2. Досвід та проблеми використання теорії стратегічного управління в процесі розвитку українських підприємств в ринкових умовах господарювання
В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного місця.
Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби.
Разом з тим, дуже важливо, що вже є певні досягнення з успішного впровадження стратегічного управління на українських підприємствах харчової промисловості («Світоч», «Корона»), інноваційних технологій («Мотор-Січ», «Квазар-Мікро»), торгівлі (фірма «МКС», мережі супермаркетів України), інформаційних технологій (фірма «КиївСтар»), у банківських структурах тощо.
Ці підприємства мають чітко визначену місію, концепції, цілі, організаційну культуру, неординарний підхід до вирішення проблем, «агресивність» у конкурентній боротьбі.
Інвестори, власники, керівники підприємств повинні знати про переваги, які отримують підприємства від запровадження стратегічного управління:
-
формування механізму взаємодії підприємства з нестабільним зовнішнім середовищем;
-
забезпечення довгострокових конкурентних переваг;
-
забезпечення адаптивності підприємства в умовах перманентних зовнішніх змін;
-
визначення дострокових напрямів розвитку підприємства;
-
забезпечення ефективної внутрішньої координації для успішного виконання місії та досягнення стратегічних цілей підприємства;
-
сприяння цілісному, комплексному підходу до функціонування та розвитку підприємства та його оточення;
-
забезпечення стратегічного успіху та синергійного ефекту діяльності підприємства;
-
забезпечення довготривалого життєвого циклу підприємства.
Отже, стратегічне управління забезпечує розв'язання проблем щодо виживання, успіху та стійкого розвитку підприємства.
Чинники, які сприяють розвитку стратегічного управління на підприємствах:
-
ініціативність вищого керівництва;
-
необхідність залучення інвестицій, розробки бізнес-плану, здійснення стратегічних змін - у разі об’єднання декількох підприємств;
-
відчутне зниження результативності діяльності підприємства, що потребує перегляду стратегічних орієнтирів, як результат невдоволення споживачів, постачальників, посередників підприємства;
-
розвиток системи управління підприємством як необхідність відповідної реакції на дії основних конкурентів.
Рис. 1.1 - Вимоги до стратегічного управління
Стратегічна проблематика сьогоднішнього дня в Україні пов’язана не стільки із завоюванням нових ринків, скільки із загальною політичною та економічною ситуацією.
У цих важких умовах багато підприємств вважають, що розробки і впровадження стратегічного менеджменту у даний час є передчасними.
Об’єктивність такої думки є помилковою, а нездатність керівників та фахівців передбачати і непоінформованість про наявні методи і прийоми стратегічного планування та управління може привести до банкрутства підприємств. Тільки успішне оволодіння методами і підходами сучасного стратегічного менеджменту, їх впровадження дозволить підприємствам працювати стабільно і забезпечить значні перспективи росту.
Вивчення чималого закордонного та поки ще незначного вітчизняного досвіду стратегічного управління свідчить про таке:
-
у організацій, що будують своє функціонування відповідно до певної стратегії, а також у організацій, що не мають стратегій, шанси вижити практично однакові;
-
концепція стратегічного управління не є панацеєю та не гарантує успішного організаційного розвитку, хоча і привносить в управління організацією певну доцільність;
-
в організаціях, що не мають чітко сформованої стратегії функціонування, розвиток має еволюційний характер, тоді як в організаціях, що керовані відповідним стратегічним планом, такий розвиток відбувається революційно;
-
успіх притаманний тим організаціям, чиї стратегії націлені на активне використання їх внутрішнього потенціалу для зміни зовнішнього оточення, а не для простого пристосування до нього;
-
ні розробка стратегії, ні ефективна її реалізація, ні успішні організаційні зміни неможливі, якщо в організації немає функціонуючого механізму навчання та управління організаційним знанням;
-
застосування окремих елементів стратегічного управління без створення системи не забезпечить виконання стратегій та досягнення стратегічних цілей.
Тема 2