16.Документальне оформлення та облік вибуття основних засобіа.

Основні засоби, що стали непридатними для користування, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.

Списанню підлягають основні засоби як такі, що:

· непридатні для подальшого використання;

· виявлені в результаті інвентаризації як недостача;

· морально застарілі;

· фізично зношені;

· пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);

· будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.

Списання з балансу установ основних засобів здійснюється шляхом їх:

· продажу;· безоплатної передачі;· ліквідації (на підставі акту).

Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі:

· керівника або його заступника (голова комісії);

· головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

· керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

· особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей (основних засобів);

· інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

За результатами обстеження комісією складаються акти про списання основних засобів. У цих актах вказуються дані, що характеризують об’єкт:

· рік виготовлення або будівництва;

· дата його отримання установою;

· первісна вартість (для проіндексованих – відновлювальна);

· сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку;

· кількість проведених капітальних ремонтів;

· інвентарний номер (якщо автотранспорт, то заводський);

· наявність дорогоцінних металів.

В акті також детально вказується наступне:

· причини вибуття об’єкта;

· стан основних частин, деталей, вузлів, конструктивних елементів;

· обгрунтування недоцільності і неможливості їх відновлення.

Для оформлення списання основних засобів застововуються:

· акт на списання основних засобів (типова форма ОЗ-3 (бюджет));

· акт про списання автотранспортних засобів (типова форма ОЗ-4 (бюджет));

· акт на списання з балансу бюджетних установ та організацій вилученої із бібліотеки літератури (типова форма ОЗ-5 (бюджет)).

Складені комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи.

17. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстраці та узагальнення інформації в них з дотриманням в них єдиних засад бухгалтерьського обліку.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтуєть¬ся на широкому застосуванні системи накопичувальних і групуваль¬них облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомо¬стей до них. Основними обліковими регістрами журнально-ордерної форми є журнали-ордери. Це комбіновані регістри синтетичного, а в багатьох випадках і аналітичного обліку. В них поєднано хроноло¬гічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійсню¬ються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсум¬ки журналів ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою: всі госпо¬дарські операції відображають за кредитом даного синтетичного рахунка і дебетом кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято за основу будови журналів-ордерів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Така бу¬дова регістрів з використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, ви¬явити помилкові записи. При цьому операції відображаються на кредиті й дебеті кореспондуючих рахунків лише однієї суми, тобто за один робочий прийом.

До журналів-ордерів відкривають окремі відомості за дебетощ рахунків, відомості аналітичного обліку до рахунків даного журн лу-ордера. Так, з метою посилення контролю за рухом і збережен¬ням грошових коштів поряд із журналом-ордером за кредитове ознакою ведуть допоміжні відомості за дебетом цих рахунків. За рахунками, які охоплюють велику кількість обліковуваних об'єктів (основні засоби, виробничі запаси, розрахунки з оплати праці тощо) аналітичний облік ведуть так само, як і за інших форм обліку — на картках або в книгах.

Записи в журнали-ордери здійснюють безпосередньо на підставі перевірених документів у порядку їх надходження й опрацювання. Якщо кількість однорідних документів за операціями значна, то їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсум¬ки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери. Наприкінці місяця за кожним журналом-ордером підбивають підсумки зробле¬них записів. Загальний підсумок за кредитом рахунка в журналі-ордері порівнюють з підсумками кореспондуючих за дебетом ра¬хунків. Це забезпечує перевірку правильності облікових записів без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають тільки за тими рахунками, за якими ведуть картки (книги) аналітичного обліку. Після закінчення місяця журнали-ордери і відкриті до них відо¬мості підписуються працівниками бухгалтерії, котрі складали їх, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів перено¬сять у Головну книгу, про що роблять відповідні відмітки. Головна книга є системним регістром синтетичного обліку, де узагальнюють¬ся дані поточного обліку, проводиться взаємна перевірка записів. У Головній книзі для кожного синтетичного рахунка відводять окре¬му сторінку.

Наприкінці місяця за кожним синтетичним рахунком Голов¬ної книги виводять залишок (сальдо), який записують в окрему гра¬фу. За даними Головної книги складають бухгалтерський баланс, а за даними окремих журналів-ордерів і їх відомостей — інші форми фінансової та податкової звітності. Після складання балансу жур¬нали-ордери складають в окрему місячну папку і здають до поточно¬го архіву бухгалтерії.

Журнально-ордерна форма бухгалтер¬ського обліку включає 7 журналів; 3 дебетові відомості; 13 відомо¬стей аналітичного обліку, Головну книгу, різні реєстри, довідки та листки-розшифровки. Розглянемо найбільш принципові положен¬ня щодо складання окремих регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.