Дія цивільно-правових актів в часі, просторі і по колу осіб.
Закони України, інші акти ВРУ, акти Президента, Кабінету Міністрів не пізніш як у 15 строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; "Відомості Верховної Ради України"; газета "Урядовий кур'єр".
Дія актів цивільного законодавства у часі. Пряма дія - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, з моменту набрання ним чинності. Недопустимість зворотної дії - крім випадків, коли пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Дія цивільного законодавства у просторі - цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Акти цивільного законодавства поширюються на усіх учасників цивільних відносин, що знаходяться на території України. Відповідно до ст.. 2 Цивільного кодексу учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, держава Україна, АРК, територіальні громади, інші суб’єкти публічного права. У випадках передбачених договором або законом акти цивільного законодавства України можуть поширюватися на іноземні держави
Договір, статут, ін соціальні регулятори цивільних відносин.
Статут є обов'язковим установчим документом майже кожної юридичної особи. Статут - локальний нормативний правовий акт, тому він не може суперечити нормам юридичного права.
Призначення статуту не в тому, щоби переносити до нього норми юридичного права, а в тому, щоби конкретизувати норми закону та інших нормативних правових актів, поглибити рівень регуляції відносин шляхом охоплення тих, які були обійдені ними, пристосувати диспозитивну норму закону до умов діяльності конкретної юридичної особи.
З
точки зору індивідуального 
сприйняття
осіб, які бажали б укласти договір,
договірне право не дає можливість
створити для себе своє право, бути іншими
(для себе), ніж закон. Договірне право
це - джерела поведінки, які є обов'язковими
лише для учасників договору.
Звичаєве право істотно відрізняється від «законного права». Воно не має конкретного автора. Звичаї за їх узгодженістю із нормами закону поділялися на три групи: 1)звичай, що утверджує закон (secundum legem); 2)звичай, що суперечить закону (contra legem); 3) звичай, що діє поряд із законом (praeter legem)
Аналогія права та аналогія закону в цивільному праві.
Аналогія закону - (ч.1 ст. 8 ЦК) якщо цивільні відносини не врегульовані кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за містом цивільні відносини.
Аналогія закону має місце, якщо: 1)відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання;
2)ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;
3)є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований за аналогією, вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не лише покластися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він вважає за можливе її застосувати.
Аналогія права - (ч.2 ст. 8 ЦК) у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства. При використанні аналогії права необхідно визначити, якими засадами і змістом цивільного законодавства суд керується, оскільки без такого детального аргументування рішення суду вважається необґрунтованим.