25. Визнання фізичної особи недієздатною

Фізична особа визнається недієздатною з моменту надання чинності рішенням суду. Але якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Справи про визнання особи недієздатною можуть порушувати члени її сім'ї, органи опіки та піклування.

Слід мати на увазі, що недієздатними можуть бути визнані не всі душевнохворі чи недоумкуваті, а тільки ті, які не здатні усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

У разі визнання фізичної особи недієздатною: 1)над нею судом встановлюється опіка; 2)вона не має права вчиняти будь-якого правочину; 3)правочини від її імені та в її інтересах вчиняє її опікун; 4)відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок одужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновлюється здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

26. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності (право на здійснення підприємницької діяльності)

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути фізичні особи з повною дієздатністю. Ст 42 Конституції передбачає можливість заборони законом певних видів підприємницької діяльності та обмеження законом підприємницької діяльності для певних осіб - депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність може бути основним видом діяльності фізичної особи. Якщо підприємницька діяльність не є основною, то законодавство про підприємництво стосується тієї її частини, яка за характером є підприємницькою.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовують нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.

Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що не є підприємцем.

27. Встановлення опіки. Опікуни, їх права та обов'язки

Опіка встановлюються відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах. Опіка встановлюється відносно малолітніх осіб, які позбавлені батьківського піклування, та фізичних осіб, які визнані недієздатними. Опіка встановлюються за місцем проживання особи, яка їм підлягає, або за місцем проживання опікуна.

Опікунами, піклувальниками призначають лише повнолітніх дієздатних осіб за їхньою письмовою заявою і з урахуванням бажання самого підопічного. Не можуть бути опікунами особи, позбавлені батьківських прав, а також особи, поведінка та яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають договори від імені та в інтересах підопічних, діючи як їхні законні представники.

Коли підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з Дозволу органу опіки та піклування сам управляти цим майном чи передати його за договором в управління іншій особі. Обов'язки щодо опіки можуть виконуватися оплатно, розмір та порядок цієї оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Органи опіки та піклування з власної ініціативи, за клопотанням підопічних, інших осіб можуть звільнити опікуна і піклувальника.