньої менструації у матері був 10 жовтня 1989 р.

За наведеною вище послідовністю оцінюватимемо фізичний розвиток новонародженої. Спочатку слід визначити гестаційний вік. Перший день останньої менструації був 10 жовтня 1989 р., дитина народилася 20 липня 1990 р., отже, гестаційний вік дорівнює 40 тиж. Якщо розраховувати за першим ворушінням плода, яке було відмічене 3 березня 1990 р., гестаційний вік дорівнює 40 тиж (від 3 березня 1990 р. до 20 липня 1990 р. минуло 20 тиж, до них додають ще 20 тиж, бо жінка первородяща).

Оцінювання зрілості за шкалою Дубовича дорівнює 59 балам, що відповідає 40 тиж вагітності.

За центильною таблицею маса та довжина тіла перебувають між Р50–Р75, що відповідає середнім значенням нормального розвитку новонароджених. Стандартне відхилення за сигмальною таблицею дорівнює +1,5 %, що також відповідає середньому рівню розвитку.

Масо-зростовий коефіцієнт дорівнює 67,3, тобто більший за 60, що відповідає доношеній вгодованій дитині.

Згідно з центильною таблицею, зріст дитини відповідає її масі, отже, дитина розвинена пропорційно.

Висновок. Дитина народилася доношеною із середнім (нормальним) фізичним розвитком і нормотрофією.

Під впливом таких факторів, як-от: інфекційні та неінфекційні захворювання матері; токсикози; нераціональне харчування; професійні шкідливості тощо можуть виникати порушення зросту та розвитку плода. Тоді виділяють 3 основні клінічні форми порушення зросту та розвитку новонароджених:

І — діти з великою масою відносно гестаційного віку (М + 2σ і більше; Р>90).

ІІ— діти з низькою масою відносно гестаційного віку (М

–2σ і більше; Р<10);

ІІІ — діти з внутрішньоутробною гіпотрофією (масо-зрос- товий коефіцієнт, менший за 60, маса тіла менше 2800 г, а довжина тіла відповідає нормі або трохи нижча).

119

РОЗДІЛ VIII

ОЦІНКА НЕРВОВО-ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Сьогодні вважається, що у плода, починаючи з 5–6 міс, функціонують слуховий, смаковий, вестибулярний, тактильний та інші аналізатори, через це можливе допологове виховання майбутньої дитини. Матері рекомендується розмовляти з плодом, слухати приємну музику, що не призводить до надмірної рухової активності плода. Однак детальне вивчення можливостей психічної діяльності очікує нас у майбутньому.

Від моменту народження дичини за мімікою її обличчя можна розрізнити приємні та неприємні відчуття. Протягом перших 2 тиж посмішка новонародженого розцінюється як рефлекторна, на 3-му тижні з’являється посмішка на людський голос.

Початком психічної діяльності зазвичай вважають появу «комплексу пожвавлення»: дитина посміхається на посмішку дорослого, фіксує погляд, агукає.

Цей процес умовно можна поділити на 3 етапи.

1-й етап — від 1,5 до 2,5–3 міс — виникають окремі елементи реагування;

2-й етап — 3–3,5 міс — визначаються різні сполучення реакцій дитини, залежно від звертання до неї;

3-й етап — повторна поява дорослих, з якими були пов’я- зані позитивні емоції, викликає у дитини посмішку, рухове пожвавлення, агукання.

Від 5–6 міс дитина розпізнає «своїх» і «чужих», особливо виділяє матір, розрізняє інтонації, знає іграшки, реагує на ім’я.

У 6,5 міс дитина голосно сміється на приємні подразнення. 7-місячна дитина довго грається з іграшкою, знаходить по-

глядом предмет, белькоче.

У 8 міс вона наслідує дорослих: сміється, виказує здивування за допомогою міміки.

120

У9 міс добре знає своє ім’я, повторює склади, виражає криком бажання.

У10 міс — повторює нові склади, сміється на зорові стимули.

У11 міс дитина знає назву багатьох предметів, вказує на частини тіла, виконує багато вимог.

У12 міс дитина може вимовляти близько 8–10 слів, самостійно повторює вивчені дії з іграшками (водить, годує тощо), виконує доручення («піди», «дай», «принеси», «поклади»), розуміє, що таке «не можна» (табл. 8).

Протягом 2-го року дитина інтенсивно знайомиться з навколишнім середовищем, цікавиться товариством однолітків, впізнає кольори, любить малювати штрихами (наприкінці 2-го року — з заокругленими лініями).

З’являються спроби зв’язати два слова у фразу (мама, дай!), використовується наказовий спосіб дієслів (іди–іди! дай–дай! тощо) та форми множини. Наприкінці 2-го року зі словникового запасу в 250–300 слів іменники становлять приблизно 63 %, дієслова — 23 %, інші частини мови — 14 %. Від 18 до 24 міс

—перший період питань: «Що це?» (табл. 9).

На 3-му році дитина засвоює відмінки та дієслівні часи. У

мові з’являються спочатку родовий відмінок, потім давальний, орудний і місцевий. Дитина може плутати відмінки, бо повне оволодіння формами відмінків відбувається значно пізніше. Наприкінці 3-го року у мові з’являються багатослівні фрази, підрядні речення, єднальні сполучники та займенники (табл. 10).

4–5-річна дитина здатна будувати довгі фрази, промовляти монологи. Це другий період питань «Чому?» Він дуже важливий як заключна фаза у розвитку мови.

Увіці 5–7 років психічний розвиток диференціюється й удосконалюється. Дитина цікавиться іграми разом з іншими дітьми. Наприкінці цього періоду діти починають читати, а багато хто

йписати.

У7–8 років починається шкільний період життя дітей, відбувається подальший розвиток їх психіки, формується індивідуальний склад. Нервово-психічний розвиток дитини, особливо раннього віку, значною мірою залежить від умов режиму життя, виховання та догляду (табл. 11).

О. Ф. Тур застерігає, що тільки тривале та систематичне спостереження за дитиною з неодмінним урахуванням особливостей середовища, яке її оточує, умов життя, виховання тощо надає право для судження про її психічну та моторну повноцінність. Підходити до оцінки дітей, грунтуючись на тих чи інших схемах та тестах, — груба помилка.

121

123

124

125

128