- •Розділ 3. Світ та людина в давньогрецькій філософії
- •Філософські ідеї Геракліта
- •Учення Піфагора
- •Філософія елейської школи
- •Атомізм Демокріта
- •Філософ-ські ідеї Сократа
- •Філософія Платона
- •Учення Платона про пізнання
- •Філософя Арістотеля
- •Етичне учення Арістотеля
- •Першопо-чатки економіч-них знань у філософії Арістотеля
ФПершопо-чатки економіч-них знань у філософії Арістотеля
ілософ
вважає, що рабство існує “згідно з
природою”, бо реально в суспільстві
одні люди народжуються, щоб керувати,
а інші – підпорядковуватися й виконувати
волю перших.
Заслуговують на увагу вельми плідні й глибокі здогадки Арістотеля у сфері економічної науки. Серед них варто назвати його спробу проаналізувати такі явища суспільного життя, як поділ праці, товарне виробництво, обмін, функція грошей в економічній сфері, а також проблема власності. Окремо й детально спиняється Стагірит на аналізі двох протилежних типів господарювання, що існували в античному світі, – “економіці” і “хремастиці”. Перший вид господарювання – “економіку” – він вичленовує як правильний тип господарської діяльності і пов’язує його з розумним і поміркованим задоволенням господарських потреб на рівні родини. Джерелом прибутку тут постає рільництво, відгодівля худоби, полювання тощо.
До негативного типу господарювання Арістотель відносить “хремастику”, мета якої – не служіння вищим потребам людського життя, а спрямованість на наживу, нагромадження багатства й просто збагачення, тобто на все те, що суперечить природі людини, її моральній сутності. Тут, до речі, гроші є головним засобом збагачення та обміну.
Важливим фактором збереження могутності і цілісності держави Арістотель вважає публічне виховання громадян. Як і його великий учитель Платон, він формує і розгортає власну теоретичну концепцію виховання, у якому домінуючу роль відведено суб’єкту виховання – державі, яка може забезпечити виховання гідних її буття громадян.
ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии: В 4. – Т. 1. – Ч. 1. – М. , 1969.
Аристотель: Соч. в 4 т. – М., 1976 – 1983.
Кессиди Ф. Х. От мира к логосу. – М., 1972.
Кессиди Ф. Х. Сократ. – М., 1988.
Кондзьолка В. В. Нариси з історії античної філософії. – Л., 1992.
Платон: Соч. в 3 т. – М., 1968. – 1974.
Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.
Читанка з історії філософії: У 6 кн. – Кн. 1: Філософія Стародавнього світу. – К., 1992.
Питання для самоконтролю
Який зміст має поняття “архе” у філософських школах досократівського періоду?
Що мали на увазі давньогрецькі філософи, трактуючи світ як Космос?
У чому суть повороту в розумінні предмета філософії, який здійснив Сократ?
Охарактеризуйте принципи діалектики Сократа.
Які міркування привели Платона до висновку, що істинне буття – це буття ідей, а не речей?
Чому, на думку Платона, пізнання – це пригадування?
“Платон мені друг, але істина дорожча”. Які істини Арістотелеві дорожчі за дружбу з Платоном?
Який зміст мають в Арістотеля поняття “форма”, “матерія”?
Які першопочатки економічної науки знаходимо в Арістотеля?