16. Цивільна правоздатність фізичної особи

Фізична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин завдяки специфічному станові, який називається правоздатність. Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Вищим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність повнолітньої фізичної особи, яка володіє здатністю мати усі цивільні права та обов’язки. Нижчим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність дитини, яка нездатна мати окремі цивільні права та обов’язки. Наприклад, особа яка не досягла повноліття не може скласти заповіт, бути представником інших осіб, виступати засновником підприємницької організації та ін.

В межах свого рівня правоздатності всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права і обов’язки. Оскільки правоздатність фізичних осіб має природній характер вона об’єктивно не може бути ніким обмежена.

17. Місце проживання фізичної особи

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважливо або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів), або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

18. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Визнання особи заінтересованою безвісно відсутньою проводиться в судовому порядку за таких умов:

1. протягом року в місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування;

2. заходи, вжиті для встановлення місця перебування цієї особи, не дали результатів;

3. визнано юридичне поважними причини, заради яких заявник просить визнати особу безвісно відсутньою.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком терміну перебування особи безвісно відсутньою вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому було одержано останні відомості.

У разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою, настають такі правові наслідки,'.

а) на підставі рішення суду, нотаріус, за останнім місцем проживання цієї фізичної особи, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку;

б) опікун над майном цієї особи, або особи, місцезнаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах;

в) за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких ця особа за законом зобов'язана утримувати;