3) пошкоджуюча дія антитіл і
активованих лімфоцитів, перехресно реагуючих з тканиною серця (постстрептококові міокардити). Співвідношення імунного і аутоімунного механізмів запалення залежать від перебігу: при гострих кардитах- імунні реакції, при хронічних- аутоагресія.
4) гнійні метастатичні пораження міокарда при септикопіємічних процесах
Морфологічна характеристика:
-альтеративний (дистрофічно- некробіотичний),
-ексудативно- проліферативний, з переважним ураженням КМЦ (паренхіматозний) чи строми
міокарда (інтерстиціальний). -вогнищевий; -дифузний.
Мікроскопічно виділяють:
-запально- інфільтративний, -дистрофічний, -васкулярний і - змішаний варіанти ушкодження. Гострий кардит: альтеративні і ексудативні зміни міокарда, провідної системи та коронарних судин.
Хронічний та внутрішньоутробний: проліферація, гіпертрофія, склероз, дистрофія, кальцифікація з незначною клітинною інфільтрацією чи без неї.
Класифікація кардитів:
(за Н.А.Белоконь, М.Б.Кубергер, 1987)
Період виникнення Вроджений: ранній (4-7 захворювання міс в/у р-ку), пізній (7-9
міс) по дії агента. Набутий.
Етіологічний фактор |
Вірусний, вірусно- |
|
бактеріальний, |
|
бактеріальний, |
|
паразитарний, |
|
грибковий, ієрсініозний, |
|
алергічний. |
Форма (по переважній Кардит. |
|
локалізації процесу) |
Ураження провідної |
|
системи серця. |
Перебіг Гострий (до 3 міс), підгострий
(до 18 міс), хронічний.
Тяжкість Легкий, середньої тяжкості, тяжкий.
Форма і Лівошлуночкова І, ІІА, ІІБ, ІІІ
ступінь Правошлуночкова І, ІІА, ІІБ, ІІІ
серцевої Тотальна.
недостатності
Наслідки і Кардіосклероз, гіпертрофія ускладнення міокарда, порушення ритму і
провідності, легенева гіпертензія, пораження клапанного апарату, констриктивний міоперикардит.
Клініка:
-наявність доказів клінічного або лабораторного інфікування; -номотопні зміни ритму (тахі-, брадикардія); -ослаблення І тону;
-порушення ритму та ритм галопу; -патологічні зміни ЕКГ (порушення процесів реполяризації та ритму); -підвищення рівня ЛДГ 1/ЛДГ 2 понад 1; -клінічно та інструментально доведена кардіомегалія; -застійна серцева недостатність.
Для постановки діагнозу необхідні 3 із наведених ознак.
Природжені кардити мають хронічний перебіг. У анамнезі матерів перенесені вірусні захворювання, гестози, загрози переривання, загострення хрон. вогнищ інфекції (тонзиліт, гайморит,
пієлонефрит), ревматизму, спонтанні аборти. У родичів- часті захворювання ССС (ревматизм, ВВС, кардити, випадки раптової смерті).
Ранні природжені кардити:
-кардіомегалія, розвиток серцевого горба; -тони ослаблені;
-короткий систолічний шум; -виражена СН, що погано коригується; -гіпотрофія;
-ЕКГ: ригідний ритм, гіпертрофія ЛШ, зміщення ST та інверсія Т; -ЕхоКС: дилатація і гіпертрофія ЛШ при нормальному чи зменшеному ПШ.
-Прогноз- несприятливий.
Пізні природжені кардити:
-втомлюваність; -відставання у набиранні маси тіла;
-кардіомегалія, розвиток серцевого горба, посилений верхівковий поштовх; -серцева недостатність;
-варіабельні порушення ритму та провідності.
-тони серця ослаблені, але звучніші ніж при ранніх кардитах; -систолічний шум може не вислуховуватись; -ЕКГ: ознаки перевантаження
(гіпертрофії) шлуночків, порушення ритму і провідності; -СН в більшості випадків піддається лікуванню;
-прогноз залежить від своєчасності терапії.