Діагноз вродженого кардиту є достовірним, якщо симптоми СН виявлені внутрішньоутробно чи в пологовому будинку, можливим- в перші місяці життя дитини без попереднього інтеркурентного захворювання. Обов'язковою морфологічною ознакою є фіброеластоз чи еластофіброз ендо- і міокарда.

Набуті кардити:

-пов'язані з інфекцією, розпочинаються гостро на тлі інфекції або після неї (1-1,5 тиж.) -загальнозапальні симптоми (субфебрилітет, пітливість, млявість і т. д.); -кардіалгії, серцебиття, перебої, задишка;

-іноді задишково-ціанотичні напади, непритомність.

Обєктивно: - ціаноз губ, слабого наповнення пульс, тахікардія, кардіомегалія; ознаки СН (часто у дітей раннього віку перший прояв); -аускультативно: ослаблення тонів, розщеплення І тону, додаткові ІІІ і ІV тони (ритм " галопу”); порушення ритму, систолічний шум над верхівкою, шум тертя перикарда.

-ЕКГ: порушення збудливості, автоматизму, провідності, реполяризації, низький вольтаж зубців, перевантаження відділів серця; -ЕхоКС: порушення скоротливої ф-ції міокарда.

Клінічні варіанти: - малосимптомний (скарги не виражені, але реєструються чіткі інструментальні зміни); -псевдокоронарний (больовий);

-декомпенсаційний (з порушенням -кровообігу); -аритмічний; -псевдоклапанний (ознаки - дисфункції клапанів); -тромбоемболічний; -змішаний.

Підгострий: може бути наслідком

гострого, і частіше розвивається у дітей раннього віку.

При первинно-підгострому клінічна симптоматика розвивається повільно за 2-6 тиж. У розпалі захворювання з'являється чіткий кардіальний симптом: тахі- брадикардія, аритмія, збільшення розмірів серця, систолічний шум. Клінічні прояви зменшуються до 6-го місяця, зникають до 1 року.

При несприятливому перебігу- хронізація процесу.

Хронічний: первиннохронічний, або наслідок гострого і підгострого. Хворіють переважно діти старшого віку. Симптоматика первиннохронічного кардиту спочатку дуже бідна і наростає поступово за 1-2 роки.

Клініка:

-спочатку переважають і наростають екстракардіальні прояви (слабкість, в'ялість, втомлюваність, головний біль, відставання у фізичному розвитку, блідість шкіри, напади неспокою, напади судомів, непритомність); -часті захворювання на бронхіт, пневмонію;

-кардіальні симптоми розвиваються пізніше.

Є три варіанти перебігу: -дилятаційний (в основі- порушення скоротливої функції міокарда); -з нормальною (гіпертрофічний) чи зменшеною (рестриктивний) порожниною ЛШ (порушення релаксаційної ф-ції).

Хронічні кардити мало відрізняються від КМП.

Дилятаційний: тахікардія; ослаблений верхівковий поштовх; зміщення меж серця вліво; ослаблені тони; систолічний шум недостатності МК; ЕКГ: гіпертрофія ЛШ, порушення

ритму та провідності, негативний Т; рентгенограма: розширена тінь серця (мітральна, аортальна чи трапецієвидна конфігурація).

Гіпертрофічний (рестриктивний):

брадікардія; малиновий ціаноз; верхівковий поштовх посилений, серцева тупість збільшена в усі боки; звучні тони, посиленийий І тон;

ЕКГ: порушення а-V - провідності (блокади); перевантаження передсердь, шлуночків, більше правого; зубці Т позитивні або плоскі в лівих грудних відведеннях, депресія сегмента ST . Рентгенологічно: форма серця як при стенозі (мітральному, аортальному).