133. Поняття та види застави.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Окремі види застав

1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. 2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. 3. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

134. Сторони договору застави.

Сторонами договору застави виступають заставодавець і заставодержатель За ч. 1 ст. 11 Закону "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава. Сторонами заставних правовідносин в межах їхньої цивільної правосуб'єктності можуть виступати також інші учасники цивільних правовідносин за ч. 2 ст. 2 ЦК - територіальні громади, АРК, іноземні держави тощо.

Заставодержателем в договорі застави завжди є кредитор за основним зобов'язанням, яке забезпечується заставою. Незважаючи на відсутність в законодавстві якихось чітких вказівок на цей рахунок, даний висновок є очевидним, адже застава спрямована саме на забезпечення основного зобов'язання, в якому заставодержатель має право вимоги до боржника, тобто є кредитором. Заставодавцем традиційно виступає боржник за основни зобов'язанням. Водночас закон дозволяє укладати договір застави за участю заставодавця, який не є боржником за основним зобов'язанням. Заставодавцем, як правило, є власник речі або особа, яка є носієм відповідного майнового права.

135. Іпотека. Форма договору про іпотеку. Права та обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя.

Іпотека — це вид забез­печення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і корис­туванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання борж­ником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріус, якщо це передбачено іпотечним договором, одночасно накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Заставодержатель має право: 1)перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та використання предмета іпотеки; 2)вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки; 3)перевідступити права за основним зобовязанням та іпотечним договором третій особі.

Заставодавець має право: 1)володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення; 2)одержувати від предмета іпотеки плоди і доходи; 3)достроково виконати основне зобовязання, якщо це не суперечить його змісту; 4)передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; 5)передавати за нотаріально посвідченою згодою заставодержателя предмет іпотеки в оренду чи безоплатне користування.