Тема 10. Облік доходів, витрат і фінансових результатів. План Лекції
Сутність і класифікація доходів і витрат комерційного банку.
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат як базовий принцип їх обліку. Визнання доходів і витрат.
Характеристика рахунків, що служать для обліку доходів і витрат банку.
Облік процентних доходів і витрат.
Облік комісійних доходів і витрат.
Облік інших статей доходів (витрат) за операційною діяльністю банку.
Облік загальних адміністративних витрат і результатів діяльності комерційного банку.
1. Сутність і класифікація доходів і витрат комерційного банку
Доходи і витрати комерційного банку є похідними об'єктами обліку, що виникають як результат здійснення певних банківських операцій, пов'язаних із виконанням зобов'язань (отриманням послуг) і розміщенням активів (наданням послуг).
Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що ведуть до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).
Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками).
Класифікація доходів і витрат комерційних банків може здійснюватися за низкою критеріїв. З метою формування фінансової звітності є доцільним розмежовувати доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку, класифікацію яких подано нижче (рис. 23).
Доходи і витрати банку групуються за відповідними статтями у «Звіті про фінансові результати».
Оскільки операційна діяльність є основним видом діяльності комерційного банку, а доходи і витрати отримані за цим видом діяльності, мають найбільшу питому вагу в структурі доходів і
Рис.
1 Класифікація доходів і витрат банку
витрат банку, в подальшому, під час розгляду методики обліку вказаних статей, особливу увагу буде приділено саме облікові доходів і витрат за результатами операційної діяльності банку.
2. Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат як базовий принцип їх обліку.
Визнання доходів і витрат. Облік доходів і витрат комерційних банків здійснюється згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255. Вказаний нормативний акт регламентує порядок ведення фінансового обліку доходів і витрат банку і ґрунтується на принципі нарахування і відповідності доходів і витрат та принципі обачності.
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що всі доходи і витрати установи банку, що їх відносять до звітного періоду, мають відображатися в обліку в цьому ж періоді незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені кошти за ними. При цьому фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.
Згідно з цим принципом доходи і витрати банку визнаються за таких умов.
Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності банку: операційної, інвестиційної, фінансової.
При цьому, згідно з чинними нормативними актами, критерії визнання доходів і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку. Зокрема:
1. Доходи, отримані завдяки використанню активів банку іншими сторонами, визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів.
Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать.
Роялті - платежі за використання нематеріальних активів банку - визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.
Дивіденди визнаються у періоді ухвалення рішення про їх виплату. Умовою визнання процентів і роялті є ймовірність отримання банком економічної вигоди, а дивідендів - достовірно оцінений дохід.
2. За операціями з торгівлі фінансовими інструментами прибутки і збитки визнаються за таких умов:
покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на активи;
банк не здійснює подальшого управління та контролю за реалізованими активами;
сума доходу може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод банку;
витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
3. Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути визнані активом, визнаються витратами.
Не визнаються доходами: |
Не визнаються витратами: |
надходження від інших осіб: •сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором; •сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; •сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо; •надходження, що належать іншим особам; •надходження від первинного розміщення цінних паперів; •сума податку на додану вартість, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.. |
•платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; •попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг; •погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо; •витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України. |
Дохід також не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.
Загалом доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.
Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається й відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню. У цьому випадку принцип нарахування й відповідності доходів і витрат застосовується в межах принципу обачності.
Принцип обачності полягає в застосуванні в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів банку.
Витрати, що їх неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо доходи чи витрати отримано або сплачено на дату балансу, то банк може не відображати їх за рахунками нарахованих доходів і витрат. У цьому випадку банк повинен застосувати відповідний внутрішній контроль за нарахованими та отриманими доходами.
Кожен вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо. Статті доходів і витрат не згортаються у фінансовій звітності, за винятком статей, пов'язаних із хеджуванням, або активами й зобов'язаннями, стосовно яких є юридичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку.
Визнані банком доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та згідно з прийнятою обліковою політикою.