28. Північна Америка.

В Північній Америці досить інтенсивно розвиваються інтеграційні процеси. В зовнішньоекономічному плані США також включились в інтеграційну модель міжнародної економічної взаємодії. Так, вся територія Північної Америки охоплена Північноамериканською угодою про вільну торгівлю (НАФТА), укладеною в 1992 році. Створення північноамериканського спільного ринку відкриває нові горизонти економічної взаємодії США і Канади з країнами Латинської Америки. Спочатку це відбуватиметься через зв'язки Мексики, котра має режим вільної торгівлі з п'ятьма державами Центральної Америки, а потім вибудується нова модель відносин інших латиноамериканських країн з могутніми північними сусідами. Тристороння угода про вільну торгівлю передбачає також порядок вре­гулювання торговельних конфліктів, які виникають між його учасниками.

НАФТА Зона вільної торгівлі за участю США, Мексики та Канади робить їх повністю незалежними від зовнішніх поставок енергоресурсів. Виробники кожної з трьох країн отримують необмежений доступ на ринки двох інших. Сільське господарство і промисловість Канади та Мексики повинні виявитись у ви­грашу, використовуючи розроблені в США технологічні процеси. Поши­рення сучасної технології особливо сприятливе для Мексики, оскільки во­но повинно сприяти зниженню рівня безробіття, котре в неї особливо вели­ке. Винесення ж в Мексику американських виробництв дозволить північноамериканській продукції ефективніше конкурувати з товарами з Японії, Західної Європи та Південно-Східної Азії. Протягом тривалого часу (1988-1992 pp.) інтеграційні процеси відбу­вались тут переважно на корпораційному та галузевому рівні і не були пов'язані з міждержавним (наддержавним) регулюванням. На відміну від Європейського Союзу, що піднявся на найвищий інтеграційний щабель, НАФТА не має досконалої структури національних органів регулювання тристоронніх відносин, що на даний час цілком улаштовує Канаду і Мексику, які вбачають в ній загрозу політичній та економічній незалежності. Зрештою, зона вільної торгівлі — це перший етап у міжнародній економічній інтеграції, і йому притаманні свої інституційні механізми.

29. Азия.

Наприкінці 1980-х років інтеграційна політика країн Азії все більше орієнтується на пошук шляхів і форм економічної взаємодії країн регіону в контексті розвитку континентальної економічної інтеграції, насамперед європейської, північне- та латиноамериканської. Перспектива перерозподілу світу на відносно замкнені економічні блоки стимулює відповідні інтеграційні процеси і в Азії. Утворена Організація азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС, 1989 Через торговельні угоди, поглиблення взаємного економічного співробітництва можливе створення економічного союзу східноазіатських країн.

АСЕАН (Бруней, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Сінгапур, В'єтнам, Камбоджа, Ла­ос та Філіппіни) — це одне із субрегіональних вогнищ інтеграції, націлене на послідовне проходження п'яти етапів інтеграції: 1) відкрита економічна асоціація; 2) зона вільної торгівлі з відміною тарифів та інших обмежень; 3) митний союз зі встановленням єдиних тарифів в торгівлі і в просу­ванні капіталу і праці; 4) економічний союз без будь-якої дискримінації з погодженням еко­номічної політики країн-учасниць; 5) повна інтеграція з єдиною економічною політикою, спільною валютою та органами наднаціонального регулювання. Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделі північноамери­канської та західноєвропейської тим, що інтегрування там йшло від створення єдиного ринку до економічного, валютного та політичного союзу, що супроводжувалось формуванням та зміцненням наднаціональних структур. В АСЕАН же інтеграційні процеси найбільш міцно охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК. Так, у всіх країнах АСЕАН на ком­панії з участю японського капіталу припадає 40-70% виробництва радіоа­паратури. З 1994 року тут спостерігається різкий стрибок імпорту Японією напівпровідників та утворення спільних підприємств, збудова­них у країнах АСЕАН. Японія, яка не є учасницею АСЕАН, досягла над­то великого успіху, вкладаючи кошти в економіку країн-учасниць асоціації, використовуючи їх сировину для виробництва готових товарів, котрі реекспортуються в ці ж країни. Це стало приводом для серйозних суперечностей всередині АСЕАН. Країни АСЕАН намагаються співробітничати в багатьох сферах, включаючи промисловість і торгівлю. В галузі промисловості робиться наголос на реалізацію спільних проектів і створення в різних країнах-учасницях середніх за розмірами галузей. Країни АСЕАН докладають зусиль щодо залучення іноземних інвестицій до регіону. Розроблено план Асеановської інвестиційної зони. який передбачає усунення до 2010р. внутрішніх перешкод для інвестицій. Інші країни будуть користуватися пільговим режимом з 2020р. За час свого існування АСЕАН успішно сприяла форму­ванню субрегіона вільної торгівлі. Однак у цілому процес оформлення економічних організацій у цьому регіоні істотно відставав від розвитку подій в Європі та Америці, хоча він і перетворюється на величезного імпор­тера капіталу.

АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультативний характер. Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі і інвестицій, співробітництво в таких галузях як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля. В 1993 р. в межах АТЕС утворено Комітет з торгівлі й інвестицій. Регулюванням підпри­ємницької діяльності відає Тихоокеанський діловий форум і робочі гру­пи. Передбачається створення зони вільної торгівлі до 2020 року.