6.3. Організація та проведення підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни

Після закінчення навчальних занять з дисципліни викладач підраховує загальну кількість балів, набраних кожним студентом при вивченні дисципліни за всіма формами контролю (поточний, модульний). При цьому враховується також додаткові і штрафні бали.

Студентам, котрі допущені до ПМК, але не з’явились на нього, виставляється оцінка і рейтинг виходячи із загальної суми балів, набраних протягом семестру.

Студентам, котрі мають за результатами поточного контролю та ПМК загальну суму від 35 до 59 балів, з дозволу кафедри і деканату факультету може бути надана можливість перескласти ПМК у додаткову екзаменаційну сесію за розкладом деканату. Студенти, котрі повторно не склали ПМК, за поданням кафедри і деканату залишаються на повторне навчання.

Студентам, котрі мають за результатами поточного контролю та ПМК загальну суму 0-34 балів необхідно повторно вивчити курс.

Студенти, котрі не виконали навчальну програму з дисципліни або набрали загальну суму балів менше 35 – вивчають дану дисципліну повторно.

При порушенні викладачем вимог цього “Положення” і необ’єктивному оцінюванні результатів навчальної роботи студенти мають право оскаржити дії викладача.

6.4. Тестові завдання.

1. Технологічним називається процес, який:

   1. створює сприятливі умови для успішного здійснення основних процесів;

   2. безпосередньо пов’язаний з обробкою або переробкою сировини;

   3. перетворює вихідну сировину і матеріали на готову продукцію;

   4. обслуговує потреби основних і допоміжних процесів виробництва.

2. Параметричний опис технологічних процесів – це:

   1. конструктивні параметри машин;

   2. статичні та динамічні закономірності технологічного процесу;

   3. зображення технологічної схеми;

   4. взаємозв’язки між технологічними операціями.

3. Функціональний опис технологічних процесів – це:

   1. взаємозв’язки між технологічними операціями;

   2. зображення схеми потоків продукту;

   3. опис закономірностей технологічних режимів;

   4. конструктивні параметри машин.

4. Процеси‚ що пов’язані зі зміною фізичних властивостей та форми матеріалів називають:

   1. механічними;

   2. тепловими;

   3. хімічними.

5. Технологічна операція – це:

   1. частина виробничого процесу‚ яка містить цілеспрямовані дії з перетворення предмета праці в готову продукцію;

   2. завершена частина виробничого процесу‚ що виконується на одному робочому місці;

   3. сукупність дій людей‚ засобів праці та природи для перетворення предметів праці в готову продукцію‚ що має корисний ефект.

6. Гідродинамічні процеси пов’язані з обробкою:

   1. рідких і газоподібних середовищ;

   2. газоподібних середовищ;

   3. рідких середовищ.

7. Конвекцією називають:

   1. явище перенесення теплової енергії безпосереднім контактом між частинами тіла;

   2. процес передачі теплоти від одного тіла до іншого поширенням електромагнітних хвиль у просторі між цими тілами;

   3. процес поширення теплоти в результаті переміщення і перемішування між собою частинок рідини або газу.

8. Гідрогенізація – це:

   1. насичення вуглецевим газом СО₂ ;

   2. процес приєднання молекул води до речовини;

   3. процес насичення воднем жирів;

   4. розклад без доступу повітря при високих температурах

   5. з’єднання однакових молекул в ланцюги.

9. Масовим технологічним системам властиві:

   1. випуск невеликої номенклатури виробів у великій кількості;

   2. велика різноманітність продукції;

   3. значні обсяги однорідної продукції.

10. Коефіцієнт закріплення технологічних операцій на одному робочому місці характеризує:

    1. питому площу, що припадає на одне робоче місце;

    2. питому кількість операцій, що виконуються на одному робочому місці підприємства;

    3. питому продуктивність одного робочого місця.

11. Технологічний розвиток, при якому з'являються нові моделі і модифікації машин, поліпшуються їхні окремі параметри:

    1. еволюційним;

    2. революційним.

12. Під ресурсами розуміють:

    1. сукупність різновидів продукції кожного найменування;

    2. сировину, добуті корисні копалини тощо;

    3. окремі види робіт, продукції (виробів) і послуг, що мають певну ціну.

13. На другому етапі життєвого циклу продукції економічний ефект:

    1. негативний;

    2. позитивний;

    3. залишається без змін.

