1.3. Порядок реєстрації банків, філій, представництв і відділень

Механізм створення банків регламентується Положенням «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» № 375 від 31.08.2001 р.

Під час створення банку першочергового значення набувають вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку. Мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути менше 75 млн грн. Статутний капітал банку формується винятково грошовими внесками учасників банку.

Для державної реєстрації банку уповноважена особа подає до територіального управління НБУ такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи або голови спостережної ради;

2) установчий договір за підписами засновників або учасників банку, завірений печаткою.

В установчому договорі зазначають:

– організаційно-правову форму банку;

– напрями діяльності та спеціалізацію;

– мету діяльності;

– склад засновників;

– розмір, порядок і строки формування статутного капіталу;

– порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

– повноваження особи, яка має діяти від імені банку тощо.

3) статут банку, затверджений установчими зборами, в якому зазначають:

– повну та скорочену назви банку;

– місце розташування банку;

– організаційно-правову форму;

– напрями діяльності;

– розмір і порядок формування статутного капіталу, резервів, прибутків і збитків;

– положення про органи контролю або аудиту банку;

– положення про структуру управління;

– положення про реорганізацію та ліквідацію банку тощо.

4) протокол установчих зборів за підписами голови та секретаря зборів;

5) бізнес-план банку, який визначає види діяльності та стратегію його розвитку на найближчі три роки, що має вміщувати інформацію про:

– мету створення банку;

– основні види операційної діяльності;

– коло клієнтів;

– розрахунок прибутковості банку на найближчі три фінансові роки та для кожного виду діяльності зокрема.

6) прогнозний річний баланс і розрахунковий звіт про фінансові результати;

7) економічне обґрунтування прогнозних показників розрахункового балансу і розрахунку звіту про фінансові результати (опис джерел залучення та спрямування коштів, резервів для покриття можливих втрат за ризиковими операціями банку, прогнозний розрахунок економічних нормативів тощо);

8) відомості про склад спостережної ради або ради банку та ревізійної комісії;

9) документи, завдяки яким можна зробити висновок про фахову підготовку та репутацію голови банку, його заступників та членів спостережної ради;

10) копію звіту про наслідки підписки на акції для банків акціонерних товариств, затверджену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням акціонерів банку;

11) угоду про передачу приміщень у власність чи оренду (щонайменше на п’ять років);

12) копії платіжних документів щодо здійснення юридичними та фізичними особами внесків до статутного капіталу банку;

13) висновок аудиторської комісії про перевірку фінансової звітності юридичних осіб – учасників банку та про походження фінансових ресурсів (фізичні особи, які вносять кошти до статутного капіталу банку в розмірі понад 200 неоподатковуваних мінімумів громадян, для підтвердження наявності цих коштів подають довідку з державної податкової адміністрації про доходи за останній звітний рік та довідку з основного місця роботи про зарплатню);

14) нотаріально засвідчені установчі документи учасників банку;

15) копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами;

16) документи, що підтверджують ділову репутацію юридичних осіб, які мають істотну частку в банку;

17) копію платіжного документа про внесення платні за державну реєстрацію банку;

18) копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди про створення банку.

Територіальне управління НБУ за місцерозташуванням банку впродовж місячного терміну з дати отримання повного пакета документів готує висновок про:

– загальну оцінку фінансового стану банку;

– платоспроможність засновників банку;

– наявність у засновників банку коштів для внесення до статутного капіталу;

– наявність обов’язкового приміщення;

– професійну придатність керівника банку.

Учасники зобов’язані до реєстрації банку сформувати і сплатити кошти у формі підписного капіталу. Повний пакет документів, зокрема статут у чотирьох примірниках, а також висновок територіального управління НБУ, подають до НБУ у Департамент банківського нагляду, і надалі передають Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ.

НБУ ухвалює рішення про державну реєстрацію банку не пізніше, ніж за три місяці після подання повного пакета документів. Рішення про державну реєстрацію банку з іноземним капіталом ухвалює правління НБУ, інших банків – Комісія НБУ. Упродовж трьох робочих днів після ухвалення рішення про реєстрацію банку видають свідоцтво про реєстрацію банку. Реєстрація відбувається внесенням банку до державного реєстру банків.

Відмова в реєстрації можлива у разі:

– порушення порядку створення банку;

– невідповідності установчих документів чинному законодавству;

– подання неповного пакета документів;

– незадовільного фінансового стану бодай одного зі засновників банку;

– професійної непридатності керівництва банку;

– відсутності необхідних приміщень, інформаційної техніки та систем.

Після реєстрації банку в територіальному управлінні НБУ відкривають кореспондентський рахунок, на який не пізніше, ніж наступного дня після відкриття, перераховуються кошти з накопичувального рахунку, на якому формуються фінансові ресурси, що становлять статутний капітал банку.

В разі відмови у реєстрації банку кошти з накопичувального рахунку повертають учасникам банку впродовж трьох робочих днів.

Банки можуть відкривати філії та представництва.

