- •1.Милозвучність мови.
- •2.Фонетичні засоби милозвучності української мови.
- •3.Чим пряма мова відрізняється від непрямої?
- •4.Діалог. Розділові знаки при діалозі.
- •5.Що називається прямою мовою? Навести приклад.
- •6.Чим відрізняється за будовою тексти творів,що належать до різних типів мовлення?
- •7.Пунктограми при прямій мові та діалозі. Навести приклад.
- •8.Розділові знаки при прямій мові.
- •9.Чим відрізняється речення від інших одиниць мови?
- •10 . Як пряму мову зробити непрямою? Навести приклад.
- •11 .Чим цитата відрізняється від прямої мови?
- •12.Доберіть заголовок до тексту…
- •13.Схематично представте подані речення:
- •14. Що таке літературна норма?
- •15.Дайте визначення поняття „мова".
- •16. Які види мовленнєвої діяльності вам відомі
- •17. Напишіть слова українською мовою.
- •18.Охарактеризувати поняття стиль у мовознавстві та поняття стиль висловлювання.
- •20.Охарактеризувати поняття індивідуальний функціональний стиль.
- •21. Науковий стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •22. Офіційно-діловий стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •23. Публіцистичний стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •24. Художній стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •25. Конфесійний стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •26. Розмовний стиль української мови ( сфери використання, основні ознаки, мовні засоби, підстилі та жанри)
- •27. Стилістичне значення як поняття стилістики.
- •28. Стилістичні норми української мови.
- •29. Характеристика мовних норм української мови.
- •30. Структура стилістики української мови.
- •32. Стилістична система національної мови
- •33. Публіцистичний стиль мовлення
- •34. Опис.
- •35. Роздум
- •36. Жанри мовлення . У межах кожного функціонального стилю виділяються жанри висловлювання. Кожний з них має певну композицію і тематичну побудову.
- •38.Стилістична диференціація української лексики.
- •39.Стилістичне використання багатозначності.
- •40.Риторика середніх віків.
- •41.Публічний виступ.Жанри публічного виступу.
- •42.Публічний виступ і стиль мовлення їх взаємозв’язок.
- •43.Характеристика академічного красномовства.
- •44.Розвиток риторики у Київській Русі.
- •45.Політичне красномовство як один із видів з публічних виступів.
- •47.Чим регламентується вибір мовцем стилю свого висловлювання?Назвіть сферу вживання кожного із стилів мовлення.
- •48.Назвати жанри мовлення.Охарактеризувати їх.
- •49.Що вивчає стилістика художньої літератури?
- •50.Що єднає стилістику з культурою мови?
- •51. Які функції виконують стилі?
- •52. Церковне красномовство як вид публічного виступу.
- •53. Суспільство – побутове красномовство. Загальна характеристика.
- •54. Які різновиди наукового стилю ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
- •55. Чому риторику вважають одночасно і наукою і мистецтвом?
- •56. Стилістична помилка.
- •57. Ораторське мистецтво в древньому світі.
- •58. Контекст як одне з основних понять стилістики.
- •60. Функціональний стиль. Критерії класифікації функціональних стилів.
27. Стилістичне значення як поняття стилістики.
Стилістичне значення є «робочим» поняттям практичної стилістики і практичної риторики. Часто вважають, що конотація і стилістичне значення є тотожними поняттями. Вони близькі, синонімічні, можуть бути взаємозамінними, але між ними відчувається різниця як між ознакою (властивістю) і результатом дії чи вияву цієї ознаки, тобто конотація — це ознака, властивість, здатність мовної одиниці, а стилістичне значення — уже породжений цією здатністю результат, значення.Стилістичним значенням називають додаткове, супровідне до лексичного та граматичного значення мовної одиниці. Воно обмежує використання цієї одиниці певним стилем, типом мовлення чи видом тексту і має стилістичну вартість — маркованість, якою й протиставляється нейтральним значенням. Стилістичні значення і конотації бувають кількох типів залежно від того, який додатковий до основної інформації компонент переважає у мовній одиниці.
1. Аксіологічне (оцінне) стилістичне значення. Воно співвідноситься з оцінно-раціональним сприйняттям світу, виражає закріплене традицією оцінне ставлення до денотата (предметів, осіб, явищ тощо) за принципом «позитивне — негативне», «добре — погане»: мудрість — глупота.
2. Емотивне (емоційне) стилістичне значення співвідноситься зі сферою емоційно-чуттєвого сприймання і закріплює узагальнені емоційні характеристики денотатів, надані їм мовцями впродовж віків: матусенька, ріднесенький, красень.
3. Образно-експресивне стилістичне значення співвідноситься зі сферою чуттєво-образного сприймання мовців, при якому предмети кваліфікуються за якимись ознаками, властивостями, прикметами, що інтенсивно виражені, тобто експресивні. Ці ознаки можуть передаватися через інший предмет, якому вони первісно належать або в якому сильніше виражені: яга, тигриця, відьма (про злу жінку);
28. Стилістичні норми української мови.
Стилістична норма — усталена й суспільно усвідомлювана функція (функції) мовної одиниці.
Стилістична норма одночасно буває і якоюсь іншою мовною нормою (фонетичною, морфемною тощо). Наприклад, у лексемі завод кінцевий приголосний [д] вимовляється дзвінко, без оглушення. Це одна з норм вимови, а в ширшому осмисленні — фонетична норма. Водночас вона є і нормою стилістичною, отже, фонети- ко-стилістичною. Недотримання цієї норми викликає в обізнаного з нормами літературної вимови слухача відчуття дисгармонії, незграбності, негативне ставлення до нелітературної вимови кінцевого звука у слові завод. Якщо замість братик вимовити братік, то порушаться морфемно-стилістична і орфоепічна норми, тому що суфікс -ік українським словам не властивий. Стилістичні явища мови не мають власної, тільки їм властивої (індивідуальної) природної репрезентації, окремої мовної матеріалізації, як, наприклад, фонетичні, морфологічні та інші засоби. Лінгвостилістичний (а в його межах і експресивний) аналіз є своєрідним продовженням аналізу мовних одиниць за іншими ознаками — фонетичними, лексичними, морфологічними тощо.