14. Життєвий цикл продукції відрізняється від життєвого циклу виробництва:

    1. наявністю періодів створення нової продукції, експлуатації та утилізації;

    2. наявністю періоду створення нової продукції;

    3. наявністю періодів експлуатації та утилізації.

15. Технічні засоби, що реалізують технологію за допомогою якої в даний момент виробляється основна маса виробів, мають назву:

    1. принципово нова техніка;

    2. поліпшена техніка;

    3. застаріла техніка;

    4. суспільно нормальна техніка.

16. Яке з наведених визначень не характеризує рід технічних циклів:

    1. зміна поколінь техніки;

    2. часткові технічні революції;

    3. періодичне масове відновлення;

    4. загальнотехнічні революції;

    5. утилізація застарілої техніки.

17. Під час «провалу» у виробництві при переході від одного покоління техніки до іншого:

    1. стара техніка знаходиться в останній фазі циклу, нова знаходиться в першій-другій;

    2. стара техніка знаходиться в третій фазі циклу, нова знаходиться в першій-другій;

    3. стара техніка знаходиться в останній фазі циклу, нова знаходиться в третій.

18. Прогнози на термін до 5 років називають:

    1. короткострокові;

    2. середньострокові;

    3. довгострокові;

    4. наддовгострокові.

19. Метод експертної оцінки передбачає:

    1. вивчення внутрішньої логіки розвитку процесів об’єктів прогнозування;

    2. аналіз зв’язку між головною ознакою та параметрами без урахування часу;

    3. одностайність думок усіх спеціалістів у обраній галузі з значним досвідом роботи;

    4. аналіз зв’язку між головною ознакою та параметрами з урахуванням зміни головної ознаки у часі.

20. В процесі впровадження нових технологій зростає:

    1. все вказане;

    2. ризик безробіття;

    3. ризик плинності кадрів;

    4. ризик забастовки.

21. Пріоритетний напрямок технологічного розвитку галузі машинобудування України не пов’язаний з:

    1. вірної відповіді немає;

    2. зменшенням номенклатури продукції;

    3. підвищенням надійності техніки при проектуванні виробництва;

    4. заміною зношеного обладнання.

22. До групи базових науково-технічних програм належать:

    1. освоєння космосу та океану;

    2. роботизація;

    3. нові засоби транспорту і зв’язку;

    4. розвиток мікроелектроніки та біотехнології;

    5. медицина, освіта, наука.

23. Термін „нанотехнологія” використовують для характеристики:

    1. традиційних технологій;

    2. _­­­технологій, що здійснюють обробку з точністю до 1 нм;

    3. наукомістких технологій;

    4. прецизійних технологій.

24. Робочі процеси прогресивних технологій машинобудівного виробництва поділяють на:

    1. 8 видів;

    2. 7 видів;

    3. 6 видів;

    4. 5 видів;

    5. 4 види

25. Технологічна система, що дозволяє досягнути точності 0,01 мкм, називається:

    1. ультрапрецизійною;

    2. прецизійною;

    3. звичайною.

26. Системи автоматизації, в яких автоматично змінюється спосіб функціонування керуючої величини, називають:

    1. адаптивними системами автоматизації;

    2. системами автоматичного контролю;

    3. системами стеження;

27. Синтетичними матеріалами називають:

    1. матеріали, виготовлені з природної сировини нетрадиційним способом;

    2. хімічні матеріали;

    3. матеріали, виготовлені з вторинної сировини.

28. Біотехнології використовують для отримання:

    1. палива;

    2. всього названого;

    3. біокомп’ютерів;

    4. освоєння реакції фотосинтезу.

29. Перспективним напрямком розвитку енергетики є:

    1. використання реакторів на плутонії;

    2. розширення добування та збагачення урану;

    3. використання мінерального палива.

30. Перспективним напрямком розвитку харчових виробництв є:

    1. все назване;

    2. використання біотехнологій для створення нових харчових середовищ;

    3. впровадження безвідходних технологій;

    4. використання нових харчових продуктів з функціональними властивостями.

31. До технологічної системи підприємства належить:

    1. склад і послідовність операцій та процесів виробництва;

    2. машини, обладнання, будівлі, споруди;

    3. структура використання предметів і засобів праці;

    4. товарно-грошові відносини на виробництві.