Філії необхідні для здійснення операційної діяльності. Банк може створювати філію на окремий баланс або відображати її операції на балансі банку. Якщо філія виділяється на окремий баланс, вона може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків, може мати окремий кореспондентський рахунок або працювати на єдиному кореспондентському рахунку з банком. Якщо філія не виділяється на окремий баланс, банк зобов’язаний забезпечити щоденне формування фінансової та операційної звітності філії, її доступ до НБУ, повне відображення всіх операцій філії на балансі банку в день їх здійснення.

Філії банку діють від імені банку згідно з Положенням «Про філію». Філії банку мають право здійснювати банківські операції у межах отриманої банком ліцензії та письмового дозволу.

Банки мають право відкривати філії на території області, якщо регулятивний капітал банку становить щонайменше 3 млн євро, і на території України, якщо регулятивний капітал банку становить щонайменше 5 млн євро, а банк функціонує щонайменше один рік з моменту отримання ліцензії. Також стан формування резервів має відповідати чинному законодавству, банк повинен сплачувати кошти до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), дотримуватися економічних нормативів і бути прибутковим.

Для відкриття філії банк подає до територіального управління НБУ клопотання про надання згоди щодо відкриття філії, також зазначається її місцерозташування та перелік основних видів операцій.

Якщо філія відкрита і зареєстрована, то НБУ видає повідомлення про реєстрацію, відомості про кореспондентський рахунок та про її керівництво.

Представництво банку діє на підставі окремого положення, не має права здійснювати банківську діяльність, виступає від імені банку і ним фінансується. Представництво банку відкриває поточні рахунки.

Відділення банку створюють з метою покращення обслуговування клієнтів. Банк та його філія, виділена на окремий баланс, можуть відкривати відділення за умови, що строк їхньої діяльності – щонайменше один рік і вони дотримуються нормативних та законодавчих актів.

Відділення банку має право виконувати такі операції:

– ведення рахунків юридичних і фізичних осіб;

– приймання вкладів у фізичних осіб;

– приймання готівкових коштів у фізичних осіб для здійснення комунальних та інших платежів і переказів;

– видача готівки фізичним особам за переказами на їхнє ім’я;

– приймання грошового виторгу в юридичних осіб та підприємців;

– роздрібні операції з купівлі дорогоцінних металів у фізичних та юридичних осіб;

– неторговельні операції з валютою у частині готівкового обміну валют.

Банки України мають право створювати банківські об’єднання та входити до складу промислово-фінансових груп.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські установи мають право створювати об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група, банківська спілка та асоціація. При цьому банки можуть бути учасниками лише одного банківського об’єднання.

Банківську корпорацію можуть утворювати лише банки з метою концентрації капіталів, підвищення ліквідності, зміцнення фінансового стану, а також для забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю. При цьому банківські установи зберігають самостійність у межах, зумовлених їхніми статутами та статутом банківської корпорації, але передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій. Створена банківська корпорація виконує лише функції розрахункового центру для банків – членів корпорації й не обслуговує юридичних та фізичних осіб.

Склад банківської холдингової групи також формується лише з банківських установ, при цьому материнському банку належить щонайменше 50% акціонерного (пайового) капіталу. На головний банк групи покладено додаткові функції стосовно членів групи, наприклад, відповідальність за зобов’язаннями своїх членів у межах внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено угодою між ними, а також консолідоване управління їхньою діяльністю (приклад: банківська холдингова група Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ).

У створенні фінансової холдингової групи можуть брати участь різні установи, які надають фінансові послуги клієнтам, але з-поміж них має бути щонайменше один банк, а материнська компанія повинна бути фінансовою установою з понад 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників групи. Материнська компанія у процесі координації та управління діяльністю фінансової групи має право визначати правила, які є обов’язковими для її членів. Окрім того, вона є відповідальною за зобов’язаннями своїх членів у межах власного капіталу кожного з них у групі (приклад: міжнародна фінансова група Swedbank AB).

Банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися в їх діяльність (приклади: Асоціація українських банків, Асоціація «Київська банківська спілка», Асоціація «Донецький банківський союз»).

Банківські установи можуть створювати інтегровані об’єднання з пенсійними фондами, страховими, лізинговими, факторинговими компаніями, компаніями з управління активами.

Значний фінансовий потенціал, який може бути спрямований на розвиток інноваційно-інвестиційного зростання економіки, може концентруватися у промислово-фінансових групах (ПФГ).

ПФГ – це об’єднання промислових, сільськогосподарських підприємств, банків, наукових і проектних установ, інших установ та організацій усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, яке створюється за рішенням уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку, пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки України. В складі ПФГ вирізняють головне підприємство ПФГ та її учасників.

Основними чинниками, які обмежують консолідацію банківського та промислового капіталів в Україні, є такі: ПФГ формують не за ініціативи самих учасників, а згідно з постановами уряду для вирішення держаних програм, які мають загальнодержавне значення; ПФГ не має статусу юридичної особи; до складу ПФГ може входити лише одна банківська установа, що обмежує надходження капіталу та фінансові можливості групи тощо.