37.Моделі аналізу макроекономічної політики.

Макроекономічна політика, на основі котрої формуються за­гальні умови, згідно з якими діють індивідуальні виробники і споживачі, розробляється та реалізується з використанням деяких моделей (формальних чи неформальних).

Вивчення економічних ідей, особливо таких, що оформлені в чіткі формалізовані моделі, необхідне й корисне для виявлення закономірностей під час прийняття рішень і реалі­зації макроекономічної політики.

Предметом аналізу макроекономічної політики є дослідження питань формування і застосування відповідного типу макроекономічної політики з певної множини альтернативних варіантів.

Для багатьох ситуацій макроекономічний аналіз зручно про­водити у термінах «цілі -засоби». Тут макроекономічна політика може розглядатись як цілеспрямована зміна стану системи, зумо­влюваного змінами параметрів останньої. Параметри системи можна поділити на дві групи: структурні характеристики системи та стани зовнішнього середовища (надсистеми чи надмоделі), ко­трі є неконтрольованими впливами; контрольо­ваними (керованими) параметрами. Зміни останніх, по суті, і є «політиками», застосування яких приводить до бажаних змін па­раметрів стану. Припускається, що параметри системи є взаємно незалежними; це дозволяє обчислювати ефекти засто­сування конкретної політики у «чистому» вигляді за сталих зна­чень усіх інших, окрім обраного, параметрів системи.

У загальному випадку m-мірний вектор V вважається вектором допустимих макроекономічних політик, а m-мірний вектор Х- вектор станів макроекономіки. Макроекономічна рів­новага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням:

(14.1)

де Р(Х, V) - матриця розмірності пт, що характеризує структуру макроекопоміки та її взаємодію із зовнішнім середовищем. Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи:

(14.2)

після підстановки якої в (14.1) останнє задовольняється тотожно.

Для малого околу точки рівноваги зміни макроекономічної політики (вектор дV) і зміни стану системи (вектор дX*) задово­льняють рівняння:

(14.3)

звідси маємо, що ефекти макроекономічних політик визначають ся матричним рівнянням:

(14.4)

де I- одинична матриця, а

є матрицею Якобі макроекономічної системи (14.3), що обчисле­на в точці рівноваги.

Добуток двох матриць, які записані в правій частині (14.4) (матриці на вектор), характеризує реакції макроекономіки на змі­ну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізація (до­пустимої множини) макроекономічних політик.

Із (14.4) ясно, що оскільки матриця

у загальному випадку невироджена, то обернена до неї завжди існує (окрім дуже спеціальних випадків, що не становлять економічного інтересу). Тому нетривіальний (ненульовий) розв'язок системи (14.3) має мі­сце, коли макроекономічні політики спричиняють ефект не лише на вектор рівноважних станів, але й на структуру системи, отже, матриця дF/дX - не повинна складатись лише з нульових елементів.

Незалежні прирости (вектори дV і дХ) вздовж гіперповерхні макроекономічних рівноваг завжди підпорядковуються умові:

(14.5)

котра, власне, і визначає переміщення з однієї точки рівноваги в іншу. Водночас вплив макроекономічних політик на стан систе­ми, зокрема на її структуру, означає, що їх ефект може виявитися нейтральним, тобто «політичний імпульс» може бути повністю згашеним зміною стану системи.

Як правило, ефекти різних макроекономічних політик дослі­джують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фік­сованими, окрім одного, а для кожної конкретної політики обчи­слюється мультиплікатор такого вигляду:

(14.6)

де дX*/дv_i; дF/дv_i - n мірні вектори-стовпчики ефектів і-ї макроекономічної політики.

Вектори (14.6) характеризують чутливість стану точки рівноваги макро-економіки щодо змін і-го параметра системи.