32. При автоматизованому виробництві з обмеженими можливостями застосовуються:

    1. гнучкі виробничі системи;

    2. автоматичні лінії, що керуються ЕОМ;

    3. автоматичні лінії, верстаки з ЧПУ та ін.

33. Гнучкі виробничі системи використовують:

    1. центри обробки;

    2. висококваліфіковану ручну працю;

    3. верстаки з ЧПУ з ручним завантаженням сировини та вивантаженням готової продукції.

34. Лінія, в якій сировина (заготовка) та робочий орган рухаються сумісно по колу, називається:

    1. роторною лінією;

    2. роторно-конвеєрною лінією;

    3. автоматичною лінією.

35. Коефіцієнт автоматизації характеризує:

    1. ступінь зайнятості оператора та можливість обслуговування декількох виробничих дільниць;

    2. відношення кількості автоматизованих та неавтоматизованих дільниць у відсотках;

    3. питомий показник автоматизації на одиницю продукції.

36. Науково-технічна підготовка сучасного виробництва починається:

    1. відповідними галузями науки;

    2. у сфері виробництва;

    3. у невиробничій сфері (послуг).

37. Інноваційні процеси, що створюють нові структури управління сферами науки та виробництва класифікують як:

    1. соціальні;

    2. технічні;

    3. економічні;

    4. організаційні;

    5. юридичні.

38. Цикл дослідження–виробництво включає:

    1. все назване;

    2. процес наукових досліджень;

    3. конструювання та розроблення технології;

    4. виготовлення та впровадження.

39. Спеціалізовані науково-до­слідницькі організації, які здійснюють науковий пошук для виявлення нових шля­хів створення й удосконалення техніки, здійснюють:

    1. фундаментальні дослідження;

    2. пошукові дослідження;

    3. прикладні дослідження.

40. Конструкторська документація, що містить бібліографію до теми, інструкції та інші матеріалів, які стосуються теми проекту, називається:

    1. технічною пропозицією;

    2. ескізним проектом;

    3. технічним завданням;

    4. технічним проектом;

    5. робочою документацією.

41. Показник ефективності технології, що характеризує збільшення випуску продукції та підвищення її якості, називають:

    1. економічним;

    2. соціальним;

    3. екологічним;

    4. науково-технічним.

42. Інтегральний показник економічної оцінки технічного рівня (метод „витрати-ефективність”) враховує:

    1. все назване;

    2. підсумковий корисний ефект у грошових одиницях;

    3. одноразові капітальні вкладення на створення обладнання;

    4. амортизаційні відраховування на реновацію обладнання.

43. При оцінці нової технології з використанням числових моделей не використовують:

    1. період повернення затрат;

    2. модель порівняльного прибутку;

    3. середній коефіцієнт повернення;

    4. метод чистої нинішньої вартості.

44. Кількісне визначення технічної оцінки називається:

    1. відносною якістю;

    2. рівнем якості або мірою якості.

45. Оцінка якості сировини і природного палива відноситься до:

    1. першого класу продукції;

    2. другого класу продукції.

46. Ергономічні показники якості відносяться до показників:

    1. за способом вираження;

    2. за кількістю властивостей;

    3. за властивостями;

    4. стосовно до оцінки;

    5. за стадією визначення.

47. Показники технологічності характеризують:

    1. властивості продукції, що зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу;

    2. систему людина – виріб;

    3. насиченість продукції стандартними, уніфікованими і оригінальними складовими частинами;

    4. пристосування продукції до транспортування.

48. Екологічні показники характеризують:

    1. рівень шкідливих впливів на оточуюче середовище;

    2. особливості продукції, які забезпечують при її експлуатації або споживанні безпеку людини;

    3. інформаційну виразність, раціональність форми;

    4. надійність виробу як в цілому, так і його окремих складових.

49. Для забезпечення якості продукції підприємству необхідно мати:

    1. необхідну матеріальну базу;

    2. зацікавленість робітників у праці;

    3. сучасне управління підприємством;

    4. все назване.

50. Відділ технічного контролю (ВТК) організується на підприємствах:

    1. що займаються збиранням машин і механізмів;

    2. що займаються випуском продукції, яка не має чітко визначених геометричних параметрів.

51. До технічних критеріїв формування системи показників технологічних рішень відносяться:

    1. нормативи технічного забезпечення підприємств;

    2. рівень організаційних відношень у системах керування підприємством;

    3. нормативи забезпечення задоволення потреб населення.

