Приклади розподілу навчального часу на вивчення дисциплін залежно від їхнього обсягу

Кількість кредитів ECTS	Загальний обсяг дисциплі-ни, год	Розподіл часу				Частка самостійної роботи, %
		Самостійна робота в сесійний період, год	Навантаження в семестровий період, год
			Разом	в тому числі
				аудитор. занять	самост. робота
1	2	3	4	5	6	7
1	36	9	27	16	11	56
2	72	18	54	32	22	56
3	108	27	81	40	41	63
4	144	36	108	48	60	67
5	180	45	135	72	63	60
6	216	54	162	80	82	63
7	252	63	189	96	93	62
8	288	72	216	112	104	61
9	324	81	243	120	123	63
10	360	90	270	136	134	62

Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Викладач визначає обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента (як правило, на індивідуальних заняттях), аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

В умовах КМСОНП значна увага має бути приділена консультаціям, які супроводжують самостійну роботу студентів.

Консультації мають за мету надання педагогічної допомоги студентам в їх самостійній роботі з кожної дисципліни, навчального плану, а також при розв’язанні різних завдань теоретичного або практичного характеру. Звичайно консультації пов’язують з лекційними, семінарськими і практичними заняттями, лабораторними роботами, підготовкою до заліків та екзаменів.

Консультації можуть бути обов’язковими, проводитися за бажанням студентів або з ініціативи викладача. Студентів потрібно привчати до думки, що до консультації потрібно готуватися, проробляти конспект, спеціальну літературу. Не потрібно перетворювати консультацію в „натаскування” студентів, вони повинні сприяти поглибленню знань.

Питання, які вирішуються на консультаціях, можна розділити на чотири групи:

• обумовлені прогалинами в знаннях;

• викликані неточними, неадекватними сприйняттями і осмисленням матеріалу;

• націлені на отримання додаткової інформації;

• проблемні, орієнтовані на обговорення, полеміку.

В сучасних умовах, коли самостійній, індивідуальній роботі студентів надається все більше уваги, роль консультації стає все важливішою.

Слід зауважити, що при виконанні індивідуальної та самостійної роботи слід приділяти увагу їх електронним версіям. Методика використання електронних засобів для написання рефератів, есе, курсових, дипломних та магістерських робіт залежить головним чином від технічних навичок, ресурсів і уяви як викладача, так і студентів. Студенти повинні вміти:

• використовувати кілька засобів доповнення інформації під час презентації (захисту): підкріплювати усний виступ графіками, таблицями, звуковими та графічними образами;

• готувати і розміщувати матеріали на web-сторінках, рецензувати матеріали авторів, наявні в Інтернеті;

• влаштовувати виставки інтернет-матеріалів: беручи за основу музейну та бібліотечну форми виставок, студенти можуть виставляти матеріали на певну тему як у ВНЗ, так і за його межами;

• користуватися курсовим електронним архівом.

Уникнути багатьох проблем студентам допоможуть такі поради:

1. Заохочуйте студентів відступати від традиційних форм індивідуальної та самостійної роботи. Пояснюйте, що новаторство покращить знання, навички і досвід.

2. Ставте завдання, які студенти в змозі виконати.

3. Привчайте студентів рецензувати роботи однокурсників.

4. Забезпечуйте студентам доступ до різноманітних наукових джерел.

5. Розташуйте студентські роботи на перших сторінках курсового сайту.

Керівництво самостійною роботою. Студентам, які обрали написання роботи на традиційні теми, слід пояснити ряд очевидних нюансів. Одним із них є відмінність між творчим „предметом” (коло інтересів студента) та „темою” (чимось конкретним, що розглядається як формальне в межах часу та доступних інформаційних джерел). Для того щоб студенти належним чином могли написати свою роботу (звіт), слід рекомендувати їм відповідні джерела. Розпочинаючи роботу, студенти повинні ретельно вивчити рекомендовані літературні джерела, аби знати, про що писати. Якщо такі джерела важкодоступні, треба переглянути або повністю змінити тему. Студентам також слід пояснити, що самостійна робота над джерелами не є простим списуванням або переказом, а потребує власних висновків. Вони повинні, використавши літературу та електронні джерела, обґрунтувати свої твердження, викласти свої думки чітко, логічно, грамотно; усвідомлювати, що таке плагіат, списування і чому їм немає місця в самостійній дослідницькій роботі.

Одним із шляхів допомоги студентам у написанні самостійної роботи з обраної теми є вимога подати заздалегідь стислий план (проспект) роботи. Це змусить студентів почати обмірковувати свої теми, а викладачу побачити, чого варті їхні думки у письмовому вигляді. Плани потрібно повернути з коментарями чи зауваженнями, якщо у цьому є потреба, призначити зустріч для обговорення або винести кожну з тем на обговорення аудиторії.

Студенти найбільше потребують допомоги у пошуку потрібної літератури. У деяких випадках це зробити непросто, оскільки студенти, які самостійно обрали теми робіт, дуже часто знаходять матеріали, про які викладач знає мало або взагалі нічого не знає. У цьому випадку, навіть, не знаючи достатньо про специфічні джерела, слід вміти дати окремі загальні настанови щодо їхньої класифікації. Якщо студент пише на тему, з якою викладач добре обізнаний, не варто давати багато порад, аби не зашкодити самостійному дослідженню.