10.3. Державна молодіжна політика та гарантії соціального захисту молодих громадян

Молодь, як засвідчує енциклопедичний словник¹ це — велика суспільна, соціально-демографічна група, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічний і суспільно-політичний стан, духовний світ знаходяться в становленні, формуванні.

До молоді згідно законодавства в Україні відносяться громадяни України віком від 14 до 30 років, причому з них неповнолітні це - громадяни віком до 18 років. Але до розряду молодих сімей відносяться подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років. Тому до молоді можна віднести вікову групу від 14 до 35 років. Серед молоді різні дослідники молодіжних проблем виділяють від трьох до п’яти груп.

Не вдаючись у полеміку по цій проблемі, відзначимо, що в даному випадку заслуговує на увагу точка зору відомого українського вченого з проблем соціології молоді М.Ф.Головатого. який поділяє думку стосовно поділу молоді на

п'ять груп: ²

1. підліткову — 14—15 років;

2. передюнацьку— 16—17;

3. ранньоюнацьку — 18—20;

4. середньоюнацьку — 21—25

5. старшоюнацьку — 26 – 30 - 35 років.

Деякі учені - фахівці по молодіжній проблематиці розглядають три основних періоди в житті молодої людини.

До першого( до 18років - вибір професії) вони відносять так називаний період пошуку, коли молода людина сам для себе визначає і приймає рішення — ким бути, яким (який) бути, яку професію, спеціальність обрати, яким образом і в якій сфері діяльності реалізувати свої знання, здібності, талант.

До другого періоду (18 – 24 - здобуття освіти, професії і перші кроки самостійного життя) можна віднести той час, протягом якого молода людина інтегрується в суспільство. У даному випадку мова йде про перші роки роботи юнаком і дівчин на виробництві, у науці, культурі, інших сферах.

Третій період (26 – 28,30,35 років - період самореалізації у виробничій та громадській діяльності.) він пов’язаний з інтенсивною, часто творчою, продуктивною діяльністю молодого громадянина, коли вже є освіта, професія, часто — родина, певні житлово-побутові умови. Такий розподіл на життєві періоди в цілому також цілком прийнятний.

Верховною Радою України 15.08.92 прийнято Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", якою визначено завдання, принципи, головні напрями, механізм формування та реалізації державної молодіжної політики.

Одним із головних шляхів реалізації державної молодіжної політики зазначена Декларація передбачає розробку та реалізацію цільових комплексних молодіжних програм, які фінансуються за рахунок цільових коштів, виділених у державному бюджеті. Згідно із ст. 85 Конституції України затвердження зазначених програм належить до повноважень Верховної Ради України.

Законом України від 05.02.93 "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" були визначені загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Якщо прослідити історичні засади нормативно-правової бази та суб’єктів молодіжної політики в Україні за останнє десятиліття, то тут слід відмітити цілий ряд структурних змін і в Уряді, і взаконодавчій базі. Так, Указом Президента України від 31.05.2000 № 740 також затверджено Положення про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, а з 2004 року цей комітет переіменовано Указом Президента України від 30 липня 2004 року № 852 переіменовано в “Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді», а Указом Президента України від 18 серпня 2005 року № 1176/2005 затверджено положення про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. І нарешті в рамках адміністративної реформи Указом Президента України № 645/2011 від 06.06.2011 р. ”Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України” було створене об’єднана державна установа по реалізації молодіжної політики. В структуру останнього входить Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді. Ці головні державні структури як суб’кти безпосередньо і займається реалізацією основних напрямів молодіжної соціальної політики¹.

Що ж являє собою молодіжна соціальна політика і які її напрями в перехідний до ринку та період структурних змін і ринкових трансформацій в Україні? (Див.Рис.10.1.)

Молодіжна політика це — невід'ємна складова частина соціальної політики держави, інших суб'єктів суспільно-політичного життя і відносин, яка спрямована на створення реальних умов, стимулів і конкретних механізмів реалізації інтересів і самореалізації молодих громадян країни, здійснення їхніх життєвих цілей і планів.

До основних напрямків молодіжної політики в перехідний до ринку період згідно Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” слід віднести:

1. соціальна адаптація молоді до умов ринкової економіки(ст.3-5.);

2. надання гарантій в отриманні освіти(ст.11.);

3. надання гарантій в отриманні професіональної підготовки та працевлаштування(ст7);

4. введення системи довгострокового кредитування підготовки кадрів (отримання освіти у приватних закладах)(ст11.);

5. розвиток студентського та молодіжного бізнесу(ст.8);

6. введення системи довгострокового пільгового кредитування будівництва і придбання жилих будинків і квартир(ст10.).