52. При визначенні оптимальних параметрів технологічного процесу враховують:

    1. все назване;

    2. протяжність комунікацій;

    3. використання природних напорів для транспортування;

    4. централізоване розміщення однотипних процесів;

    5. дотримання заданої черговості виконання технологічних операцій.

53. Числове значення, одержане внаслідок вимірювання, називають:

    1. дійсним значенням величини;

    2. виміряним значенням величини;

    3. все назване.

54. Сукупність величин, що зв`язані системою рівнянь і із яких вибрані декілька, які можуть бути виміряні без використання інших, називають:

    1. системою одиниць фізичних величин;

    2. номенклатурою фізичних величин;

    3. метрологічними характеристиками.

55. Міжнародна система одиниць SI містить наступні одиниці:

    1. довжина, маса, час, сила електричного струму, термодинамічна температура, кількість речовини, сила світла;

    2. довжина, маса, час.

56. У склад державної метрологічної служби входять:

    1. Головний центр державної метрологічної служби - Державний науково-дослідний інститут метрологічної служби (ДНДІМС);

    2. Головний центр і центр державних еталонів - НВО і метрологічний інститут Держстандарту України, органи метрологічної служби автономної республіки Крим;

    3. лабораторії стандартизації і метрології;

    4. все назване.

57. Метод, в якому величину, що виміряється, порівнюють з еталоном, називають:

    1. метод безпосередньої оцінки;

    2. нульовий метод;

    3. метод порівняння з мірою;

    4. контактний метод.

58. Суб’єктивна похибка спричиняється:

    1. помилкою оператора (людини);

    2. похибкою у самому засобі виміру;

    3. зовнішніх умов або інших причин;

    4. помилкою обчислення.

59. Відносна похибка – це:

    1. складова похибки виміру, що змінюється випадковим чином при повторних вимірах однієї і тієї ж величини;

    2. відношення абсолютної похибки до дійсного значення величини, виражене у відсотках;

    3. похибка виміру, що суттєво перевищує похибку, яка очікується при даних умовах.

60. Клас точності приладу ­– це:

    1. відношення найбільшої абсолютної похибки до діапазону шкали приладу;

    2. результат безмежно великої кількості вимірів з безмежним удосконаленням методів і засобів вимірів;

    3. відношення абсолютної похибки до дійсного значення величини.

61. Яка з промисловостей паливно-енергетичного комплексу України видобуває найбільше палива (в перерахунку) на умовне:

    1. газова;

    2. нафтова;

    3. торф’яна;

    4. вугільна;

    5. електроенергетика.

62. Згідно класифікації, ливарні та зварювані конструкційні матеріали належать до групи:

    1. за природою походження;

    2. за умовами експлуатації;

    3. за виглядом постачання;

    4. за технологією обробки;

    5. за електропровідністю;

    6. за взаємодією з магнітним полем.

63. Сплави, що використовують для паяння та лудіння:

    1. припої;

    2. електрорадіоматеріали;

    3. антифрикфійні сплави;

    4. елінвари.

64. До кольорових металів не належить:

    1. сталь;

    2. мідь;

    3. алюміній;

    4. магній;

    5. свинець.

65. Основну сировинну базу для хімічних виробництв забезпечує:

    1. органічна група галузей;

    2. неорганічна група галузей;

    3. Гірничо-хімічна група галузей.

66. Харчові виробництва, технологічні лінії яких характеризуються технологічним процесом, що не змінює склад сировини, належать до виробництв, які:

    1. виготовляють продукти з різних складових;

    2. підвищують концентрацію корисного компонента;

    3. виготовляють продукти з вторинної сировини;

    4. вибирають цінні речовини з сировини.

67. Найбільша кількість енергії виділяється при окисленні:

    1. ліпідів;

    2. білків;

    3. вуглеводів.

68. В системі споживчої кооперації зараз склалася тенденція розвитку:

    1. створення малих переробних та виробничих підприємств;

    2. розмежування заготовочних та доготовочних підприємств;

    3. створення потужних переробних комплексів.

69. Які речовини не належать до органічних сполук:

    1. вітаміни;

    2. ферменти;

    3. макроелементи;

    4. харчові кислоти.

70. Яка з наведених технологій не належить до нематеріальної сфери виробництва:

    1. технологічні системи приладів.

    2. освітні технології;

    3. система соціальних технологій;

    4. технологічна система рекламної кампанії.