25. Европейская интеграция. Ес

Історично найбільш рельєфно інтеграційні процеси виявились в За­хідній Європі. З самого початку вони були викликані необхідністю відбу­дови економіки країн цього регіону після Другої світової війни.

Щоб полегшити реалізацію плану Маршала, 16 європейських країн в 1948 році створили Організацію європейського економічного співробіт­ництва, її цілями були: стабілізувати валюти;об'єднати економічний потенціал;поліпшити торговельні відносини. Однак ця організація виявилася слабкою і не змогла забезпечити не­обхідного економічного зростання… Пошук нових форм співробітництва відбувався в двох основних на­прямах:

Перший напрям передбачав: а) усунути перешкоди на шляху просування товарів, капіталу і людей; б) гармонізувати політику різних країн у галузі економіки; в) створити єдині зовнішні тарифи.

Ці ідеї, врешті-решт, втілилис в створенні Європейського Союзу.

Перший етап формування Європейського Союзу пов'язаний зі створенням, за Паризьким договором, (8 квітня 1951 р.) Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності в серпні 1952 р. Творцями ЄОВС стали: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди. Мета ЄОВС — сприяти економічному зближенню між країнами, які увійшли до нього, шляхом створення єдиного ринку вугілля і сталі. В 1953 р. скасовано митні обмеження в торгівлі залізом і брухтом, а дещо пізніше – і сталлю; в 1954 р. – на спеціальні сталі. В 1980 р. введено контингентування виробництва в цих країнах. У 1985 р. скасовано державні субсидії сталеливарній промисловості.

Другий етап формування Європейського Союзу пов'язаний з Римським договором (25 березня 1957р.) про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євратом, котрий набрав чинності 1 січня 1958 р. Творцями ЄЕС і Євратом стали ті ж самі 6 європейських країн. Мета ЄЕС (Спільного ринка) — забезпечення постійного і збалансова­ного розвитку економік країн-учасниць, підвищення рівня життя насе­лення шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів і ро­бочої сили. Мета Євратому — розвивати ядерну енергетику в країнах, що підписа­ли договір. Це співтовариство дозволило побудувати низку АЕС, прово­дити спільні дослідження в галузі ядерної енергетики.

Третій етап формування Європейського Союзу пов'язаний з об'єднанням в 1967 р. трьох співтовариств (ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) і створенням Європейського співтовариства (ЄС).

До складу ЄС спочатку увійшли 6 країн: Франція, Бельгія, ФРН, Люксембург, Італія, Нідерланди; в 1973 р. — Велика Британія, Данія, Ірландія; в 1981 р. — Греція; в 1986 р. — Іспанія, Португалія. Цілі ЄС — створення єдиної Європи шляхом поступового злиття національних економік і розвиток спільних інститутів.

Маастрихтський договір (підписа­ний 12 країнами ЄС 7 лютого 1992 року і набрав чинності 1 листопада 1993 року після ратифікації його всіма країнами) про утворення Євро­пейського Союзу. Нині до складу ЄС входять 27 країн: Ірландія, Греція, Данія, Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург, Франція, Бельгія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, ФРН, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта, Румунія, Болгарія. Основними цілями Європейського Союзу є: закріпити результати, досягнуті на попередніх етапах інтеграції країн Європейського співробітництва, включаючи створення єдиного ринку; підвищити ефективності механізмів і органів Європейського спів­робітництва; сприяти збалансованому, усталеному розвитку економіки і соціаль­ної сфери в країнах-учасницях Європейського співробітництва в умо­вах ліквідації внутрішніх кордонів між ними і поглибленню еко­номічного та валютного союзу; підвищувати роль Європейського співробітництва на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики без­пеки 27 країн, що виступають як єдине ціле; посилити захисту прав та інтересів громадян країн-учасниць шляхом введення громадянства Європейського Союзу. Відповідно до Маастрихтського договору, функціонування Євро­пейського Союзу передбачає: Проведення спільної зовнішньої політики і політики безпеки (за­хист спільних інтересів, підтримання миру і міжнародної безпеки; зміцнення демократії; економічні аспекти безпеки; зв'язки із Західноєвропейським союзом з питань оборони). Співробітництво в галузі правосуддя і внутрішніх справ: вільне пересування і перебування на всій території Європейського Союзу; право громадян країн-учасниць обирати і бути обраними до місцевих органів і в Європарламент; захист громадян Союзу за його межами посольством або консуль­ством; право петицій Європейському Парла­менту; контроль за зовнішніми кордонами Союзу; митне співробітництво; візова політика; імміграційна політика, боротьба з контрабандою, теро­ризмом, наркобізнесом; співробітництво в галузі цивільного права.

