3. Гомер. Основні положення гомерівського питання

Гоме́р (дав.-гр. Ὅμηρος) — легендарний давньогрецький поет, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецькихепічних поем, що започаткували європейську літературу. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання». .

Гомерівське питання.

В античній літ-рі є 9 біографій Гомера. Однак ці біографії сповнені фантастичним, казковим матеріалом, на основі якого дуже важко робити певні наукові висновки. Загальна думка всієї античності про Гомера зводилась до того, що це був старий та сліпий співак, котрий інспіруючись Музою, вів кочовий, мандрівний спосіб життя і сам створив багато поем. Такий образ народного співця зустрічається майже в усіх народах. До кінця 18ст. привалювала загальна думка про те, що Гомер-це одноосібний автор “”Іліади” та “Одіссеї”. Наприкінці 18ст. нім вчений Ф.Вольф, довів чисто народне походження поем Гомера, а самого Гомера вважав одним з авторів, що найбільш плідно працював над створенням обох поем. Чимало філологів продовжували наполягати на одноосібному авторстві поем, розуміючи цю одноосібність вельми різнобічно. Завдяки філологічній роботі сьогодня можливий глибокий аналіз чудових творів античності. Що ж до авторства-одноосібного, або колективного, то питання це лишається відкритим.

5.Формування давнгрец. Героїчного епосу . «Іліада» Гомера

Епос - слово, розповідь, оповідання, переказ. Епос, як лірика та драма, є літературним родом, що представлений такими жанрами: казка, героїчний епос, епопея, епічна поема, повість, оповідання, новела,. роман, Специфічна риса епосу полягає в організуючій ролі оповіді: оповідач розповідає про події як про щось минуле або пригадане, вдаючись при цьому до опису обставин, характеру подій, зовнішності персонажів. Часопростір в епосі не визначається.

Міфи троянського циклу свідчать, що причини троянської війни пов'язані з космічними подіями. Розповідали, що Земля, переобтяжена величезним родом людським звернулася до Зевса з проханням скоротити люд. рід. і Зевс вирішив розпочати війну між греками і троянцями. На весіллі Пелея і Фетіди Зевс кинув яблуко найвродливішій. (Гера, Афіна Паллада, Афродіта). Паріса вибрали за суддю. Афродіта потім допомогла йому викрасти Єлену.

Гомер передусім змальовує героїчну людину. Так звана “проста людина” сама по собі не цікавить автора, але простолюд все ж таки існує в гомерівському всесвіті як необхідне тіло-середовище, з якого постає і над яким височить герой. Формула Гомерівського героя: людина – рід – община – цар(басилевс). Басилевс – герой, він кращий в будь-чому. Він вбирає весь досвід общини. Епічний герой в “Іліаді” , будучи “взірцем” свого роду і місцевості, стояв поруч з інщими рівновеличними героями, що репрезентували кожний свій рід та регіон: Одісей-Ітаку, Ахілл-Фесалію. При цьому кожен з героїв був першим у одній справі серед інших героїв. Доволі часто герой тут був родичем якогось бога або улюбленцем якогось божества. Дегероїзація героя - герой чинить своє геройство за допомогою героя.