Розділ 11. Захист і соціально – трудова реабілітація інвалідів план

11.1. Поняття інвалідності її причини та види

11.2. Соціальна політика стосовно осіб з обмеженими можливостями та моделі інвалідності

11.3. Правові засади та механізм соціального захисту інвалідів в Україні

11.4. Професійна реабілітація та працевлаштування інвалідів

11.5. Соціально-побутові заходи та медико-соціальні аспекти захисту інвалідів

11.6. Пенсійне забезпечення інвалідів

• Резюме

• Терміни і поняття

• Питання для перевірки знань

• Завдання для індивідуальної роботи та задачі до теми

• Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цього підрозділу, ви будете ЗНАТИ:

• поняття інвалідності її причини та види

• правові засади соціального захисту інвалідів

• особливості пенсійного забезпечення інвалідів

• гарантії працевлаштування інвалідів

• реабілітаційні заходи щодо активізації життєдіяльності інвалідів

• соціально-побутові заходи захисту інвалідів

• медико-соціальні аспекти захисту інвалідів

• пенсійне забезпечення інвалідів

а також УМІТИ:

аналізувати заходи та правові засади соціального захисту інвалідів

визначати вимоги соціальної моделі інвалідності до суспільства

розраховувати розміри пенсій основним групам інвалідності в Україні

11.1. Поняття інвалідності її причини та види

На відміну від активного економічно пасивне населення - це люди, які знаходяться на утриманні сім’ї та суспільства (інваліди І та II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах).

«Інвалід, від (лат. — слабкий, немічний),—як говориться в Статті 2. Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,— є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті”.

Обмеження життєдіяльності — це повна чи часткова втрата особою здатності чи можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися і займатися трудовою діяльністю.

Інвалідність (Стаття 3.) як міра втрати здоров'я і визнання особи інвалідом

визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи (МСЕ) Міністерства охорони здоров'я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.

В залежності від ступеня порушення функцій організму й обмеження життєдіяльності встановлюються перша, друга, третя групи інвалідності, а особам у віці до 16 років категорія «дитина-інвалід».

Інвалідність служить інтегральним показником здоров'я населення, умов життя, побуту, праці і у цілому стану довкілля. В останні роки спостерігається постійний ріст частоти первинної інвалідності, що в значній мірі пов'язано із соціально-економічною ситуацією в країні, погіршенням стану здоров’я та зростаючим рівнем виробничого і побутового травматизму.

Основними причинами інвалідності є:

• хвороби системи кровообігу;

• злоякісні новоутворення;

• травми й отруєння;

• хвороби нервової системи;

• хвороби органів почуттів;

• хвороби кістково-м'язової системи і сполучних тканин.

Розрізняють наступні види інвалідності:

• загальні захворювання;

• трудове каліцтво;

• професійне захворювання;

• інвалідність з дитинства;

• інвалідність з дитинства внаслідок поранення (контузії, каліцтва);

• інвалідність пов'язана з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни; інвалідність, пов'язана з аварією на Чорнобильської АЕС, наслідками радіаційних впливів і особистою участю в діяльності підрозділів особливого ризику.

Каліки, сліпі, глухі, німі, люди з порушеною координацією руху, чи цілком частково паралізовані і т.п. визнаються інвалідами в силу очевидних відхилень від нормального фізичного стану людини. Інвалідами визнаються також особи, що не мають зовнішніх відмінностей від звичайних людей, але страждають захворюваннями, які не дозволяють їм трудитися в різних сферах діяльності так, як це роблять здорові люди. Наприклад, людина, що страждає ішемічною хворобою серця, не здатна виконувати важкі фізичні роботи, але розумова діяльність їй цілком під силу.

В

Поділ інвалідів на групи

сі інваліди за різними підставами поділяються на кілька груп(Див. Рис.11.1.).

За віком

По виникненню інвалідності

По ступеню працездатності

За характеромзахворювання

Рис.11.1.Поділ інвалідів на групи за різними підставами

Як видно з класифікації груп інвалідів за різними підставами, вона включає наступні ознаки:

За віком:

• діти-інваліди;

• інваліди-дорослі.

По виникненню інвалідності:

• інваліди з дитинства;

• інваліди війни;

• інваліди праці;

• інваліди загального захворювання.

По ступеню працездатності:

• інваліди працездатні;

• частково працездатні;

• непрацездатні інваліди;

Так, інваліди I групи (непрацездатні), інваліди II групи (тимчасово непрацездатні чи працездатні в обмежених сферах), інваліди III групи (працездатні в певних безпечних, не шкідливих для здоров’я умовах праці).

За характеому захворювання інваліди поділяються на:

• мобільних;

• маломобільних;

• нерухомих.

У залежності від приналежності до тієї чи іншої групи вирішуються питання працевлаштування й організації побуту інвалідів. Маломобільні інваліди (здатні пересуватися тільки за допомогою колясок чи на милицях) можуть працювати вдома чи з доставкою їх до місця роботи. Ця обставина обумовлює багато додаткових проблем: обладнання робочого місця вдома чи на підприємстві, доставка замовлень інваліду, що працює вдома і готових виробів на склад чи споживачу, матеріально-сировинне і технічне постачання, ремонт, профілактика устаткування вдома, виділення транспорту для доставки інваліда на роботу і з роботи і т.д.

Ще складніше ситуація з нерухомими інвалідами, прикутими до постелі. Вони не можуть без сторонньої допомоги пересуватися, але здатні працювати розумово, аналізувати суспільно-політичні, економічні, екологічні й інші ситуації; писати статті, художні твори, створювати картини, займатися бухгалтерською діяльністю і т.п.

Якщо такий інвалід живе в родині, багато проблем вирішується відносно просто. А якщо він самотній? То тут потрібні спеціальні працівники, які знаходили б таких інвалідів, виявляли їхню здатність, допомагали одержувати замовлення, укладали договори, постачали необхідні матеріали й інструменти, організовували збут продукції і т.п. Зрозуміло, що такий інвалід має труднощі і у повсякденному побуті, починаючи з ранкового туалету і закінчуючи забезпеченням продуктами. В усіх цих випадках інвалідам допомагають спеціальні соціальні працівники, що за догляд за ними одержують заробітну плату. За сліпими, але мобільними інвалідами також закріплюються оплачувані державою чи благодійними організаціями працівники.