15. Сущность и целесообразность пзи.

ПЗИ представляют собой потоки предпринимательского капитала в форме, соединяющей управленческий опыт ТНК с кредитованием.

I-й отличительной чертой ПЗИ является то, что они включают в себя не только перевод ресурсов, но и приобретение контроля.

II-й отличительная черта ПЗИ состоит в том, что они не только осуществляются посредством деятельности ТНК, но и в свою очередь способствуют формированию и расширению деятельности ТНК.

Целесообразность ПЗИ мотивирована, в конечном итоге, прибылью.

16.Формы прямых зарубежных инвестиций (пзи). Технологический трансфер.

В современных условиях распространенной формой ПЗИ становятся невещественные, подвижные активы. Последние имеют место при небольшом первоначальном финансировании, а то и без всякого перемещения финансового капитала за рубеж. Наиболее вероятной причиной распространения названной формы является боязнь экспроприации.

Технологический трансфер включает не только появление на рынке нового оборудования, но также и умение работать не нем (техники исполнения операций не нем). В отраслях промышленности, в которых роль интеллектуальной собственности существенна, таких как фармакология или образование, медицина, научные исследования доступ к ресурсам и разработкам материнской компании приводит к получению выгод, возможно, намного превышающих те, которые могли быть получены вследствие вливания капитала.

17.Положительное и отрицательное влияние

Положительное влияние(1)Накопление капитала.2)Технологически и управленческие знания.3)Региональное и отраслевое развитие.

4)Внутренняя конкуренция и предпринимательство.

5)Платежный баланс.

6)Труд.

Отрицательное влияние:

1)Индустриальное господство.

2)Технологическая зависимость.

3)Нарушение экономических планов.

4)Культурные изменения.

5)Вмешательство ТНК в деятельность правительства принимающей страны.

18. Последствия пзи для инвестирующей страны.

1. Зарубежные прямые инвестиции означают дополнение к ВНП инвестирующей страны за счет прибылей, роялти и отчислений, перечисленных филиалами.

2. Во многих случаях, внутрифирменные трансферы создают дополнительные экспортные возможности.

3. Многие страны содействуют ПЗИ, рассматривая их как средство стимулирующее рост, расширение экспортных рынков и служащее другим целям, включая политические

4. Главный отрицательный момент касается занятости. Многие организации указывают не только на открытую потерю работы, но также на воздействие на импорт и экспорт.

19. Перспективы и проблемы пзи в экономику Украины.

Наиболее привлекательными для западных инвесторов регионами на сегодня являются Киев, Донецкая обл., Одесская обл., Закарпатская обл., Днепропетровская обл. Объемы ПЗИ в Украину могли бы существенно вырасти в условиях стабильности украинских рынков, законодательства, политики и валюты, т.е. в условиях предсказуемости экономического и социально-политического развития Украины. Кроме этих серьезных макроэкономических проблем, специалисты Организации промышленного развития при ООН (ЮНИДО) определили и ряд важных микроэкономических проблем, возникающих при инвестировании. Это незнание или нежелание руководителей предприятий Украины работать по установившимся в мировой практике правилам, отсутствие опыта работы с иностранными инвесторами, а также нежелание руководителей предприятий идти на материальные затраты в процессе привлечения инвестиций. С целью разрешения этих проблем, в Украине принята специальная Программа поощрения иностранных инвестиций. Основная цель этой Программы - поощрение вложения иностранного капитала в приоритетные отрасли экономики Украины за счет предоставления льгот и страховых гарантий по наиболее эффективным инвестиционным проектам,

20. Валютные отношения. – це невід’ємний елемент сучасних ринкових зв’язків, для аналізу якого застосована теорія ринкового попиту і пропозиції, що ґрунтується на законах конкуренції. Основною формою валютних відносин є міжнародні розрахунки, які проводяться з міжнародних операцій (комерційних і некомерційних платежів) і відображаються в узагальненому вигляді в платіжних балансах усіх країн світу. Міжнародні розрахунки — це: а)комерційні платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов'язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прями ми іноземними інвестиціями; б)некомерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо. В сучасній практиці розрахунки між банками різних країн з боргових вимог і зобов'язань здійснюються в основному у ВКВ. Основні форми міжнародних розрахунків. Акредитив — це розрахунковий або грошовий документ, який є дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред'явникові акредитива певну суму грошей.

Безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований без згоди зацікавлених сторін. Зобов'язання двох банків дають експортеру найнадійніший захист від ризику. Може бути варіант: непідтверджений безвідкличний акредитив, коли зобов'язання сплати векселя лежить лише на банку, що відкриває акредитив (банк імпортера).

Відкличний акредитив банк імпортера може змінити і навіть анулювати дію акредитива в будь-який час без згоди експортера.

Передатний акредитив застосовується за домовленістю з покупцем у тому випадку, коли продавець має субпостачальників, яким він передає частину цього акредитива. Передатний акредитив дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів субпідрядникам.

Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів грошові кошти, що належать клієнту, від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їхню адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок у банку.

Ця форма платежу широко розповсюджена, оскільки дешевша у порівнянні з акредитивом.

Валюта – грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару:

Конвертовані в. – в. країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші в.

Частково конв. – в.країн, що зберігають певні валютні обмеження. Більшість західноєвроп. Валют є такими.

Неконв. – в.країн, що повністю зберігають валютні обмеження по всіх операціях.

Валютний курс – ціна валюти однієї країни в грошових одиницях іншої країни.

Гнучкі валютні курси – система, за якою курси обміну нац. Валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції.

Фіксовані валютні курси – система, за якою валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів.

