1.Дослідить процес виникнення політекономії та її місце в системі економічних наук.

1. Меркантилізм. Прибічники цієї школи осн. дже­релом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме ба­гатство ототожнювали з накопич. металевих грошей (золотих і срібних). Погляди предст-ків цієї школи від­ображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження кап-лу та роз-ку зовн-ої торгівлі. Представники: А.Монкретьєн, Т.Манн, Д.Юм.

Фізіократи. перенесли акценти дослідж. зі сфери обігу безпосередньо в сферу вироб-ва. Але джерелом багатства вважали тільки пра­цю у сільськогосп-му вироб-ві. Вважали, що про­мисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існув. і не прибуткова для суп-ва. Представники: Ф. Кене,

Класична політ. економія. Виникла з розв-ом капіталізму. її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосе­реджують увагу на аналізі екон. явищ і законом-тей роз-ку всіх сфер суп-го вироб-ва, прагнуть розкрити екон-ну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму К.

Марксизм. Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс дослідж. сис-му законів капітал-ого суп-ва з позицій робітничо­го класу. Зробили аналіз роз-ку форм варт-ті, запропонува­ли свої концепції додаткової вартості грошей.

Інституціоналізм представники: Т. Веблен, розглядають екон-ку в якій відносини між господарюючими суб'єктами склад-ся під впливом як екон-их, правових, політ-их, соціологічних і соці­ально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють.Д , корпорації, профспілки.

Неокласичний синтез —представники: (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринк-го і держ-го регулюв. екон-их процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.

Маржиналізм . —Дослідж. маржиналістів ґрунт-ся на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти". М. викор-є кілький аналіз, екон.-математичні методи і моделі, в основі яких ле­жать суб'єктивно-психологічні оцінки екон-их дій інди­віда. Представники: К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї клас-ої політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує не­обх-ть втруч. Д. в екон-ку, розглядає ри­нок як саморегульовану екон-ну сис-му, здатну само­стійно встановити необх-ну рівновагу між сукупним попи­том та сукупною пропозицією.

Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від актив­ного втруч. Д. в екон-ку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначал-го фактора у формуванні екон-ої кон'юнктури, розв-ку вироб-ва і зміні обсягів ВНП.

Кейнсіанство —теорія, яка обґрунтовує об'єктивну необх-ть активного втруч. Д. в регулюв. ринк. екон-ки шляхом стимулювання сукуп. попиту и інвестицій через проведен­ня певної кредитно-бюджетної політики. Засновником те­орії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс.

2.Розкрийте предмет політичної економії та її функції. Методи пізнання економічних явищ.

Предметом є виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі суспільного виробництва з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

Методи:

1. Діалектика

2. Наукова абстракція (виділення найсуттєвіших основних ознак певного явища).

3. Аналіз і синтез.

4. Індукція і дедукція

5. Історичний і логічний методи

6. Економічне моделювання

7. Економічний експеримент

Ф-ії:

Пізнавальна. політекономія досліджує і пояснює економічні явища і процеси, і тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал.

Методична. Політична економія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває економічні закони і принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична. Цю функцію політекономія виконує, обгрунтовуючи економічну політику держави, розробляючи рекомендації, концепції, програми щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Виховна. Полягає у формуванні в людей (суб’єктів господарської діяльності) сучасного економічного мислення, економічної культури, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки і дають можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

Прогностична. Виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому, прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням можливих результатів.

Визначення предмета політичної економії	Школа (автори)
Вчення про закони домашнього господарства, домоводства.	Давньогрецькі та давньоримські мислителі
Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації.	Меркантилісти, фізіократи, класична політекономія
Наука про в-чі відносини і закони, що управляють в-вом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського сус-ва.	Марксисти
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:
- сферу індивідуальних і суспільних дій людини, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту;	А. Маршалл
- дії людини у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів;	П. Самуельсон
- діяльність людини за умов рідкості ресурсів;	Е. Долан
- вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування;	Дж. Робінсон
- ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.	К.Р. Макконнелл С.Л. Брю