9.Геополітичній та геоекеономічний інтерес сша до країн Близького та Середнього Сходу

У сьогоднішніх умовах головними завданнями команди американського президента є недопущення значного зменшення впливу США на Близькому і Середньому Сході, переформатування, оновлення своєї політики щодо головних проблем регіону з тим, щоб відновити свої позиції у Близькосхідному регіоні. З цією метою американською адміністрацією реалізується так звана "Нова стратегія вперед" - комплекс заходів організаційного, воєнно-політичного, політико-дипломатичного, економічного та інформаційно-пропагандистського характеру, спрямованих на вирішення наступних завдань: опрацювання оптимальної моделі виходу з Іраку, яка б не дозволила встановити контроль над цією стратегічно важливою країною з боку екстремістських ісламських угруповань, перетворити Ірак на поле прямого зіткнення ворогуючих політичних сил регіону; зупинила подальше поширення Іраном свого впливу на Близькосхідний регіон та перетворення цієї країни на провідну державу у регіоні; створення нових механізмів збереження і зміцнення свого впливу на геополітичні та геоекономічні процеси на Близькому і Середньому Сході.

З цією метою США приступили до здійснення нової стратегії в Іраку, яка передбачає, насамперед, комплекс заходів, що включають додаткову відправку до Іраку понад 20 тис. американських військовослужбовців, спрямованих на забезпечення безпеки в Багдаді, значне зміцнення Збройних сил Іраку, а також кроків у напрямку стимулювання процесів національного примирення і відновлення та розвитку економіки країни. У реалізації цієї стратегії США планують також заручитися підтримкою міжнародної спільноти, в першу чергу провідних західних та мусульманських країн, міжнародних організацій, сусідніх з Іраком країн. Під тиском нинішньої ситуації в Іраку, а також критики з боку Конгресу, нинішня американська адміністрація навіть вступила у непрямі контакти і переговори з Іраном та Сирією, що раніше повністю відкидалось.

10.Геополітичне значення країн Близького та Середнього Сходу для ЄС

На тлі наростаючих проблем та прорахунків у здійсненні Сполученими Штатами своєї політики на Близькому і Середньому Сході останнім часом відбувається підвищення ролі і впливу Євросоюзу. Особливо виразним цей процес став проходити з січня 2007р., тобто з періоду головування Німеччини в Євросоюзі та у "великій вісімці". Канцлером Німеччини А. Меркель близькосхідний напрям визнано одним з найважливіших серед пріоритетів зовнішньополітичного, безпекового та зовнішньоекономічного курсу Об'єднаної Європи.

Таке значення Близького і Середнього Сходу для Євросоюзу пояснюється, по-перше, зростаючою залежністю від постачання близькосхідних енергоносіїв.

Зростає значення й обсяги економічної співпраці та торгівлі країн-членів ЄС з країнами Близькосхідного регіону. Так, наприклад, завдяки дворазовому зростанню експорту німецьких товарів до країн Перської затоки, вони вже перетворились для німецьких товаровиробників у більш значний ринок збуту, ніж дев'ять країн Асоціації держав Південно-Східної Азії

Країни Євросоюзу мають тісні економічні взаємини із Іраном, незважаючи на всі намагання США змусити ЄС заморозити таке співробітництво. Так, згідно даних адміністрації Буша, у 2006р. європейські фірми, які співробітничали з Іраном, отримали банківські займи на 18 млрд. дол. США під урядові гарантії.