Договір про Європейський Союз передбачає істотні обмеження дер­жавного суверенітету в економічній галузі (питання валюти, податків, бю­джету і т. ін.), у зовнішній політиці, в питаннях оборони та соціального ре­гулювання. Таке рішення викликало в багатьох громадян побоювання втрати національної самобутності, своїх етнічних, моральних, культурних та дер­жавних коренів. Відтак для того, щоб сумістити подальшу інтеграцію з са­мостійністю і самобутністю націй з правами людини, було ухвалене рішення впровадити в законодавство ЄС принцип субсидіарності. Суть цього принципу полягає в тому, що рівень влади і управління, на котру ухвалюється рішення, залежить від характеру проблем, що вирішуються: все те, що можна вирішити «внизу», там і вирішується, а те, що неможли­во, те передається для вирішення «вище».

Європейський Союз є осередком, що стимулює загальноєвропейський інтеграційний процес.

26. СНГ

Після, розпаду СРСР, в тому ж 1991 році, на його теренах було прого­лошено утворення нової спільноти — Співдружності Незалежних Держав (СНД). До цієї організації входять: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна.

Цілями Співдружності в економічній та правовій галузях є: формування спільного економічного простору на базі координація соціальної політики, розвиток системи транспорту і зв'язку, а також енергетичних систем; координація кредитно-фінансової політики; сприяння розвиткові торговельно-економічних зв'язків країн-учасниць; заохочення та взаємний захист інвестицій; сприяння стандартизації та сертифікації промислової продукції і то­варів; правовий захист інтелектуальної власності; сприяння розвиткові спільного інформаційного простору; здійснення спільних природоохоронних заходів, надання взаємодопо­моги в ліквідації наслідків екологічних катастроф та інших надзвичай­них ситуацій; здійснення спільних проектів і програм в галузі науки і техніки, освіти, охорони здоров`я, культури і спорту. Координує співробітництво органів виконавчої влади держав-учасниць СНД в економічній, соціальній та інших сферах загальних інте­ресів — Рада голів урядів. Згідно зі Статутом СНД, Рада збирається на засідання 4 рази на рік. Позачергові засідання Ради можуть скликати­ся за ініціативою уряду однієї з держав-учасниць.Відповідно до Статуту СНД передбачається функціонування Економічного Суду, органів галузевого співробітництва, інших інститутів.

Однак передчасне інституційне об'єднання дій країн СНД в соціаль­но-економічній галузі без формування національних ринкових систем мо­же перетворити Співдружність у штучне утворення.Лише заходи щодо розвитку приватнопідприємницької інтеграції або інтеграції знизу дозволять призупинити реальний процес дезінтеграції і, в кінцевому підсумку, покласти початок реінтеграції країн СНД. Зро­зуміло, що інтеграційні інститути повинні створюватися в разі не­обхідності в міру розвитку приватнопідприємницької інтеграції. Різновекторність напрямків інтеграції зумовлена розбіжностями в орієнтаціях політичних сил в країнах-членах.

СНД відповідає рівню зони преференційної торгівлі. Пропозиції уряду України щодо побудови механізму зони вільної торгівлі одержали підтримку в 2003 р. урядами Росії, Білорусі й Казахстану в рамках так званого Єдиного економічного простору(ЄЕП). Але це рішення поки що не втілюється в життя. В межах СНД утворюють­ся локальні об'єднання з більш тісними зв'язками: Співтовариство Росії і Білорусі, ЄврАзЕС, ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Така різновекторність напрямків інтеграції багато де в чому пояснюється розбіжностями в орієнтаціях політичних сил в країнах-членах.

27. ЧЕС

Україна є членом регіонального об'єднання — Організації Чорноморсь­кого економічного співробітництва (ОЧЕС). Воно офіційно було засноване в 1998 p., нараховує 12 членів: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна. Цілями ОЧЕС є: розвиток багатостороннього й двостороннього співробітництва; поліпшення умов для підприємницької діяльності; співробітництво в провідних галузях економіки, зокрема, утворення спільної транспортної системи; співробітництво щодо запобігання забруднення Чорного моря. В 1994 р. було утворено Чорноморський банк торгівлі й розвитку (ЧБТР), який має сприяти економічному розвитку країн Чорноморського регіону.