Чинники валютного курсу – порівняльна продуктивність праці, довгострокові темпи зростання ВВП, місце та роль країни у світовій торгівлі, вивіз капіталу, інфляція, відносний рівень реальних відсоткових ставок (Більш сильна інфляція і більш низькі реальні відсоткові ставки призводять до знецінення валюти.), стан платіжного балансу країни, очікування учасників валютного ринку, валютна інтервенція, тобто втручання центральних банків і казначейств у валютні операції.

21. Валютний ринок – це система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти на певних умовах.

Особливість цього ринку полягає в тому, що він: нематеріальний; не має конкретного місцезнаходження, єдиного центру; механізм його функціонування — обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни.

Спотовий ринок - це ринок, на якому здійснюються операції поточного, негайного (або касового) обміну валютами між двома країнами. Курси негайного обміну валют називаються поточними (спот) курсами. А самі операції утворюють ринок готівкової валюти.

Форвардний ринок — це ринок, на якому здійснюються термінові валютні операції з іноземною валютою. Різниця між курсами спот і форвард визначається як знижка з курсу спот, коли курс термінової угоди нижчий, або премія, коли він вищий від курсу спот.

Альтернативою форвардним контрактом є угода своп, що є комбінацією поточної (готівкової) і термінової операції. Валютна операція своп поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки (продажу) валюти за курсом спот з одночасною форвардною угодою щодо купівлі цієї ж валюти за курсом з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу.

Валютні ф`ючерси – це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржовому ринку. Валютні ф’ючерси є форвардними контрактами, тобто передбачають майбутній обмін валютами. Однак строки, а головне, умови обміну відрізняються від умов форвардних контрактів, що дозволяє більш гнучко уникати валютних ризиків.

Валютний опціон – це контракт, що засвідчує право його покупця, але не зобов’язує його купити або продати стандартну суму іноземної валюти на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

На валютному ринку зі спекулятивною метою здійснюються також арбітражні операції, тобто операції купівлі-продажу валюти з метою отримання прибутку. Від спекулятивних операцій вони відрізняються тим, що завжди є стабілізаційними, оскільки сприяють короткостроковому вирівнюванню валютних курсів на різних валютних ринках, а спекулятивні операції здійснюється для отримання максимального прибутку, завдяки різниці курсів іноземної та національної валюти.

Валютна політика – варіанти:

1.Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу.

2. Жорсткий валютний контроль.

3.Плаваючі валютні курси

4.Постійно фіксовані валютні курси

5.Компроміс валютних курсів.

Вважається, що застосування першого варіанту обмежене, другого – практично неприйнятне. Відтак в якості реальних звичайно розглядають три варіанти.

22. Бреттон-Вудська валютна система. Вперше валютна система стала ґрунтуватися на міждержавній угоді, яка встановлює загальні для всіх правила і засновує міжнародну організацію – МВФ. Принципи: 1.Золотовалютний стандарт, який означав, що деякі валюти в міжнародних розрахунках розглядаються як еквіваленти золота і можуть функціонувати в якості резервів. 2.Фіксовані паритети, погоджені в рамках МВФ, на основі яких порівнювались і оцінювались валюти. 3.Конвертованість валют, свобода і багатосторонність платежів по поточних операціях.

Ямайська валютна система. 1978. Принципи: 1.Змінився носій світових грошей: СДР – колективна валюта МВФ і ЕКЮ – колективна валюта ЄС. 2.Дозволяються як фіксовані, так і плаваючі валютні курси або їх змішаний варіант. 3.Наявність замкнутих валютних блоків, котрі, з одного боку, є учасниками світової валютної системи, а з іншого – в середині них існують особливі відносини між країнами-учасницями.4.Розширені права МВФ, який виробив основні принципи: валютний курс повинен бути економічно обґрунтований; здійснювати інтервенцію з метою згладжування значних хаотичних короткострокових курсових коливань; при проведенні інтервенції враховувати інтереси інших країн.

23. Економічна інтеграція - це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства. Слово "інтеграція" походить від латинського "іntеgег" - цілий; отже, інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.

Глобалізація означає тісну взаємодію і переплетіння економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкованих зв'язків між суб'єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобаль­ної) для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин. Поняття глобалізації тісно пов'язане з інтернаціоналізацією господарського життя. Глобалізація супроводжується утворенням міжнародних організацій, що є регуляторами цього процесу. В економічній сфері це, насамперед все, економічні підрозділи ООН (ЕКОСОР, ЮНІДО, ЮНКТАД та ін.), Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі, міжнародні організації в окремих галузях економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Глобалізація надає інтеграційним процесам загальносвітовий характер; кожна країна взаємодіє з іншими країнами не тільки безпосередньо (наприклад, через зовнішню торгівлю), а й через механізм опосередкування, - включаючись до світового ринку, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Регіоналізація - це поглиблення міжнародних зв'язків на компактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, а й спільністю природних, історичних, економічних, політичних, культурних умов.

Рівні регіоналізації. У просторовому відношенні можна виокремити такі рівні регіоналізації: макрорегіональний - об'єднання держав великого регіону. Такими регіонами є: Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа, Центральна Азія (азіатські країни колишнього СРСР, а також Монголія), Південна Азія, Східна і Південно-Східна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон (сполучає кілька регіонів Азії, Австралію, деякі країни Північної й Південної Америки), Північна Америка, Латинська Америка, Близький Схід, Західна і Центральна Африка, Східна Африка, Південна Африка; мезорегіональний - співробітництво між прикордонними адміністративно-територіальними утвореннями держав, наприклад, єврорегіони; мікрорегіональний - спільні спеціальні економічні зони(СЕЗ).